Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Олексієнка М. М. ,
суддів:     Снітка C.O.,  Заполовського В.Й.,

при секретарі судового
засідання :     Захарчук О.І.,

з участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ЗАТ «ПриватБанк») на ухвалу судді Коростенськрго міськрайонного суду Житомирської області від 26 грудня 2008 року у справі за заявою ЗАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про видачу судового наказу,

встановила:

У грудні 2008 року представник ЗАТ «ПриватБанк» звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу,  яким просив стягнути з ОСОБА_2 2740, 08 грн. заборгованості за кредитним договором,  25, 50 грн. судового збору,  15 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Вимоги ґрунтувались на тому,  що позичальник,  в порушення умов договору,  укладеного 10.11.2007 року та вимог  ст.   ст.  526,  527,  530 ЦК України,  не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту,  тому борг,  який складається з 2356, 24 грн. - заборгованості за кредитом,  383, 84 грн. - по відсотках за користування кредитом просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду від 26.12.

Справа № 22ц-752 / 09     Головуючий у 1 інстанції Кондратюк А.Д

Категорія 27     Доповідач - суддя Олексієнко М. М

2008 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Суддя виходила з того,  що вимога,  викладена в заяві не передбачена  ст. 96 ЦПК України,  оскільки не ґрунтується на письмовому правочині,  а саме у договорі про надання послуг боржникові не обумовлено сплату,  яку просить стягнути заявник.

Не погоджуючись з ухвалою судді,  представник заявника в апеляційній скарзі,  з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права,  допущених суддею,  просить її скасувати,  а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття заяви. Вказує на те,  що вимоги,  викладені в заяві про видачу судового наказу ґрунтувались,  якраз,  на письмовому правочині,  про що свідчить зміст договору від 10.11.2007 року. У договорі визначені всі істотні умови щодо отримання кредиту,  його повернення та наслідки порушення зобов'язань. Твердження про наявність спору про право,  засноване лише на припущенні судді,  а не матеріалах справи.

З'ясувавши обставини справи в межах,  визначених  ст. 303 ЦПК України,  колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1  ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано,  якщо заявлено вимогу,  яка ґрунтується на правочині,  вчиненому в письмовій формі. При цьому,  правочин,  в розумінні  ст. 202 ЦК України - це правомірна,  тобто не заборонена законом,  вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин,  що спрямована на встановлення,  зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст копії заяви,  картки „CASH - кредит" (а.с. 12-13) свідчать,  що між ЗАТ „ПриватБанк",  як кредитором,  ОСОБА_2,  як позичальником,  10.11.2007 року укладено правочин у письмовій формі. Як того вимагає  ст. 207 ЦК України,  у ньому воля сторін виражена (зафіксована) в документах,  які вони підписали і,  яким обмінялись. В картці „CASH - кредит" зазначено,  що позичальник одержав 3000 грн.,  ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг,  тарифами банку.

Заявником ставиться вимога,  яка ґрунтується на письмовому правочині. Зокрема,  в п.5 картки „ CASH - кредит" зазначено,  що ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 3000 грн. Базова ставка по кредиту становить 2% в місяць на залишок заборгованості. Щомісячна комісія складає 3, 5%.,  тобто,  в договорі вказана не тільки сума кредиту,  а й підстави та порядок нарахування відсотків

за користування ним.  В Умовах і Правилах надання банківських послуг,  які є невід'ємною частиною платіжної картки виписані права та обов'язки сторін. В підпункті 6.5 пункту 6 цього документу клієнт зобов'язувався погашати заборгованість по кредиту,  відсоткам за його виконання. Ніхто не оспорює правомірність укладення договору,  умов,  викладених в ньому,  порядку нарахування та розміру боргу.

Висновок    судді    про    наявність    спору    про    право    є необгрунтованим.

Виходячи зі змісту ч.1  ст.  16 ЦК України,  під спором про право розуміється спір між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ним,  і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку. Із заяви,  поданої ЗАТ «ПриватБанк»,  документів,  долучених до неї,  не вбачаються спору про право. Вимоги,  передбачені ч.1  ст. 96 ЦПК України,  підтверджені документально. У разі виникнення спору про право,  заявник,  відповідно до ч.1  ст. 106 ЦПК України,  може подати заяву про скасування наказу.

Вимога про стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення теж не може бути підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Такий висновок колегія суддів ґрунтує на системному аналізі розділу 1 „Загальні положення" ЦПК,  в тому числі ч.1  ст. 79,  81 цього Кодексу. Зокрема,  згідно з ч.1  ст. 79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат,  пов'язаних з розглядом справи. У Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів,  пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258,  передбачено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення для наказного провадження - 15 грн.

У тому випадку,  коли документи долучені до заяви не читаються,  або не долучені оригінали суддя,  керуючись  ст. 98 ЦПК України,  може застосувати положення  ст. 121 цього Кодексу,  а не відмовляти у прийнятті заяви.

Оскільки оспорювана ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права,  вона підлягає скасуванню в порядку п.3 ч.1  ст. 312 ЦПК України.

При вирішенні питання про прийняття заяви про видачу судового наказу слід звернути увагу на умови даного договору,  якими визначена договірна підсудність. У випадку порушення правил підсудності,  заява повертається стягувачу для подання у належний суд відповідно до  ст. 115 ЦПК. Порушення правил підсудності не є підставою для відмови у прийнятті такої заяви.

Враховуючи вище викладене,  керуючись  ст.   ст. 30З,  304,  п.4 ч.2  ст. 307,  п.3 ч.1  ст. 312,   ст.   ст. 314,  315,  317,  324,  325 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу судді Коростенського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року - скасувати,  справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість прийняття заяви ЗАТ «ПриватБанк» про видачу судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.