ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2009 року № 22-а-19297/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Пліша М.А.,
Стародуба О.П., Каралюса В.М.,
Вітер І.П . ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про стягнення суми заборгованості з виплати підвищення до пенсії як особі, яка має статус дитини війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 28.08.2008 року звернулися в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про стягнення суми заборгованості з виплати підвищення до пенсії як особі, яка має статус дитини війни за 2007 рік.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2008 року позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про внесення змін до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , з урахуванням ст. 28 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, та у відповідності до п.9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають.
Крім того апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є дітьми війни, а відтак мають право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що останні мають право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачів невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, і на період до 09 липня 2007 року не поширюються.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в частині зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року у справі №2а-4922/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
М.А. Пліш
О.П. Стародуб
В.М. Каралюс
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали
виготовлений 22.12.2009 року