донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.01.2010 р.                                                                   справа №23/185

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів 

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:                      не з’явився

від відповідача:Дрейко Я.О. дов. б/н від 05.08.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк   

на рішення господарського суду Донецької області

від28.08.2009р.

у справі№ 23/185 (суддя Забарющий М.І.)

за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Полтава

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк

простягнення 11 042грн. 64коп.

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 м. Полтава звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк 11 042грн. 64коп. суми боргу за поставлений за видатковими накладними № 8509 від 05.06.2007р., № 7715 від 22.05.2007р., № 9996 від 03.07.2007р., № 10358 від 10.07.2007р. товар.

Господарський суд Донецької області рішенням від 28.08.2009р. у справі № 23/185 позовні вимоги задовольнив частково у сумі 6 865грн.79коп., визнавши доведеною матеріалами справи поставку товару за  видатковими накладними № 7715 від 22.05.2007р., № 9996 від 03.07.2007р. та № 10358 від 10.07.2007р.

У задоволенні позову у сумі 4 176грн.85коп. відмовив, не прийнявши, у якості належного і допустимого доказу поставки товару, видаткову накладну № 8509 від 05.06.2007р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2009р. у справі № 23/185 скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесені рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 77,  85 ГПК України.

Заявник скарги звертає увагу суду на те, що згідно матеріалів справи            № 23/185 рішення прийнято господарським судом 28.08.2009р. у судовому засіданні без представника відповідача, тоді як ухвалою господарського суду від 18.08.2009р. судове засідання призначено на 27.08.2009р., в якому відповідач також не був присутній, і не міг знати про перенесення судового засідання на 28.08.2009р.

Заявник скарги вважає, що господарський суд при винесенні рішення порушив приписи ч. 2 ст.22, п.1 ч.1 ст.77 ГПК України, оскільки рішення у справі винесено без участі представника відповідача, незважаючи на те, що   він просив суд перенести розгляд справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання уповноваженого представника через його знаходження у відрядженні.

Заявником скарги надано доповнення до апеляційної скарги, в якому він просить скасувати рішення від 28.08.2009р. у справі № 23/185 і припинити провадження у справі, зважаючи на ті обставини, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 24.11.2008р. зареєстроване рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності і як слід, на момент звернення до господарського суду Донецької області з позовом ОСОБА_2І, не мав статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Позивач у судове засідання не з’явився. Враховуючи той факт, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, вважаючи поставленим відповідачеві за видатковими накладними № 8509 від 05.06.2007р., № 7715 від 22.05.2007р., № 9996 від 03.07.2007р., № 10358 від 10.07.2007р. товар –мастила для автомобілів, автохімію на суму 15 842грн.64коп., звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача у примусовому порядку боргу за поставлений товар у сумі 11 042грн. 64коп.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно п. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Письмовий договір між сторонами не укладався, але фактично укладений ними правочин за своєю природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 м. Полтава свої зобов’язання по поставці відповідачеві за видатковими накладними № 7715 від 22.05.2007р., № 9996 від 03.07.2007р. та № 10358 від 10.07.2007р. товару виконав належним чином, відповідач - товар прийняв, але оплатив його частково у сумі 4 800грн.00коп. Факт часткової оплати товару підтверджено копіями платіжних доручень (а.с. 12 –16).

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з невиконанням відповідачем свого обов’язку по оплаті боргу за поставлений товар, позивач  направив рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача лист № 10 від 30.01.2009р. (а.с. 19), з вимогою сплатити заборгованість в сумі 11042грн. 64коп., та згідно поштового повідомлення № 32577 (а.с. 22) даний лист був вручений відповідачеві 09.02.2009р.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведений факт направлення відповідачу вимоги про оплату боргу, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при чому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 6 865грн. 79коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Враховуючи наведене, слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Полтава про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк заборгованості за поставлений товар у сумі 6 865грн.79коп., оскільки надані в підтвердження позовних вимог документи, є належними доказами наявності у відповідача боргу та виникнення у позивача права вимоги оплати боргу.

Господарський суд обґрунтовано не прийняв у якості належного доказу поставки товару видаткову накладну № 8509 від 05.06.2007р., оскільки даний документ не оформлений належним чином, а саме: підпис у графі накладної “Отримав” не скріплений печаткою відповідача; надана до матеріалів справи копія накладної № 8509 від 05.06.2007р. не завірена належним чином, оригінал відсутній.

Враховуючи вищенаведене висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 4 176грн.85коп. за  поставлений за видатковою накладною № 8509 від 05.06.2007р. товар є правильним, та таким, що відповідає наявним у справі матеріалам.

Доводи заявника скарги про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 24.11.2008р. зареєстроване рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, а тому на момент звернення до господарського суду Донецької області з позовом ОСОБА_2, не мав статусу суб’єкта підприємницької діяльності не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не відповідають дійсності. Так, наданий відповідачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців містить у графі: «Стан фізичної особи-підприємця»запис –«в стані припинення підприємницької діяльності», тоді як рішення відповідного органу про припинення діяльності фізичної особи-підприємця відсутнє.

Доводи заявника скарги про безпідставне винесення судом рішення 28.08.2009р. не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки у протоколі судового засідання від 27.08.2009р. зазначено про оголошення перерви до 28.08.2009р. для підготовки тексту рішення.

Колегія суддів приймає до уваги допущені господарським судом при винесенні рішення порушення норм процесуального права, але враховуючи той факт, що ці порушення не призвели до прийняття невірного рішення, дані порушення не являються підставою для скасування рішення суду.

Так, судом у першому абзаці описової частини рішення помилково  зазначено про судове засідання, яке відбулося 07.04.2009р. і оголошення перерви до 13.04.2009р., дане твердження не відповідає дійсності, оскільки позовна заява прийнята господарським судом до розгляду ухвалою від 17.07.2009р.

Тобто, перший абзац описової частини рішення підлягає виключенню з тексту рішення від 28.08.2009р. у справі № 23/185.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2009р. у справі              № 23/185 підлягає залишенню без змін і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2009р. у справі № 23/185 залишити без змін.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС