11.04.2011

Справа № 2-78/11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2011 р. Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі- продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позивачка вказувала на те, що відповідачам у справі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належала квартира № АДРЕСА_1. 1 жовтня 2007 р. відповідач ОСОБА_6 скоїв вбивство її доньки. В зв’язку з чим відносно нього було порушено кримінальну справу за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ст.115 КК України (вбивство вчинене з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів), і відповідач знаходився під вартою. 7 листопада 2007 р. відповідач ОСОБА_6, перебуваючи в Миколаївському слідчому ізоляторі, видав ОСОБА_5 довіреність, якою уповноважив її продати належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Зазначену довіреність було посвідчено начальником Миколаївського слідчого ізолятору. 18 грудня 2007 р. відповідачка ОСОБА_5, діючи на підставі виданої їй довіреності, продала квартиру своєму родичу ОСОБА_4

Посилаючись на те, що 17 грудня 2007 р. на вказану квартиру постановою слідчого був накладений арешт та договір купівлі-продажу був укладений відповідачами з метою ухилення від можливої конфіскації майна та без наміру створити правові наслідки, позивачка просила суд визнати недійсними довіреність від 07.11.2007 р. і договір купівлі- продажу спірної квартири від 18.12.2007 р., повернувши сторони в первісний стан.

В подальшому позивачка уточнила вимоги позову, вказуючи також на те, що її визнано потерпілою в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 Вироком апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2008 р. ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні особливо тяжкого злочину та призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, а також стягнуто на її користь 170500 грн. у відшкодування майнової і моральної шкоди. Оскільки постановою слідчого від 17.12.2007 р. було накладено арешт на спірну квартиру, відповідачі не мали права її відчужувати. Посилаючись на те, що укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому є фіктивним, просила суд визнати недійсним договір купівлі- продажу квартири з цих підстав, повернувши сторони в первісний стан.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, просили про його задоволення.

Представники відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 позов не визнали. Вказуючи на те, що ОСОБА_5 не було відомо про постанову слідчого від 17.12.2007 р.

про накладення арешту на квартиру, до того ж остання мала право розпоряджатися своєю частиною квартири на свій розсуд.

В судове засідання 11 квітня 2011 р. відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 не з’явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Як слідує з матеріалів справи у провадженні слідчого СУ УМВС України в Миколаївській області Покраса І.В. з 2007 р. знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого п.п.4,6,9 ч.2 ст. 115 КК України.

Перебуваючи під вартою 7 листопада 2007 р. ОСОБА_6 видав своїй матері ОСОБА_5 довіреність на продаж належної йому 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.

Вказана довіреність була посвідчена 07.11.2007 р. начальником Миколаївського слідчого ізолятору.

18 грудня 2007 р. між ОСОБА_5, яка діяла за себе та за ОСОБА_6 на підставі вказаної довіреності з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої, було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 і ОСОБА_6 передали у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Зазначений договір купівлі-продажу 18 грудня 2007 р. було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. та зареєстровано в реєстрі за №200.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що в ході досудового слідства 5 листопада 2007 р. слідчим СУ УМВС Покрасом І.В., в провадженні якого перебувала кримінальна справа, було надано погодження на посвідчення начальником слідчого ізолятору довіреності ОСОБА_6 на право розпорядження ОСОБА_5 належною йому часткою квартири №АДРЕСА_1.

17грудня 2007 р. постановою слідчого СУ УМВС Покраса І.В. з метою забезпечення відшкодування шкоди і можливої конфіскації майна накладено арешт на все майно ОСОБА_6

18грудня 2007 р. копію зазначеної постанови надіслано до БТІ та 19.12.2007 р. внесено відомості до реєстру заборон щодо відчуження майна, належного ОСОБА_6

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.10.2009 р. та пояснень слідчого в судовому засіданні слідує, що ОСОБА_5 звернулася до нього з проханням надати дозвіл на посвідчення довіреності від імені її сина, пояснивши, що така довіреність їй потрібна для реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 його новонародженої доньки. Тому він дав згоду на посвідчення довіреності від імені ОСОБА_6 лише для реєстрації його доньки в квартирі.

Зазначене підтверджувала і сама відповідачка.

В той же час ОСОБА_5, діючи від свого імені та від імені свого сина ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої начальником СІЗО, уклала договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_4

Відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення спірного договору купівлі- продажу відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до 2009 р. залишалися зареєстрованими в спірній квартирі АДРЕСА_1.

Так з довідок адресного бюро слідує, що ОСОБА_5 була виписана з квартири лише 3 квітня 2009 р. на АДРЕСА_2, де зареєстрований і проживає відповідач ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_6 був виписаний з квартири 4 серпня 2009 р. Відповідач ОСОБА_7 з реєстрації за місцем свого проживання не знімався.

Як свідчать матеріали справи після укладення спірного договору ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1 не вселявся, квартирою не користується, комунальні послуги не сплачує.

З довідки ОСББ «Затишок» вбачається, що оплату за комунальні послуги постійно здійснює ОСОБА_5 За адресою спірної квартири відповідачці продовжує надходити кореспонденція.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_6 і ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а відтак приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.85 ЦПК України та постанови КМУ від 27.04.2006 р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави, на користь позивачки з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно зі ст..88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню судовий збір у розмірі 528 грн. 25 коп. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 250 грн.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири№АДРЕСА_1, укладений 18 грудня 2007 року між ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та за ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої начальником Миколаївського слідчого ізолятору 07.11.2007 р. з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої, зареєстрований 18 грудня 2007 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за № 200.

Повернути квартиру №АДРЕСА_1 у спільну часткову власність ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 52825 грн. отриманих за продаж квартири.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рівних частках з кожного по 926 грн. 08 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: