Справа № 2- 1011/09

                         ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2009 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

    головуючого    - судді  Чумак Т.А.

при секретарі      Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу,

                 встановив:

 20.05.09 року позивач звернувся до суду з позовом   до ОСОБА_2  про стягнення боргу.

В судовому засіданні позивач в обґрунтування позову пояснив, що  01 жовтня 2008 року він позичив відповідачу в борг 13 000 гр. на строк до 30 грудня 2008 року, про що відповідач склав розписку. У встановлений строк відповідач борг не повернув. Просить стягнути з відповідача  борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13 891 гр. 65 коп., 3% річних в розмірі 143 гр. 17 коп.,  відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 572 гр. 71 коп., витрати по справі в розмірі 699 гр. 07 коп.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

26.06.09 року відповідачем надано до суду заперечення на позов, в якому він зазначає, що позов ОСОБА_1 не визнає, оскільки розписка написана ним під диктування позивача із застосування психологічного впливу та погроз. Просить відмовити у позові, оскільки складена ним розписка написана не за формою, крім того, відсутні договір позики та розписка позикодавця про передачу йому 13 000 гр. (а.с.28).

Суд, заслухавши позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно  до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У судовому засіданні встановлено, що  01 жовтня 2008 року відповідач позичив у позивача гроші в сумі 13 000 гр., які зобов’язався повернути до 30 грудня 2008 року. Вказана обставина підтверджується розпискою відповідача (а.с.35).

Враховуючи, що відповідач взятого на себе зобов’язання не виконав, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню вказана сума боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13 891 гр. 65 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 143 гр. 17 коп.

З відповідача також підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по справі: державне мито в розмірі 149 гр. 07 коп., витрати за надання правової допомоги в розмірі 300 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 гр. (а.с.1,2, 36).

В іншій частині позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5 розділу У111 прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено    цим Законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст.1). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами  підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів  не допускається, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Суд не може взяти до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження заперечень на позов.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд    

                                            вирішив:

Позов      ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13 891 гр. 65 коп., три відсотки річних в розмірі 143 гр. 17 коп., витрати по справі в розмірі  699 гр. 07 коп., всього в розмірі 14 733 гр. 89 коп.

В іншій частині позову відмовити.  

Заочне рішення може бути скасовано за заявою відповідача, поданою до суду на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення.

На рішення може бути подана апеляція  в апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення в повному обсязі складено 25 грудня 2009 року.

        Суддя: