Справа № 22ц/103 Головуючий в 1 інст. Григорусь
Категорія 45 Доповідач Микитюк
РІШЕННЯ
Іменем України
21 січня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Омельчука М.І.
при секретарі Гаврилюк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирського міського управління земельних ресурсів про визнання рішень та державних актів на право власності на земельну ділянку незаконними, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов’язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 листопада 2009 року,
встановила:
В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, Житомирської міської ради, Житомирського міського управління земельних ресурсів про захист прав землевласника. В травні 2006 року подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив відповідачами також ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, і остаточно просив визнати незаконним рішення Житомирської міської ради від 13.09.2001 року № 560 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1, визнати незаконним рішення Житомирської міської ради від 29.10.2003 року № 274 в частині передачі земельної ділянки у його власність, визнати незаконними державні акти на право власності на земельні ділянки на його ім’я та на ім’я ОСОБА_2, поновити строк для звернення до суду в частині вимог про визнання незаконним рішення та державного акту за 2001 рік, зобов’язати Житомирську міську раду розглянути питання про передачу йому у приватну власність земельної ділянки, визнати незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3, встановити порядок користування земельною ділянкою, зобов’язати Житомирську міську раду видати йому новий державний акт на право власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що йому з 19 травня 2000 року на праві власності належить 66/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_2 (на той час власник 34/100 частин будинку) в 2001 році приватизував частину земельної ділянки, розмір цієї ділянки перевищує розмір частки у праві власності на будинок на 69 кв.м.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 05 листопада 2009 року в позові відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, безпідставне стягнення з нього судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, хоча ці платежі були внесені ним при подачі позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_2 27 вересня 1991 року на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на 34/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1 19 травня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на 66/100 частин цього будинку.
Рішенням Житомирської міської ради від 13.09.2001 року № 560 за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,0596 га, передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0272 га, а 21 грудня 2001 року виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Рішенням Житомирської міської ради від 29.10.2003 року № 274 передана у приватну власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,0324 га, а 13 лютого 2004 року виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
06 квітня 2004 року ОСОБА_2 продав належну йому частину будинку і земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6(а.с.106). ОСОБА_1 надав письмову згоду на перехід до ОСОБА_6 права володіння та користування 34/100 ідеальних частин будинку та 272 кв.м. земельної ділянки (а.с.116). 16 травня 2005 року ОСОБА_6 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0272 га по АДРЕСА_1.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 надавав письмову згоду на приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0272 га, розмір приватизованих сторонами земельних ділянок не відповідає розміру їх часток у праві власності на будинок – у власності позивача знаходиться земельна ділянка площею на 69 кв.м менше.
Разом з тим, незважаючи на викладене вище, позов ОСОБА_1 не може бути задоволений. Права особи, яка вважає себе власником або користувачем майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не була, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст.215 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода вимогам закону. ОСОБА_3 є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, а тому не можуть бути позбавлені права володіння і користування нею.
Помилку суду першої інстанції щодо стягнення з позивача судових витрат належить виправити шляхом зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2009 року, виключивши з його резолютивної частини абзац другий (про стягнення судових витрат). В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: