Справа 8845     Голов. в 1 інстанц. Федько С. П.

Категорія 26     Доповідач Зубова Л.М.

Ухвала

 Іменем України

23 грудня 2008 року     м.  Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М.

судді Будулуца М. С. ,  Барсукова О.І.

секретар  Шатун Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України у Центрально-Міському районі м.  Горлівки (далі -Фонд)

про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою відповідача

на рішення Центрально-Міського районного суду м.  Горлівки від 18 листопада 2008 року.

Заслухавши доповідача,  пояснення позивача,  пояснення представника відповідача Сисоєвої Н.М. ,  пояснення позивача ,  перевіривши матеріали цивільної справи,  апеляційний суд, -

встановив:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м Горлівки від 18 листопада 2008 року позов задоволений частково,  з відповідача на користь позивача відшкодовано 15 000 грн. моральної шкоди ,  завданої при виконанні трудових обов 'язків,  з чим не погодився відповідач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову,  посилаючись на неналежну оцінку з боку суду фактичних обставин справи,  неправильне застовування норм матеріального і процесуального права,  вважав,  що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди та суд не надав належної оцінки факту пропуску позивачем позовної давності.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до  ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному ,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до  ст.  57 ЦПК України доказами є будь-які дані ,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ,  що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін  та інші обставини,  які мають значення для вирішення справі.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,  третіх осіб,  їхніх представників,  допитаних як свідків,  показань свідків,  письмових доказів ,  речових доказів,  зокрема,  звуко - і відеозаписів,  висновків експертів.

Згідно роз'яснень ,  що містить п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами,  введеними дію в різні строки,  суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати,  якими правовими нормами вони регулюються,  чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин,  коли набрав чинності законодавчий акт,  що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках,  та коли були вчинені дії,  якими заподіяно цю шкоду.

Розрішаючи спір,  суд 1 інстанції правильно визначився з характером правовідносин,  що виникли,  вірно застосував Закон України України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюння,  які спричинили втрату працездатності",  встановив та з цього виходив,  що за висновками МСЕК від 27.03.2002 року ( а.с. 10) та від 30.04. 2003 року ( а.с.  8) позивачеві вперше і безстроково встановлено по 25 % втрати професійної працездатності внаслідок самостійних професійних захворювань та третю групу інвалідності - у сукупності 50% втрати професійної працездатності безстроково з 3.04.2003 року ,  що підтверджено також актами розслідування хронічних професійних захворювань від 21.01.2001 року ( а.с12) та від 25.02.2003 року ( ах. 11).

За матеріалами справи позивач посилався і надав відповідні письмові докази ,  що за станом здоров'я він змушений постійно лікуватися і це лікування пов'язане з професійними захворюваннями,  він витрачає додаткові кошти на лікування,  змінився його соціальний статус ,  психологічно він відчуває дискоморт - з цими обставинами пов'язував завдання йому моральної шкоди і їх суд врахував при визначенні розміру відшкодування та керувався встановленими законом принципами виваженості та розумності,  тому підставно визначив для відшкодування 15000 грн.

Доводи апелянта про недоведеність позову спростовані сукупністю досліджених судом 1 інстанції узгоджених між собою доказів,  яким суд дав оцінку у відповідності до вимог  ст.  212 ЦПК України

Не мають правового значення доводи відповідача про те,  що позивач заявив вимоги за межами позовної давності у три роки ,  оскільки позов заявлений з приводу захисту немайнових прав і суд вирішував питання про компенсацію за порушення немайнових прав позивача.

Керуючись  ст.  308 ЦПК України ,  апеляційний суд-

ухвалив:

Апеляційну скаргу   відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.  Горлівки від 18 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.