Справа № 2-207

                                                                                                                      2010р.

                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 січня 2010р. Печерський районний суд м. Києва

    в складі : головуючого – судді Рейнарт І.М.

                           при секретарі – Довгій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

•   про визнання права власності на домоволодіння –

                                                встановив:

позивачка звернулася до суду з позовом, який уточнювала під час судового розгляду та остаточно просить виділити в окреме домоволодіння 1/2 частину житлового  будинку, який розташований по АДРЕСА_1, яка складається з квартири № 1 загальною площею 21,7кв.м., з яких: житлова кімната площею 12,6кв.м., кухня площею 9,1кв.м. та визнати за нею право власності на це домоволодіння; зобов'язати Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію присвоїти окремому домоволодінню по АДРЕСА_1 поштову адресу: АДРЕСА_1 та зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за нею право власності на це окреме домоволодіння.        

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що їй на підставі договору дарування житлового будинку від 21 листопада 2007р. належить 1/2 частина житлового АДРЕСА_1. Інша частина житлового будинку на праві приватної на підставі договору купівлі-продажу від 06 липня 1978р. належить ОСОБА_2

Позивачка стверджує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2004р. ОСОБА_2 було виділено в натурі 1/2 частину житлового будинку  по АДРЕСА_1 із зазначенням конкретних приміщень, а іншу частину будинку виділено в натурі ОСОБА_3, тому фактично частини будинку були виділені в окреме домоволодіння.

Позивачка зазначає, що в даний час її частина будинку обкладена цеглою, повністю відокремлена від частини будинку, яка належить відповідачці, тобто фактично є окремим домоволодінням, однак відповідачка та Головне управління земельних ресурсів не визнають її права власності на окреме домоволодіння, що порушує її права власника, так як вона не має можливості окремо від відповідачки вирішити питання про приватизацію земельної ділянки та повинна узгоджувати з відповідачкою проведення ремонтних та інших робіт по будинку.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов та його підстави підтримали.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представники у судовому засіданні позов

                                           - 2 -

та його підстави не визнали, зазначивши, що відповідно до ст. 183 ЦК України житловий будинок відноситься до неподільних речей, тому неможливо виділити 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в окреме домоволодіння.

Відповідачка стверджує, що рішенням суду частини будинку були виділені у натурі співвласникам будинку, однак це не означає, що частини були виділені в окреме домоволодіння, і в дійсності будинок є одним цілим, має один фундамент, а проведені позивачкою ремонтні роботи не відокремили частини будинку.

Також відповідачка пояснила, що вона не заперечує право власності позивачки на частину будинку і не чинить перешкоди у приватизації земельної ділянки, хоча позивачка чинить перешкоди їй у користуванні будинком та земельною ділянкою.

Представник Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  у судовому засіданні вирішення спору віднесла на розсуд суду, пояснивши, що Головне управління земельних ресурсів ніколи не заперечувало право власності позивачки на частину будинку.

Представник Печерської районної у м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що спірний будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, і враховуючи, що житловий будинок згідно діючого законодавства відноситься до неподільних речей, виділення частини будинку, яка належить позивачці, в окреме домоволодіння неможливе.

Також представник відповідача вважає, що Печерська районна у м. Києві державна адміністрація не має законних підстав для присвоєння поштової адреси частині будинку, яка належить позивачці, оскільки відсутній нормативний документ, який передбачає таку можливість, а частина будинку, яка належить позивачці, не є новоствореним майном, яке прийнято в експлуатацію відповідно до норм діючого законодавства.

Представник Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, начальник Київського міського БТІ направив до суду заперечення проти позову, тому суд визнав за можливе проводити розгляд справи у відсутність представника Київського міського БТІ.

В своїх заперечення начальник Київського міського БТІ зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно даних реєстрованих книг Бюро реєстрація права власності на АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_1 і за ОСОБА_2 на 1/2 частину за кожною, а виділення в натурі частки із спільної часткової власності з урахуванням вимог діючого законодавства не тягне за собою перереєстрацію права власності, оскільки за власником вже зареєстровано відповідне право. Бюро може здійснити реєстрацію рішення суду про поділ майна, а не про виділення окремого домоволодіння, оскільки при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються, а при виділі частки із спільного майна правовідносини спільної часткової власності зберігаються.

