Справа № 22-7991/2008р.     Головуючий у 1 інстанції Бабенко С. С.

Категорія 71     доповідач Жданова B.C.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
04 грудня 2008 р.     Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Голубинського A.M.

суддів Жданової B.C.,  Прокопчук Л.М.

при секретарі Володіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду від 23 вересня 2008 р. за поданням лікаря-психіатра міської психоневрологічної лікарні про призначення примусового лікування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дзержинського міського суду від 23.09.2008 p.,  яким задоволено подання лікаря-психіатра міської психоневрологічної лікарні м.  Дзержинська про призначення їй стаціонарного лікування в психіатричній лікарні в примусовому порядку. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначає,  що на обліку у психіатричному диспансері не перебувала,  психічними захворюваннями не хворіла,  12.06.2008 р. обстеження з приводу психіатричного лікування не проходила. Порушенням своїх прав вважає те,  що питання про її лікування було вирішено судом першої інстанції без її участі,  просить провадження по справі закрити.

Задовольняючи подання лікаря-психіатра про  призначення ОСОБА_1 примусового лікування у стаціонарному відділенні психіатричної лікарі у примусовому порядку,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідно акту комісії міської психоневрологічної лікарні ОСОБА_1 хворіє на хронічне психіатричне захворювання і за станом здоров»я  потребує примусового лікування.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково  з наступних підстав .

Відповідно до п.3  ст.  311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,  якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Відповідно до ч 2  ст. 381 ЦПК України справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги,  госпіталізацію у примусовому порядку розглядається у присутності особи,  щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку,  з обов»язковою участю прокурора,  лікаря-психіатра,  представника психіатричного закладу,  що подав заяву,  та законного представника особи,  щодо якої розглядається питання,  пов»язані з наданням психіатричної допомоги.

З матеріалів справи вбачається,  що при вирішенні питання про застосування примусового лікування ОСОБА_1,  остання участі в судовому засіданні не приймала.

Розглядаючи подання,  суд дійшов помилкового висновку,  що не явка ОСОБА_1 в судове засідання,  не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до  ст.  12 закону України «Про психіатричну допомогу» амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи. В частині другій даної норми закону зазначено,  що амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розгляду,  внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров»ю у зв»язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.

В поданні лікаря-психіатра щодо призначення примусового лікування ОСОБА_1 не зазначено чи дозволяє психічний стан ОСОБА_1 знаходитись в приміщенні суду./ а.с.  2/.

В судовому засіданні представник психіатричної лікарні Самойлов В.В. пояснив,  що ОСОБА_1 за станом здоров»я могла приймати участь в судовому засіданні,  що зазначено в першому екземплярі подання,  який знаходиться в лікарні та наданий апеляційному суду для огляду.

По справі відсутні данні про те,  що ОСОБА_1 відмовляється від лікування у психоневрологічній лікарні та не усвідомлює необхідності такого лікування.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про те,  що неявка ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи,  є помилковим.

З матеріалів справи вбачається,  що в порушення вимог  ст.  169 ЦПК України судова повістка ОСОБА_1 не надсилалась,  про час та місце судового розгляду сторона по справі ніяким чином не повідомлялась.

Крім того,  в поданні лікарі-психіатра порушено питання про призначення амбулаторного примусового лікування,  в акті засідання ВКК також зазначено на те,  що ОСОБА_1 потребує примусових мір медичного характеру у вигляді амбулаторного примусового лікування з обов»язковою явкою хворої у психоневрологічну лікарню один раз на два тижня,  а судом призначено ОСОБА_1 примусове стаціонарне лікування з посиленим режимом нагляду.

Відповідно до  ст.  11 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів.

В порушення зазначеної норми закону суд першої інстанції вийшов за межи вимог подання та визначив ОСОБА_1 на свій розсуд вид психіатричної допомоги про який клопотань не заявлялось. Заявлене лікарем-психіатром клопотання про призначення примусового амбулаторного лікування судом першої інстанції судом по суті не розглянуто.

Оскільки судом не були встановлені обставини щодо можливості амбулаторного лікування в психіатричній лікарні,  відсутні правові висновки з цього приводу,  то ці недоліки не можуть бути усунуті шляхом ухвалення додаткового рішення.

По справі відсутні висновки про те,  що психіатрична допомога ОСОБА_1 має бути надана примусово,  т.б. без усвідомленої її згоди,  тому за таких підстав розгляд заявленого клопотання за її відсутності був не можливим.

Допущені судом першої інстанції норми процесуального права призвели до ухвалення незаконного рішення,  яке підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.   ст.  307,  311 п.3, 5,  315 ЦПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду від 23 вересня 2008 р. скасувати,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.