Справа № 22ц-151/10              Головуючий у 1 інстанції – Галушка О.Г.

 Категорія - 32                                   Доповідач – Шевчук Л.Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

             21 січня 2010 року                                                                         м. Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

                               головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

                               суддів – Свистун О.В., Подолюка В.А.,

                               при секретарі – Матюхіній О.Г.,

                               з участю :

                                  представника відповідача - Захарчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську (далі – відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську на рішення Нововолинського міського суду від 20 листопада 2009 року,

ВСТАНОВИЛА :

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Нововолинського міського суду від 20 листопада 2009 року, яким позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Постановлено стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську в користь ОСОБА_2 18000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнуто з відповідача в дохід держави 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовлено.

           В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові та зазначає, що суд не врахував того, що між сторонами виникли правовідносини щодо виплати страхових виплат, одноразової допомоги, а не про відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд не взяв до уваги того, що законом на Фонд не покладається обов’язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що з позивачем, яка працювала забійником худоби  ТзОВ ВТП «Волиньм’ясо» 29 серпня 2002 року   під час виконання нею трудових обов’язків стався нещасний випадок, внаслідок чого вона втратила 60% професійної працездатності та їй була встановлена третя група інвалідності, а тому з відповідача на користь позивача суд стягнув моральну шкоду, завдану каліцтвом.

          Апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції   залишити без змін з наступних підстав  

Стаття 58 Конституції України та стаття 5 Цивільного кодексу України передбачають, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

         Із матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2002 року з позивачем на підприємстві ВТП «Волиньм’ясо» стався нещасний випадок, про що був складений акт форми Н-1. (а.с.5,6)

         Висновком МСЕК від 10 січня 2003 року позивачу вперше було встановлено  60% стійкої втрати професійної працездатності.(а.с.7)

 Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності (статті 1, 13, 14, 21, 28).

 Таким чином, у позивача право на відшкодування завданої їй моральної шкоди виникло з 10 січня 2003 року, тобто з моменту встановлення їй МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Виходячи з того, що позивач належить до осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов вірного висновку про обов’язок відповідача відшкодувати їй моральну шкоду.

Розмір моральної шкоди суд правильно визначив з врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач внаслідок трудового каліцтва.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано того, що на час звернення позивача з даним позовом із Закону виключено статті щодо обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим на виробництві, на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції наведене обґрунтування щодо цієї обставини.

  Також безпідставним є покликання апеляційної скарги на ч. 3 статті 34 Закону, оскільки вказана норма регулювала питання виплати моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності. В даному ж випадку позивач втратила 60% професійної працездатності.

Врахувавши наведені обставини , колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

       Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержання норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

     Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду від 20 листопада 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                /підпис/

 Судді :                                          /підписи/

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                              Л.Я.Шевчук