ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2009 року №22-а-17595/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Пліша М.А.,
суддів: Шавеля Р.М., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Вітер І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2008р. у справі № 2а-136/2008 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради, Міністерства фінансів України, державного казначейства України та Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій незаконними, зобов`язання виплатити недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи та зобов`язання в подальшому виплачувати щорічну разову грошову допомогу в семикратному ромірі мінімальної пенсії за віком,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 06.09.2007 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій незаконними, зобов`язання виплатити недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи та зобов`язання в подальшому виплачувати щорічну разову грошову допомогу в семикратному розмірі мінімальної пенсії за віком за 2004-2008 роки.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.10.2008 року позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради , зобов’язано Міністерство фінансів України та Державне казначейство України виділити для виплати на користь ОСОБА_1 недоплаченої разової грошової допомоги за 2007-2008 роки в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерству праці та соціальної політики України, зобов’язано Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради зазначені кошти та зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплату разової грошової допомоги за 2007-2008 роки в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , в задоволенні решта позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Міністерство фінансів України та Державне казначейство України оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що воно було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, зокрема те, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Також, судом не взято до уваги, що виплата грошової допомоги учасникам війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції відповідача.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач відноситься до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та якому щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки», виплата щорічної разової допомоги була визначена сталою сумою, яку стороною позивача отримано.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законами України «Про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Місцевий суд подібного не врахував, а саме що в термін до 05 травня діяв Закони України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки» та такі виплати проведені у відповідності до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007, 2008 роки які за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, були прийняті поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не мають, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки така прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України– задовольнити , скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2008 р. у справі № 2а-136/08, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : М.А.Пліш
Судді: Р.М. Шавель
В.М. Каралюс
Повний текст постанови
виготовлений 29.12.2009 року