Вислухавши сторони, приймаючи до уваги позицію третьої особи, вив-чивши надані докази, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу

                                           - 3 -

від 06 липня 1978р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, остання купила 1/2 частину жилого АДРЕСА_1. Згідно умов вказаного договору в користування ОСОБА_2 перейшли одна жила кімната площею 12,1 кв.м. та кухня площею 9,6 кв.м. з окремим виходом на вулицю Седовців (с.с.61).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2004р. ОСОБА_2 виділено в натурі 1/2 частину житлового будинку та надвірні споруди, розташовані на земельній АДРЕСА_1, яка складається з жилої кімнати площею 12,1 кв.м., кухні площею 9,6 кв.м., 1/2 частини літньої кухні під літерою "Б", туалету під літерою "В", сараю під літерою "Г", сараю під літерою "Д", іншу 1/2 частину житлового будинку та надвірних споруд, яка складається з жилої кімнати площею 12,6 кв.м., кухні площею 9,1 кв.м., 1/2 частини літньої кухні під літерою "Б", сараю під літерою "Е", сараю під літерою "Ж", вбиральні під літерою "З", споруд під літерами № 1-3 виділено ОСОБА_3 Рішення суду є чинним. (с.с.28-29).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Відповідно до договору дарування, укладеного 21 листопада 2007р. та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю., ОСОБА_1, позивачка по справі, прийняла в дар 1/2  частину житлового АДРЕСА_1, яка в свій час належала на праві приватної власності ОСОБА_3 (с.с.9-10, 25-26).

Згідно умов зазначеного договору дарування позивачка отримала в дар частину будинку, що спростовує твердження позивачки про те, що рішенням суду  від 19 листопада 2004р. про виділ часток співвласників у натурі фактично частки співвласників будинку були виділені в окреме домоволодіння.

Крім того, відповідно до норм, викладених у ст. 364 ЦК України, виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, не припиняє право спільної часткової власності на нього.

Із заперечень Київського міського БТІ встановлено, що на день розгляду справи судом згідно даних реєстрових книг право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано на позивачкою та відповідачкою по 1/2 частині за кожною, що не спростовували сторони у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий АДРЕСА_1, виготовленого 01 вересня 2006р. та відкоригованого 06 серпня 2007р., встановлено, що за зазначеною адресою розташований один будинок, який складається з квартири № 1, до якої входить кухня площею 9,1 кв.м. та житлова кімната площею 12,6 кв.м. та квартири № 2, до якої входить кухня площею 9,6 кв.м. та житлова кімната площею 12,1 кв.м. (с.с.16).

Таким чином, судом встановлено, що позивачкою було придбано частину будинку, а не окреме домоволодіння.

Твердження позивачки про те, що нею проведені ремонтні роботи, у результаті яких її частина будинку стала окремим домоволодінням, не знайшло свого підтвердження у судовому зсіданні, оскільки належних та достатніх доказів у підтвердження цього суду надано не було.

З наданих суду фотокарток вбачається, що будинок, який на них зображений, складає одне ціле, при цьому частина будинку відремонтована та обкладена цеглою, а інша частина будинку потребує ремонту.

Сам факт обкладення частини будинку, яка належить позивачці, цеглою, не

                                                - 4 -

може бути підставою для визнання цієї частини будинку окремим домоволодінням.

 Твердження позивачки про те, що фактично між співвласниками був проведений поділ будинку на два окремих домоволодіння, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, так як доказів надано не було, а судове рішення про поділ майна, що є у спільній частковій власності, відсутнє.

Посилання позивачки на те, що вона не має можливості вільно розпо-ряджатися своєю власністю і здійснення цього права потребує згоди відповідачки, не може бути підставою для визнання частини будинку окремим домоволодінням, так як це не передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи, що позивачкою не було надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження того, що належна їй частина АДРЕСА_1, є окремим домоволодінням, хоча судом неодноразово зверталася її увага на необхідність надання таких доказів та роз'яснювалися наслідки ненадання доказів, позовні вимог задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 356, 358, 364 ЦК України ст.ст. 60, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

                                                вирішив:

 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про виділення в окреме домоволодіння 1/2 частини житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1, визнання права власності на домоволодіння, зобов'язання присвоїти домоволодінню окрему адресу  відмовити.

    Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                          СУДДЯ