Справа №22-8392/2008     головуючий    у 1 інстанції    Садчиков  Д.В.

Категорія 39     доповідач Жданова B.C.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 грудня 2008 р.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Голубинського A.M.

суддів Жданової B.C.,  Прокопчук Л.М.

при секретарі Володіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі гідності та ділової репутації,  стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2008 р. позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з позовом про захист честі,  гідності та ділової репутації,  стягнення моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог зазначали,  що відповідач протягом останніх декілька років звертається до посадових осіб та керівників компетентних установ з заявами,  в яких містить щодо них недостовірну інформацію,  що принижує їх честь,  гідність та ділову репутацію. Такі заяви були направлені відповідачем до генерального директора ДП «Добропіллявугілля» ,  директора шахти «Алмазная»,  міністра УМВД Луценко Ю.В.,  прем»єр-міністра України Тимошенко Ю.В.,  міністра вугільної промисловості,  а також до міжрайонної прокуратури та контрольно-ревізійних органів. В своїх заявах відповідач звинувачує ОСОБА_2,  яка працює завідуючою їдальні шахти «Алмазная»,  в тому,  що вона допускає порушення правил торгівлі,  але численні перевірки цей факт не підтвердили. Щодо головного бухгалтера профспілки ВП «Шахта «Алмазная» ОСОБА_4 зазначав,  що вона зловживає своїми посадовими обов»язками,  а саме,  допускає порушення бухгалтерського обліку,  не проводить через касу оплату за путівки та привласнює отримані від реалізації гроші. Цей факт є недостовірним,  спростованим висновками контрольно* ревізійних органів. В численних скаргах стосовно позивача ОСОБА_3 зазначав ,  що останній незаконно заволодів земельною ділянкою площею 0, 25 га в с Стрілкове Генічеського району Херсонської області; привласнював гроші від реалізації путівок; незаконно отримав відомчі та державну нагороду; безпідставно витратив гроші на пошив парадних костюмів працівникам шахти; незаконно отримує другу заробітну плату в Добропільському теркомі профспілки; прикриває порушення торгівлі,  які мають місце в їдальні шахти. Своїми діями відповідач принижує їх честь ,  гідність та ділову репутацію,  що призвело до моральних страждань . Просили зобов»язати відповідача спростувати    недостовірну інформацію шляхом виступу на позмінних зборах працівників шахти та на чергових зборах профспілкового комітету ВП «Шахта «Алмазная» ,  стягнути на користь кожного з позивачів моральну шкоду у розмірі по 1500 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 08 жовтня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_2,  ОСОБА_4,  ОСОБА_3. задоволені. Інформація,  викладена відповідачем ОСОБА_1 у його письмових зверненнях,  визнана недостовірною,  такою,  що принижує честь,  гідність та ділову репутацію позивачів. Відповідача ОСОБА_1 зобов»язано спростувати недостовірну інформацію на позмінних зборах працівників шати та чергових зборах профспілкового комітету ВП «Шахта «Алмазная». Стягнуто судовий збір у розмірі по 51 грн. на користь кожного з позивачів . Суд дійшов висновку,  що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення їх прав, але з урахуванням похилого віку та статусу відповідача як дитина війни,  визнав за можливе звільнити останнього від відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_1 ,  посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції,  справу направити на новий розгляд. В своїх запереченнях відповідач зазначає,  що про зловживання посадовими обов»язками ,  які допускали в своїй діяльності завідуюча їдальнею ОСОБА_2,  головний бухгалтер профкому ОСОБА_4 та голова профкому ОСОБА_3 він звертався до генерального директора ДП «Добропілляевугілля»,  директора шахти «Алмазная»,  органів УМВД різного рівня,  контролно-ревізійного управління та прокуратури. З цього приводу проводились перевірки,  які в окремих випадках виявляли порушення та зловживання з боку зазначених осіб. До матеріалів справи він долучив документи,  які свідчать про зловживання ,  які допускали позивачі в своїй діяльності,  але суд безпідставно ці докази до уваги не прийняв. Неповне з»ясування судом всіх обставин справи призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи ,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до  ст.  309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1  ст. 16 ЦК України кожна сторона має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Відповідно до  ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами,  які охороняються цивільним законодавством,  є здоров»я,  життя; честь,  гідність і ділова репутація,  а також інші блага,  які охороняються цивільним законодавством.

Право на повагу до гідності та честі,  які є недоторканими,  має право кожен.

Згідно ч.3.  ст.  297 ЦК України фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності і честі.

В п.п.5 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства,  що регулює захист честі,  гідності і дулової репутації громадян та організацій» від 28.09.1990 г. зазначено,  що до відомостей,  що ганьблять особу слід відносити ті з них,  які принижують честь,  гідність і ділову репутацію громадянина або організації і громадській думці чи

думці окремих громадян з точки зору додержання законів,  загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції виходив з того,  що за фактами звернення ОСОБА_1 до посадових осіб та державних органів проводились перевірки та приймались рішення,  які спростовують данні,  викладені в його зверненнях. Порушення,  на які він зазначав в листах,  не знайшли свого підтвердження при перевірках,  тому надана відповідачем інформація є недостовірною. Враховуючи позитивні характеристики позивачів,  які довгий час сумлінно працюють на підприємстві,  суд першої інстанції прийшов до висновку,  що такі дії відповідача принижують їх честь,  гідність та ділову репутацію.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна,  оскільки він зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Встановлено,  що на протязі 2006-2007 p.p. відповідач звертався до директора шахти,  генерального директора об»єднання,  міністра вугільної промисловості,  посадових осіб УМВД,  прокуратури щодо зловживань,  які на його думку допускали в своїй діяльності позивачі та просив вжити заходи реагування.

Відповідно до  ст.  40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов»язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Проте звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи,  якщо цей орган чи особа наділені повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до особи,  що припустила порушення,  не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей. Має місце реалізація особою конституційного права,  передбачено  ст.  40 Конституції,  а не поширення недостовірної інформації.

При вирішенні даного позову суд не прийняв до уваги рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 р. №8-рп/2003 / справа про поширення відомостей/,  яке є обов»язковим до виконання на території України.

Із змісту заяв та скарг,  направлених ОСОБА_1 до компетентних осіб та органів,  в повноваженнях яких є здійснення перевірок та усунення виявлених порушень,  вбачається,  що відповідач критично оцінює певні факти і недоліки в роботі позивачів на займаних ними посадах та просить усунути порушення,  відновити порушене на його думку право : не допускати порушень бухгалтерського обліку та касових операцій,  відновити права підприємства на майно і землеволодіння та інше.

Право висловлювати судження,  оцінки,  думки гарантовано  ст.  34 Конституції України. Це право закріплено також в  ст.  10 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основних свобод»,  яка відповідно до  ст.  9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового,  яким в позові про захист честі,  гідності,  ділової репутації та у стягненні моральної шкоди необхідно відмовити.

Керуючись  ст.   ст. 307, 309,  316 ЦПК України апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 8 жовтня 2008 р. скасувати.

Відмовити ОСОБА_2,  ОСОБА_4,  ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про захист честі,  гідності та ділової репутації,  спростування недостовірної інформації та стягненні моральної шкоди .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.