Справа №2-296/10

Категорія  47

2-296/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2010 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира

                                           У складі:  головуючого - судді Галацевич О.М.

         з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

за участю сторін, представника позивача - ОСОБА_2, представника

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши |у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4

ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна спільної  сумісною

власності подружжя та права власності на 1/2 частину будинку, -

в с т а н о в и в:

             Позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою у якій, з урахуванням

уточнень до неї від 15.12.2009 року, просила визнати квартиру №2, а саме 31/100 частину жилого

будинку № 17 по вул. Озерній в м. Житомирі спільною сумісною власністю подружжя та визнати

за нею право власності на 1/2 частину цього майна. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з

березня 1982 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, у 1984 році у них

народився син. В метою покращення умов проживання сім’ї за кошти її батьків у 1983 році на ім’я

відповідача придбано будинок. В якості гарантії права на придбане житло відповідач в

день купівлі будинку оформив заповіт на це майно на її доньку від першого шлюбу. 20.04.1986

року вони зареєстрували шлюб, який розірвано 05.03.2003 року. Під час перебування у фактичних

шлюбних відносинах та під час шлюбу спірне майно істотно збільшилося у своїй цінності

внаслідок проведених добудов та реконструкцій, його благоустрою.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з підстав,

зазначених у позовній заяві. Позивачка пояснила, що під час спільного проживання нею з

відповідачем проведено реконструкцію кімнат, пристроєно кухню, тамбур, зроблено підвал, сарай.

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі вони за рахунок спільних грошових та трудових

затрат замінили крокви, перекрили дах у будинку, викопали криницю, побудували гараж,

встановили огорожу, поклали асфальт на подвір’ї, газифікували будинок. У 2008 році, відповідач

почав виганяти її, казати, що житло належить тільки йому і, що заповіт, складений ним на її

доньку, він відмінив. Зважаючи на таку поведінку відповідача, відсутність його; згоди на

добровільний поділ майна, вимушена була звернутись до суду.

        Відповідач  та його представник позовні вимоги не визнали, посилаючись на той факт, що майно придбано  відповідачем до укладення шлюбу і належить на йому на праві особистої

приватної власності. Проведені під час шлюбу реконструкції будинку не є такими, що істотно

збільшують його вартість, що не дає право на визнання цього майна спільною сумісною власністю

подружжя.

Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що сторони його

батьки. Зі слів діда та баби по материнській лінії йому відомо, що спірний будинок придбаний за

їх гроші. Свідок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили даний факт, пояснили, що кошти на

придбання спірного будинку давали батьки відповідачки, хотіли оформити його на дочку від

першого шлюбу позивачки. Однак відповідач не погодився з цим, тому будинок був оформлений

на нього, а він в свою чергу склав заповіт на це майно на дочку позивачки. Вищевказані свідки

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також свідок ОСОБА_10 підтвердили факт

проведення сторонами у будинку прибудов, реконструкцій, газифікації будинку тощо.

    Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_11 пояснив, що у 84 році допомагав відповідачу

добудовувати сарай та кухню.  На той момент відповідач проживав один.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, Судом встановлено наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. ст. 22,25,28,29 КпШС України, що діяв на момент виникнення правовідносин, та ст. ст. 60,62,63,69,70 Сімейного кодексу України.

                Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.04.1986 року по 05.03.2003 року (а.с. 8)

і є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Право власності на спірні

31/ 100 будинку № 17 по вул. Озерній в м. Житомирі відповідач набув до реєстрації шлюбу з позивачкою на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.1983 року (а.с. 40-43). Під час шлюбу сторони за рахунок спільних грошових та трудових затрат покращували умови проживання в спірному будинку, проводили ремонтні  роботи, перекрили дах, газифікували будинок, зробили огорожу, викопали криницю, тощо.

Вказані обставини не заперечувались сторонами та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи, матеріалами судової будівельно-технічної експертизи, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 16 від 12.06.1998 року «Про практику застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» правила статей 22, 28, 29КпШС не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, що живуть однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

                   Зважаючи на таку норму,  період з 1983 року по 20.04.1986 року, при вирішенні даного спору судом не враховується. Крім того, як зазначила позивач, в цей період, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, хоча проживала з відповідачем. Посилання позивачки на той факт, too будинок придбаний за кошти її батьків, судом до уваги також не приймаються, оскільки не доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Пленум Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року в своїй Постанові за №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначив, що будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний  спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилася його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.

Відповідно до ст. 25 КпШС України та ст.62 СК України майно дружини, чоловіка може бути визнано судом спільною сумісною власністю подружжя, якщо за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 81-109, 128) та пояснень експерта в судовому засіданні вартість будинку на момент його купівлі станом на 03.11.1993 року становила 82418 грн., вартість будинку на час розірвання шлюбу (і на день розгляду справи) становить 192881 грн., вартість спірного будинку за час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі з 20.04.1986 по 05.03.2003 року в результаті перебудови (добудови, покращення умов проживання в ньому, розширення житлової та загальної площі будинку, зміни його конструктивного та зовнішнього вигляду, проведення газопостачання) збільшилась на 53773 грн. (а.с. 128).

Оскільки поняття «істотне збільшення у вартості» є оціночним, конкретне рішення щодо задоволення або «відхилення позову приймається судом з урахуванням усіх обставин справи.

Зважаючи на те, що на позивачку припадає 26886 грн. понесених нею грошових затрат, враховуючи також її" особисту трудову діяльність, спрямовану на ремонт майна, поліпшення його благоустрою, суд вважає за можливе визнати спірний будинок спільною сумісною власністю з тих підстав, що його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових та грошових затрат позивачки по справі та визнати за нею право власності на 1/6 частину від 31/100 ід.ч. будинку, тобто на 31/600 частин.

При вирішенні спору, суд не застосовує строк позовної давності, так як вважає, що позивачкою строк звернення до суду не пропущений, оскільки вона зареєстрована та проживає у спірному будинку (а.с. 10) і про порушення свого права дізналася у 2008 році, коли відповідач став чинити їй перешкоди у користуванні спірним будинком.

Керуючись 22, 25, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім’ю України, який діяв на момент

виникнення правовідносин, ст.ст.  62.69,70 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 р., ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 213, 215, 218 ЦІ1К

України, суд,-

вирішив:

Позов  задовольнити.

Визнати 31/100 в жилому будинку № 17, що розташований по вул. Озерній в м. Житомирі, спільною| сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_6 право власності 31/600 жилого будинку № 17, що розташований по вул. Озерній в м. Житомирі.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави 149 грн. судового збору.

На рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення, до Богунського районного суду м.  Житомира може бути подана заява про апеляційне оскарження цього рішення, а протягом 20 днів після подання вказаної заяви може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду  через Богунський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарженні якщо така заява або апеляційна скарга не були подані.

Суддя