АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-160 2010 року Головуючий у 1-й інстанції Бершадська О.В. категорія - 24 Доповідач С.А.Кіселик
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2010 року
Судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : Кіселика С А ,
суддів : Савченко С.О., Суржика М.М.
при секретарі Ліпкіній Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 листопада 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково – технічних інновацій Української нафтогазової академії» про перерахунок вартості послуг за теплопостачання та відшкодування моральної шкоди. Просив визнати неправомірними дії ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково – технічних інновацій Української нафтогазової академії» щодо застосування тарифів за послуги теплопостачання в розмірах, у грудні 2007 року – 178, 32 грн./Гкал., у січні 2008 року – 212,51 грн.Гкал. та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок вартості послуг за теплопостачання в його квартиру за грудень 2007 року та січень 2008 року, виходячи з тарифу 160,49 грн./Гкал. та стягнути з відповідача, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, 5000 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з початку опалювального сезону 2007/2008 років на послуги з теплопостачання для населення, відповідно до рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 16.03.2007 року № 391 «Про внесення змін до розділів 1-6 Прейскуранта тарифів на послуги теплопостачання», діяв тариф в розмірі 160,49 грн./Гкал. В будинку, в якому проживає позивач, встановлено загальний прилад обліку теплопостачання, а тому розрахунок вартості теплопостачання здійснюється, виходячи з вартості 1 Гкал. Відповідач при нарахуванні вартості теплопостачання у грудні 2007 року та січні 2008 року використовував збільшені тарифи, а саме: у грудні 2007 року – 178,32 грн./Гкал, а у січні 2008 року – 212,51 грн./Гкал.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 листопада 2009 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апелянт просив його скасувати з тих підстав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права, та ухвалити новее рішення, яким позов задовольнити. Зокрема апелянт зазначив, що судом першої інстанції не дано належної оцінки рішенню Господарського суду Кіровоградської області від 20 серпня 2008 року, яке має преюдиційне значення. Суд безпідставно, до правовідносин, що виникли між сторонами, застосував вимоги статті 24 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» та пункт 6 частини 1 статті 24 Закону України « Про теплопостачання» і безпідставно не застосував положення статті 21 Закону України «Про інформацію», пунк 5 ст.32 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок вартості послуг теплопостачання за грудень 2007 року та січень 2008 року, із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а в разі їх відсутності – відповідно до закону, що регулює такі відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Натомість суд першої інстанції зробив висновки, які не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені доказами та застосував норми матеріального права, які не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875 (далі - Закон) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 3 передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно статті 7, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, у тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно статті 20 Закону (права та обов'язки споживача), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 21 визначено права та обов'язки виконавця, а саме, виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи в порядку, встановленому законодавством та зобов'язаний, у тому числі:
- забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору;
- надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів,норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Стаття 30 Закону передбачає, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:
- доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;
- нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;
- відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
- відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;
- відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;
- гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Стаття 32 вказує, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів. Пунктом 5 даної статті визначено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обгрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Згадана норма права відповідає пункту 3.1 Порядку затвердження (погодження) тарифів на житлово – комунальні послуги, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25.06.2007 року № 672, згідно з яким прийнятий тариф може бути впроваджений не менш ніж за 30 днів після повідомлення суб’єктом господарювання про це споживача з визначенням причин зміни вартості житлово – комунальних послуг та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження з відповідними органами.
Крім того, згідно статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" , споживач має право на інформацію про продукцію (послуги), а саме, відповідно пункту 1 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (послугу), зокрема дані про ціну (тариф), що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Статтею 9 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. (право на інформацію) зазначено, що всі громадяни України мають право на інформацію, необхідну їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.
Згідно статті 10 Закону (гарантії права на інформацію), право на інформацію забезпечується обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення.
Відповідно до статті 21, інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом, зокрема, опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в друкованих засобах масової інформації.
Статтею 22 Закону (опублікування офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування) встановлено, що Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Законом України "Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160 зазначено, що регуляторний акт - це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що всі рішення виконкому щодо встановлення тарифів на послуги теплопостачання, що надаються позивачем, є регуляторним актом та підлягає опублікуванню в друкованих засобах масової інформації з метою доведення до відома споживача.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 30.11.2007 р. № 1573 "Про визнання таким, що втратив чинність п. 1 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 16 березня 2007 року № 391" не було офіційно опубліковане в засобах масової інформації і по даній причині розміри плати за послуги теплопостачання у грудні місяці 2007 року не було доведено до відома споживачів, у відповідності до п. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" .
Відповідно до наказу ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" від 09.01.2008 р. № 6 розрахунки із споживачами підприємство проводило за тарифами (для населення) - 4,39 грн./м. кв. (з ПДВ), встановленими ще рішенням виконкому N 1537 від 11.12.2006р.
