Справа № 2- а-251/09

                                     П О С Т А Н О В А

                                          Іменем України                                                                    

25 грудня 2009 року  Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                головуючого - судді Чумак Т.А.

        при секретарі   Жандарук В.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

                                    в с т а н о в и в:

             08.10.09 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", і відповідно до вимог ст. 6 вказаного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Дія вказаного закону була зупинена ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" та "Про державний бюджет України на 2007 рік". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року визнано неконституційним  положення ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Про порушення своїх прав вона дізналася в лютому 2009 року із засобів масової інформації. Просить позов задовольнити, поновити пропущений строк для звернення до суду, стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року в сумі 3 891 гр. 90 коп., зобов'язати відповідача надалі проводити нарахування та виплату вказаної соціальної допомоги при нарахуванні пенсії.

    За заявою позивача справа розглянута без її участі (а.с.32).

Відповідачем 30.11.09 року подано заперечення проти позову та заяву про розгляд справи буз участі представника Управління ПФУ в Апостолівському районі (а.с.24-26). Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена ч.17 ст. 77 ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" та п. 12 ст. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік". У 2007 році підвищення до пенсії виплачувалося лише особам, які є інвалідами. Рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.07 року положення п.12 ст. 71 та ст. 111 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційними, але рішення про відновлення дії ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, чинній до внесення змін до вказаного Закону, Верховною Радою України не приймалося, тому порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни є неврегульованим. ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", якою визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 2008 році виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеної надбавки учасникам війни визначено ст. 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з прийняттям КСУ рішення від 22.05.08 року, яким визнано неконституційним п.2 ст. 41 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", у томі числі й щодо пенсійного забезпечення дітей війни,  КМУ прийнято постанову від 28.05.08 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою передбачено встановлення з 22.05.08 року гарантій на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01.01.08 року згідно з вказаним Законом. П.8 вказаної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гр., з 1 липня - 48,2 гр., з 1 жовтня - 49, 8 гр. Позивачу ОСОБА_1  підвищення виплачується в розмірі, передбаченому законодавством.  Вважає, що позивач пропустила строк для звернення до суду, просить у позові відмовити.

    Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить заява позивача, клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі, тому судом не застосовано наслідки неприбуття у судове засідання сторін, передбачених ст. 128 КАС України, та проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України.

    Суд, вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Позивач ОСОБА_1 народилася 30.11.40 року, що підтверджується паспортом позивача,  є пенсіонером за віком, отримує пенсію в Управлінні Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області. Вказана обставина підтверджується копією посвідчення, виданого відповідачем (а.с.5-7). Крім того, позивач  має статус "дитина війни", що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні. Вказаний статус позивача не оспорюється відповідачем.

    На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач визнаний таким, що має право користуватися пільгами, які встановлені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Позивачем надано до суду довідки, які видані Управлінням ПФУ в Апостолівському районі 24.09.09 року, з яких встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Апостолівському районі та отримує пенсію за віком при повному стажі. Відповідно до вказаних довідок, виданих відповідачем, позивач в період з січня 2006 року по грудень 2008 року отримувала вказану пенсію (а.с.9-11). Дані про те, що позивач у вказаний період часу отримувала підвищення до пенсії як дитина війни, в довідках відсутні, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач за вказаний період часу не отримувала підвищення до пенсії як дитина війни.  

    Відповідно до п.2.1 Положення про Управління ПФУ в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України, завданням управління Пенсійного фонду у районі є, зокрема, забезпечення призначення і виплати пенсій відповідно до чинного законодавства.

    Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч.2 та ч.3 ст. 22 Конституції України).

    Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія даної статі на 2006, 2007 рік призупинялась ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" та ст. 71 ЗУ  "Про державний бюджет України на 2007 рік".

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року п.12 ст. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 ЗУ  "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.05.08 року  зазначив, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік правовідносин, які регулюються законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, в рішенні зазначено, що закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави і через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. КСУ також зазначено, що Конституція України не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві та скасування та обмеження прав і свобод людини.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

     Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити нарахування позивачеві  підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.07 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.07 року, по 31.12.07 року та з 22.05.08 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.08 року, по 31.12.08 року. У зв"язку з вищевикладеним вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії з 01.01.06 року по 08.07.07 року та з 01.01.08 року по 21.05.08 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач в даний період часу здійснював виплату підвищення до пенсії у розмірах, встановлених  законами про державний бюджет на календарний рік, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на час проведення виплат законами України.

    Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Посилання відповідача на неможливість застосування даної величини для обрахування підвищення позивачеві як дитині війни суд вважає безпідставним,  виходячи з наступного.

    Згідно ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Вимоги частини 3 вказаної статті про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст.17 ЗУ "Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"  та ст.2 ЗУ "Про прожитковий мінімум".

    Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад  прав (аналогія права). На підставі наведеної норми суд виходить з того, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття та розмір мінімальної пенсії за віком для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" визначений ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

      Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Дане право позивач має, починаючи з 09.07.07 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.07 року, по 31.12.07 року, та з 22.05.08 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.08 року, по 31.12.08 року.  Відповідач не проводить нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії позивачеві, тому суд вважає доведеним, що права позивача в частині не отримання  підвищення до пенсії як дитина війни порушені відповідачем. З метою захисту прав позивача суд приходить до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії за віком позивачеві відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007  року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та здійснити виплату позивачеві суми перерахунку. Позовна вимога щодо стягнення недоплаченої соціальної допомоги в розмірі 3 891 гр. 90 коп. на користь позивача задоволенню не підлягає, так як дана позовна вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.  

     Суд вважає, що позивач не пропустила строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки строк обчислюється  з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Позивач зазначила у позові, що про порушення своїх прав щодо розміру підвищення до пенсії вона дізналася в лютому 2009 року, після чого звернулася до суду, тому суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до адміністративного суду, в зв"язку з чим дана позовна вимога задоволенню не підлягає, так як заявлена передчасно.  Доказів на підтвердження того, що позивач раніше дізналася про порушення своїх прав, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України не надано. Крім того, відповідачем не заявлено клопотання про відмову у позові в зв"язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду.

Позовна вимога щодо  зобов'язання відповідача проводити нарахування  і виплати в подальшому у вищевказаному розмірі задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Зазначена вимога не відповідає змісту законодавства, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання і суд не вправі вирішувати спори на майбутній час, оскільки судове рішення не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

     Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому  постановою КМУ від 28.05.08 року № 530, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.  

    Суд вважає посилання відповідача на норми вказаної постанови необґрунтованими, оскільки постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.09 року визнано незаконним пункти 8 та 15 постанови КМУ № 530 від 28.05.08 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якими було встановлено розмір підвищення до пенсії дітям війни та дату набрання чинності вказаної постанови.

В судовому засіданні встановлено, що позивач понесла витрати на оплату державного мита (судового збору) в розмірі 3 гр. 40 коп. (а.с.16). Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню державне мито в розмірі 1 гр. 70 коп., які підлягають стягненню у відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України з Державного Бюджету України.

Керуючись ст. ст. 159, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                       п о с т а н о в и в:

Адміністративний  позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задовольнити частково.

Визнати протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області в частині невиплати підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 як дитині війни.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області провести нарахування підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та здійснити виплату ОСОБА_1   суми перерахунку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито (судовий збір) в розмірі 01 гр. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

    На постанову може бути подано апеляцію до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, а в разі складення   постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, - з дня складення в повному обсязі. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова в повному обсязі складена 29 грудня 2009 року.

           Суддя: