АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Снітка С. О.
Олексієнка М. М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю відповідачки, представників позивача та відпо-
відачки,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 липня 2008 року, -
встановила:
В травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягувати з відповідачки на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу ОСОБА_3, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до повноліття дитини.
Справа № 22 ц - 669 Головуючий у суді 1 ін ст. Чішман Л.М.
Категорія 47 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
Посилався на те, що рішенням Богунського районного суду
м. Житомира від 17.01.2008 року визначено місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 за місцем проживання батька, а тому син в даний час перебуває лише на його утриманні, оскільки відповідачка - мати дитини - коштів на його утримання добровільно не надає.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 липня 2008 року позов задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_2, та постановлено стягувати з позивача аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів позивача до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.05.2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, 20 червня 1996 року народження, в розмірі 1/10 частини всіх видів доходів до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.05.2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 51грн. судового збору та 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду в частині стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітнього сина та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що судом не дано всебічної, об'єктивної і повної оцінки зібраним по справі доказам, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, апелянт вказує на те, що висновки суду щодо скрутного матеріального становища позивача і спроможності відповідача сплачувати аліменти є помилковими, а тому факту, що на утриманні ОСОБА_3 перебуває четверо дітей і в даний час вона є вагітною, суд взагалі не дав належної оцінки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходив з того, що між сторонами відсутня домовленість щодо виконання обов'язку по утриманню неповнолітнього сина, а тому кошти на утримання дитини слід стягувати з матері в примусовому порядку.
З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 180 та ч.ч.1, 2 ст. 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи
виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між сторонами. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1995 року по листопад 2005 року. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2005 року по справі про розірвання шлюбу неповнолітні діти залишені на подальше виховання матері - ОСОБА_3
Рішенням Богунського районного суду від 17.01.2008 року визначено місце проживання неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_4 за місцем проживання батька ОСОБА_2 Ініціатором спору про визначення місця проживання сина був батько, який посилався на те, що має можливість забезпечити для сина кращі умови для проживання і виховання, ніж мати.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 від обов'язків по вихованню та утриманню сина не ухиляється, підтримує з сином постійний зв'язок, цікавиться його навчанням та здоров'ям. Вказані обставини в силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційну силу, а тому не потребують доказування при розгляді даної справи.
Малолітня дочка сторін - ОСОБА_6 залишилась проживати разом з матір'ю ОСОБА_3
Позивач не надав суду доказів про те, що на час розгляду справи погіршилося його матеріальне становище, що впливає на його можливості щодо утримання неповнолітнього сина, чи син ОСОБА_4 має гірше матеріальне забезпечення ніж те, яке надає дочці ОСОБА_6 відповідачка.
Навпаки, довідками ТОВ „Струм" від 05.05.2008 року б/н та від 08.07.2008 року №15 підтверджено, що ОСОБА_2 працює в товаристві водієм з 01.04.2008 року, тобто має постійне джерело доходів, а довідкою УДАІ УМВС України в Житомирській області від 10.10.2008 року НОМЕР_2 підтверджено, що станом на 08.10.2008 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль CHERY A15 Amulet 2007 року випуску, номер.знак НОМЕР_1, що вказує на високий рівень доходів позивача.
В той же час ОСОБА_3 має на утриманні чотирьох дітей, троє з яких є неповнолітніми, а саме: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6. На час розгляду справи відповідачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною - сином ОСОБА_10 до трирічного віку, що підтверджується довідкою управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 04.11.2008 року №308, та є вагітною, що підтверджується довідкою поліклініки ЦМЛ №2 від07.11.2008 року №004844.
Відповідно джерелом доходів відповідачки являються аліменти, які сплачує ОСОБА_2, державні соціальні виплати у вигляді допомоги на одну дитину до досягнення нею віку трьох років, допомоги на одну дитину
одинокій матері та допомоги малозабезпеченим сім'ям, що
підтверджується довідками Богунського управління праці та соціального захисту населення від 19.06.2008 року №№2188, 2189, 2190.
Вказані виплати не входять до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146, а отже утримання аліментів з вищезазначених видів доходів не здійснюється.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що між сторонами по справі досягнуто домовленості щодо виконання батьками обов'язку щодо утримання їх неповнолітніх дітей, оскільки син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з батьком і перебуває на його утриманні, а дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає з матір'ю і перебуває на її утриманні, рівень матеріального забезпечення, яке відповідачка взмозі надавати дочці, не перевищує рівня матеріального забезпечення, яке позивач має можливість надавати сину, а отже підстав для примусового стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання сина не вбачається.
За даних обставин, коли висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду слід скасувати в частині задоволення вимог про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Оскільки апеляційною скаргою було оскаржено судове рішення лише частково, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не містять посилань на незаконність рішення суду в частині зменшення розміру аліментів, які стягувались з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, колегія суддів не перевіряє рішення суду в цій частині.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 липня 2008 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.