Оскільки рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 30.11.2007 року № 1573 не було офіційно опубліковане в засобах масової інформації і по даній причині розміри плати за послуги теплопостачання у грудні місяці 2007 року не було доведено до відома споживачів, у відповідності до п. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , то нарахування плати споживачам у грудні місяці 2007 року підприємство повинно було проводити за розмірами тарифів, встановлених для населення розділом 1 Прейскуранта тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 16.03.2007 р. № 391, а саме, 3,95 грн. за 1 кв. м. загальної опалювальної площі з урахуванням ПДВ.
У січні місяці при нарахуванні плати споживачам (населенню) за послуги теплопостачання підприємство позивача керувалось розділом 1 Прейскуранта тарифів на послуги теплопостачання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29.12.2007 р. № 1785 "Про погодження тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" та наказом по підприємству від 01.02.2008 р. № 31 "Про нарахування за січень місяць 2008 року" / 5 грн. 28 коп. за 1 м.кв. загальної опалювальної площі для населення /. Проте, новий розмір плати було доведено до споживачів, відповідно до вимог п. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" лише 4.01.2008р.
Нарахування ж проведено з 04.01.2008 року, тобто з дня офіційного оприлюднення зазначеного рішення міськвиконкому, без дотримання 30 денного строку повідомлення про таке рішення, відповідно до вимог п.5 ст. 32 ЗУ " Про житлово-комунальні послуги".
Твердження позивача стосовно того, що споживачі про зміну тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання на 2007/2008 опалювальний рік були повідомлені шляхом оприлюднення 26.10.2007р. в інформаційному віснику Кіровоградської міської ради "Вечірня газета" N 43 рішення виконкому Кіровоградської міської ради N 1309 від 15.10.2007р. "Про розгляд пропозицій ДП"Кіровоградтепло" ТОВ"ЦНТІ УНГА" щодо зміни тарифів на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання на 2007/2008 опалювальний рік" спростовуються проведеним аналізом діючого законодавства та змістом самого закону /п.5. ст.. 32 ЗУ" Про житлово-комунальні послуги"/, яким передбачено повідомлення споживача про вже здійснену зміну, в установленому законом порядку, вартості комунальних послуг, а не пропозицію щодо змін вартості таких послуг.
Застосована судом першої інстанції стаття 18 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» не регулює правовідносини, що виникли між сторонами, як не регулює ці правовідносини і застосований судом пункт 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про теплопостачання». Застосовані норми права регулюють порядок перерахунку при наданні теплопостачальником неякісної послуги та при здійсненні споживачем авансового платежу за теплову енергію і наявності різниці між сплаченою сумою та кількістю отриманої теплової енергії за приладом обліку.
Згідно вимог п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду, в частині відмови у задоволенні вимог про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок вартості послуг теплопостачання за грудень 2007 року та січень 2008 року, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позов треба задовольнити.
В той же час колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав у задоволенні вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації за спричинену йому моральну шкоду.
Суд дійшов правильного висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань.
Крім того колегія суддів відмічає, що моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.
Позивач посилається на порушення з боку відповідача прав позивача, як споживача, і зазначає, що відшкодування моральної шкоди передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».
Право споживача на відшкодування моральної ( немайнової шкоди) передбачено частиною 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Із положень даної норми права вбачається, що відшкодування моральної шкоди можливо лише при заподіянні такої шкоди продукцією, яка є небезпечною для життя та здоров’я людей і у випадках передбачених законом.
Аналізуючи ч.5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не має, а отже рішення суду першої інстанції в цій частині має залишатися без змін.
На підставі ст.ст. 3, 7, 20, 21, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 9, 10, 22 Закону України "Про інформацію", Закону України "Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності", ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 листопада 2009 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок вартості послуг теплопостачання за грудень 2007 року та січень 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково – технічних інновацій Української нафтогазової академії» про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок вартості послуг теплопостачання за грудень 2007 року та січень 2008 року задовольнити.
Визнати дії ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково – технічних інновацій Української нафтогазової академії» щодо застосування тарифів за послуги теплопостачання для населення в розмірах : у грудні 2007 року - 4.39 грн./ кв.м. ( 178,32 грн./Гкал.) та січні 2008 року – 5.28 грн/кв.м. ( 212,51 грн. /Гкал.) неправомірними.
Зобов’язати ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково – технічних інновацій Української нафтогазової академії» провести перерахунок вартості послуг за теплопостачання наданих ОСОБА_2 за грудень 2007 року та січень 2008 року виходячи із тарифу 160,49 грн./Гкал.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: