ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2009 року №22-а-14382/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Пліша М.А.,
Стародуба О.П ., Каралюса В.М.,
Вітер І.П. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 19.05.2008 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги за 2006-2007 роки.
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 22.07.2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, зобов’язано Міністерство фінансів України, Державне казначейства України, Міністерство праці та соціальної політики України виділити управлінню праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації кошти на виплату разової грошової допомоги ОСОБА_5 . за 2006-2007 роки в розмірі 2202 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Міністерство фінансів України оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що воно було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, зокрема те, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Також, судом не взято до уваги, що виплата грошової допомоги учасникам війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції відповідача. Тому просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Міністерства фінансів України слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач відноситься до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та якому щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки», виплата щорічної разової допомоги була визначена сталою сумою, яку стороною позивача отримано.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, Законами України «Про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Місцевий суд подібного не врахував, а саме що в термін до 05 травня діяв Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та такі виплати проведені у відповідності до його норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007 рік, яке за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, було прийнято поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не має, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. Поряд з цим вимоги апеляційної скарги у частині закриття провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки підстав для закриття провадження у справі з матеріалів справи не вбачається.
З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки така прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу Міністерства фінансів України – задовольнити частково , скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2008 року у справі № 2-а-138/08, в задоволенні позову ОСОБА_5 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий судя М.А. Пліш
судді О.П. Стародуб
В.М. Каралюс
Повний текст постанови
виготовлений 22.12.2009 року