ПОСТАНОВА
Іменем України
17 листопада 2010 року Справа № 2-а-6010/10
Харківський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді - Савченко Г.М.
при секретарі судового засідання - Ямщиковій М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в с. Покотилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Харківському району Харківської області, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідачів провести перерахунок, виплату а також призначити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи основну пенсію та додаткову пенсію" за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 01.01.2007 року, провести перерахунок, виплатити, призначити та в подальшому виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в судове засідання не з’явився, в своїй заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Позивач ОСОБА_1 народився 01.03.1952р.
Позивач є інвалідом 3-ї групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія ХАР-01 №015361, а також перебуває на обліку як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серія А № 040338, що видане 02.02.1993р., а також отримує пенсію в УПФУ Харківського району по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є інвалідом 3-ї групи, та учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії ца ЧАЕС.
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.06.1996р. пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення” (1788-12). В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності — 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам — 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України”.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: ло 1 групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 111 групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та , встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Положення п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» - втратило чинність 22.05.2008 року.
Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому, ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії нижче ніж 75% мінімальної пенсії за віком.
Отже, органи Пенсійного фонду України, здійснивши у зазначений період, виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Таким чином, з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року органи Пенсійного фонду України не мали повноважень здійснювати зазначені виплати розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону від 06.06.1996 р., оскільки протягом цього часу положення вказаного закону в зазначеній редакції не діяли.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Право позивача на отримання пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантовано також ст. 46 Конституції України.
Отже, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу необхідно застосувати положення ст..50, ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вищезазначені постанови КМ України, які істотно звужують обсяг соціальних прав позивача, встановлених законом.
Порядок перерахунку пенсії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, між тим, це є підставою для застосування судом при розгляді цього спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.7 КАС України.
Статтею 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідний перерахунок пенсії позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст. 28, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В зв'язку з чим, суд не приймає до уваги положення ч. З ст. 28 Закову України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. ст. 49, 50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. З ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4, категорій.
Частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний
розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що здійснити перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу слід з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та 22.05.2008 року з наступним перерахунком відповідно до змін діючого законодавства, відповідно до ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де вказано, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача по перерахунку пенсії позивачу є протиправною, та такою, що порушує 1 права позивача.
Таким чином, з метою захисту та поновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати останнього здійсниш перерахунок пенсії та виплатити перераховані суми позивачу.
Виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.З ст.2 КАС України.
Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи, захворювання яких пов’язано з ліквідацією наслідків на ЧАЕС виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40,41,44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Дія абзацу 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2008 рік в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу З Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 р. під час виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону У країни від 28.02.1991р.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік».
З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виплачено у грудні 2007 року за 2007 рік, у липні 2008 року за 2008 рік, у лютому 2009 року за 2009 рік. (а.с.24) 4
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Консппуційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.З зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали такі виплати у період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та у період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відповідно до п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. за № 936, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.
УПСЗН Харківської районної державної адміністрації відповідно до покладених на нього завдань призначає соціальну допомогу та формує відповідні списки для Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який проводить виплату соціальної допомоги.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що обов’язок щодо нарахування та сплати допомоги на оздоровлення покладено на центри по нарахуванню і виплаті соціальних допомог та управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій виконкомів міських, районних у містах рад, а суд не повноважний визначати конкретний розмір допомоги позивача у грошовому вимірі, та не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Таким чином, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постращали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007,2008,2009,2010 роки.
Згідно статті 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім’ям за втрату годувальника.
Відповідно до п. З ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю не поширюється.
За змістом ч. З ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністрагивного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. З ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивала відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров’ю, строки позовної давності не поширюються та шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.
Позивач в 2007, 2008, 2009, 2010 роках мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України «Про соціальний статус громадян, яю постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв’язку з чим суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Крім того, відповідачами, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на них обов’язку щодо призначення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо не нарахування належних позивачу сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації здійснити перерахунок, а Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідачів призначити та в подальшому виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Оскільки позивач не має підстав вважати, що відповідачі порушуватимуть в майбутньому його законні права та інтереси, суд вважає,
що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідачів призначити та в подальшому виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», немає.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14,71,159-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області щодо нездійснення перерахунку та призначення ОСОБА_1 пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області зробити перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 01.01.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року з наступним перерахунком цих сум відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо не нарахування належних ОСОБА_1 сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009,2010 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 250,00 (двісті п’ятдесят грн. 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: ........ОСОБА_3