ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" червня 2006 р. | Справа № 7/322/05 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Мурза О.В., Никитенко Т.В.
від відповідача –Бойченко В.Г.
від прокуратури –не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ВАТ „Будівельно-монтажне Управління -7” м. Миколаїв
та апеляційне подання Прокурора Центрального р-ну м. Миколаєва
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 10.03.2006р.
по справі № 7/322/05
за позовом: Прокурора Центрального р-ну м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва
до відповідача : ВАТ „Будівельно-монтажне Управління -7” м. Миколаїв
про стягнення 35 380,40 грн.
встановив:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.03.2006 року, яке підписано 30.03.2006 року (суддя Семенчук Н.О) позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача 2416,72 грн. заборгованості, в доход державного бюджету держмито –102 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позовних вимог –відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог належними доказами.
ВАТ „БМУ –7”, не погодившись із цим рішенням, звернувся 11.04.2006 р. із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення штрафних санкцій, держмита та судових витрат на ІТЗ судового процесу, обґрунтовуючи свої доводи невідповідністю висновку суду обставинам справи та нормам матеріального права, зокрема, суд, не визнаючи вимоги позивача щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій фактично визнав наявність у позивача права на стягнення штрафних санкцій відповідно з п. 17.1.7 ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Проте, витрати на доставку та виплату пільгових пенсій не є податковим зобов'язанням в розумінні вищеназваного закону та ЗУ „Про систему оподаткування”.
Також, не погодився із судовим рішенням Прокурор Центрального р-ну м. Миколаєва, звернувшись із апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 50 432,70 грн. та задоволити позов у цій частині повністю, обґрунтовуючи свої вимоги невідповідністю висновку суду нормам матеріального права, обставинам, матеріалам справи та пояснюючи, що відповідно із ЗУ „Про пенсійне забезпечення” –підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває витрати на виплату пенсій, призначених відповідно до ст.13 п. „б” –„з” цього закону до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього закону. Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень ЗУ №1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції „ Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до ПФУ” №21-1 від 19.12.2003 року –суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій, покриваються підприємствами пропорційно стажу роботи на даному підприємстві.
Інструкцією про порядок ведення справ по призначенню та виплаті пенсій, затв. Миколаївським облуправлінням ПФУ –рішення про призначення пенсії оформляються у вигляді протоколу. Копії протоколів про призначення пенсій надані 7.11.05 р. вих №17150/06 проте не були судом прийняті до уваги. Щодо питання про призначення пенсії відповідно до ст.100 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” то дійсно більшість громадян за яких вимагається відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на 1.01.92 р. набули необхідний стаж, однак для визначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно щоб ця посада була передбачена на той час діючим законодавством. Так, професія маляра, за якою працювали громадяни, вперше була передбачена у списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах, який затверджено Постановою КМ СРСР №10 від 26.01.91 р. –призначається на підставі ст.13 п. ”б”-„з” ЗУ „Про пенсійне забезпечення” без проведення атестації робочого місця, але за умови відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи відповідно ст.17,50 КАСУ, судова колегія встановила наступне.
Прокурор Центрального р-ну м. Миколаєва звернувся 14.09.2005 року із позовною заявою в інтересах УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва до ВАТ „ Будівельно –монтажне управління –7” обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.13 п. „б” –„з” ЗУ „Про пенсійне забезпечення” та зазначивши, що за період 2001/2005 р.р. борг підприємства по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій склав 32963,68 грн. та по штрафним санкціям - –2416,72 грн. на підставі рішень №93 від 22.08.2002 року; №255 від 22.04.2003 року застосованим відповідно до п.п.17.1.7 ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання. В період провадження у справі, прокурором 5.12.05 р. направлено заяву про зміну позовних вимог (а.с. 126 т.2) за якою просив стягнути 51426,21 грн. з урахуванням штрафних санкцій, а заявою від 14.02.2006 року (а.с.14 т.3) УПФУ в Центральному р-ні збільшило суму позову до 52849,42 грн.
На заперечення позовних вимог відповідачем надано до господарського суду відзив №114 від 10.10.05 (а.с.119 т.1), №139 від 28.11.05 р. (а.с.122 т.2), у якому зазначив, що позивачем не надано доказів та обґрунтованого розрахунку сум позовних вимог, (сум нарахувань, рішень про призначення пенсій) . Крім того, відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, передбаченими ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або іншими обов’язковими внесками, передбаченими податковим законодавством . Позивачем допущені помилки при вирішенні питання про застосування норми права для призначення пенсій усім пенсіонерам, які включені ним до списку, зокрема ст.100 ЗУ „ Про пенсійне забезпечення „ яка визначає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до ведення в дію цього закону, а саме, таким, що мають на день введення в дію цього закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах. Пенсії в розмірах, передбачених цим законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. За списком №2 необхідний стаж для чоловіків складає 12,6 років (вік 55 років), для жінок –10 років (вік 50 років). Таким чином, усі пенсіонери працювали у БМУ-7 до 1.01.1992 року тому призначення їм пенсій має здійснюватись відповідно до ст.100 ЗУ „Про пенсійне забезпечення”, а не по ст.13 п. ”б” –„з” цього закону.
Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги, вмотивував рішення посиланням на ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ „Про пенсійне забезпечення”, Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ „Про пенсійне забезпечення”, затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ПФУ №224/30 від 30.04.2002 р. зареєстр. МЮУ 26.06.02 р. за №536/6824 та зазначив, що відповідно із положенням цього порядку (п.33,38,39) –орган, що призначає пенсію не пізніше 10 днів після надання всіх необхідних документів для призначення пенсії повинен розглянути ці документи та прийняти рішення. Позивачем не надано рішення про призначення пенсії пенсіонерам, які набули пільговий стаж до 1.01.1992 р. а в судовому засіданні не доведено підстав, за якими призначені пенсії по ст.13 п. „б” –„з” ЗУ „Про пенсійне забезпечення”. Отже, вимоги про стягнення боргу в сумі 50432,70 грн. не підлягають задоволенню.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ВАТ „Будівельно-монтажне управління –7” та погоджується з доводами апеляційного подання, виходячи із наступного.
Відповідно із ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97 –ВР від 26.06.1997 р. (із змінами і доповненнями, внесеними ЗУ №1461-ІІІ від 17.02.2000 р.) ст.2 передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.1;2 ст.1 цього закону, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. „б” –„з” ст.13 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього закону. З набранням чинності ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. –норми цього закону розповсюджуються на зобов'язання по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах. На виконання вищезазначених законів прийнято Інструкцію„ Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до ПФУ” затв. Постановою Правління ПФУ №16-6 від 19.10.2001 року, зареєстр. МЮУ 29.11.2001 року за №998/6189 (яка діяла до 27.01.04) п.7.5 визначено, що несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вважаються боргом(недоїмкою). Частиною 2 Прикінцевих положень ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 –ІV від 9.07.2003 року (який набув чинності з 1.01.2004 р.) та Інструкцією„ Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ” затв. Постановою Правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1, зареєстр. МЮУ 16.01.2004 року за №64/8663 (п.6) передбачено, що не сплачені або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Рішенням №93 від 22.08.02 р. та №255 від 22.04.03 р. за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання до ВАТ „БМУ-7” , на підставі п.17.1.7 ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, застосовано штрафні санкції в загальній сумі 2416,72 грн. Відповідно до п.п.15.2.1 ст.15 ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” –у разі коли податкове зобов'язання було нараховане до закінчення строку давності, визначеного п.15.1 цієї статті –податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенню податкового зобов'язання може бути стягнуто протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Застосовані штрафні санкції за затримку сплати заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, є узгодженими після сплину 10-денного строку з дня отримання рішень ПФУ №93; 255. Підтвердженням отримання відповідачем цих рішень є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 5.09.2002 року та 30.04.03 р. (а.с.11,114 т.1) Стягнення штрафних санкцій здійснено в межах строків давності. Разом з тим, суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу.
ЗУ „Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 5.11.1991 р. гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення їм пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету, визначає порядок призначення, виплати, умови перерахування пенсій та відповідальність підприємств, організацій, громадян у спорах з пенсійних питань. Предметом заявленого позову є відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій пенсіонерам –працівникам відповідача. Судом же, при розгляді справи, надана оцінка положень по порядку призначення пільгових пенсій, що не є предметом спору.
Згідно матеріалів справи, дійсно працівники відповідача набули стажу, що дає право на призначення пенсій на пільгових умовах до 01.01.92р., проте вони не мали права на пенсію за віком, тоді як ст.100 цього Закону визначає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення дію цього Закону. У зв'язку з набуттям стажу і досягненням віку працівникам підприємства призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. ”б-з” Закону України „Про пенсійне забезпечення” у 1997-2002 р.р. Тобто дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніше, як після досягнення 55 - ти років чоловіками і 50-ти років жінками) встановлюються за рахунок коштів підприємств і організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до ПФУ до досягнення працівником пенсійного віку, в т.ч. для чоловіків-60 років, для жінок –55 років.
Відповідно з Інструкції „ Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до ПФУ” № 16-6 від 19.10 .01р. (п7), Інструкцією„ Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ” затв. Постановою Правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1, (п.6), Прикінцевих положень ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” –фактичні витрати на виплату пенсій за віком на пільгових умовах особам, що мають стаж, покривається підприємствами пропорційно стажу роботи на даному підприємству. Позивач в установленому порядку надсилав відповідачу повідомлення про фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ст.13 п. ”б-з” Закону України „Про пенсійне забезпечення”. Фактично із нарахованих сум витрат на відшкодування виплат пільгових пенсій –52942,12 грн. за 2001/2005 р.р. відповідачем відшкодовано 2509,42грн. внаслідок чого заборгованість за 2003/2005р.р. склала 50432,70 грн., яка підлягає примусовому стягненню.
На підставі викладеного,
Керуючись ст. ст. 198,201,205,207,212,254 КАСУ, суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу ВАТ „Будівельно –монтажне управління-7” на рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 7/322/05 залишити без задоволення.
2. Апеляційне подання Прокурора Центрального району м. Миколаєва задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від
10.03.2006р. у справі №7/322/05 змінити, доповнивши
резолютивну частину рішення в редакції:
- Стягнути з розрахункового рахунку ВАТ „Будівельно –
монтажне управління-7” на користь Управління Пенсійного Фонду
України в Центральному районі м. Миколаєва борг по відшкодуванню
витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 50 432,70 грн.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної
сили з дня проголошення та може бути оскаржена у
касаційному порядку в місячний термін до Вищого
адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко