Справа № 127/10831/17

Провадження № 22-ц/772/1861/2018

Категорія: 57

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 рокуСправа № 127/10831/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т.О.,

суддів Марчук В.С., Медяного В.М.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., позивачки, скаржниці ОСОБА_3, представника скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» адвоката ОСОБА_4, позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, вона ж позивачка у справі, представника від-повідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» адвоката Ліфанчука М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі су-дових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Публічно-

го акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Вінницягаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-

ницягаз збут» про скасування присвоєних кодів,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» Сопільника Василя Олександ-ровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 верес-ня 2017 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Федчишена С.А.,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Публіч-ного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» ( далі - ПАТ «Вінницягаз» ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінни-цягаз збут» ( далі - ТОВ «Вінницягаз збут» ) з позовом про скасування проти-правно присвоєних їм ЕІС-кодів, штрих-кодів, десятизначних рахунків, унікаль-них кодів споживачів, вилучення їх з бази даних; вести облік надання послуг з газопостачання, приймання плати за газ виключно за прізвищем, ім'ям, по бать-кові, на паперових носіях, без збору, обробки їхніх персональних даних, без пе-редач третім особам, заборонити присвоєння їм будь-яких цифрових, буквенно-цифрових, штрих-кодових ідентифікаторів, в тому числі УНЗР ( унікальних но-мерів запису в реєстрі ) ( т. 1, а. с. 3-5, 89 ). Позовні вимоги з урахуванням уточ-нених позовних вимог мотивовані тим, що позивачі відмовилися від ідентифі-каційних номерів. За рішеннями суду, податкової інспекції присвоєні їм іденти-фікаційні номери були знеособлені, виключені з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, у паспортах вчинені відповідні записи: «має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікацій-ного номера», або поставлений відповідний штамп Міграційною службою. Од-нак постачальники природного газу ПАТ «Вінницягаз», ТОВ «Вінницягаз збут» нав'язали їм, як споживачам газу, типовий договір, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, без пояснення справжнього змісту цього договору. Позивачі вважають укладені договори складеними з грубим по-рушенням законодавства України, в порушення їхніх прав та свободи волевияв-лення. Без згоди, обговорення і публічних слухань відповідачі самовільно прис-воїли позивачам ідентифікатори: ЕІС-код, штрих-код, розрахунковий рахунок, який умисно змінено з п'ятизначного на десятизначний з метою трансформува-ти його в штрих-код, внесли іншу незрозумілу інформацію. У приєднанні до до-говору відсутні прізвище, ім'я та по батькові позивачів, зазначені лише адреса та три ідентифікатори: цифровий, буквенно-цифровий та штрих-кодовий. Пози-вачі підкреслюють, що такі дії вироком Міжнародного Нюрнберзького трибуна-лу визнані злочином проти людства. Для православного християнина такі дії є неприйнятними. При цьому положення договору з погрозами відключити спо-живачам газ у разі незгоди укласти договір на примусових протизаконних умо-вах порушують вимоги чинного законодавства. Порушенням прав та свобод споживачів, елементом агресивної діяльності є примус підписати згоду на збір, обробку, передачу персональних даних третім особам, що створює пряму загро-зу використання персональних даних зловмисниками. За таких обставин пози-вачі просили суд скасувати протиправно присвоєні їм ЕІС-коди, штрих-коди, десятизначні номери рахунків, унікальні рахунки споживачів, вилучивши їх з бази даних; вести облік надання послуг газопостачання та приймати оплату за газ виключно за прізвищем, ім'ям та по батькові, на паперових носіях, без збо-ру, обробки персональних даних, без передачі третім особам, заборонити прис-воєння будь-яких цифрових, буквенно-цифрових, штрих-кодових ідентифікато-рів, у тому числі унікальних номерів записів у реєстрі ( т. 1, а. с. 3-5, 89 ).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року позов задоволений частково, скасовані присвоєні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 ЕІС-коди, штрих-коди, десятизначні рахунки спожи-вачів, вилучивши їх з бази даних; заборонено в подальшому присвоєння ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 будь - яких ідентифікаторів, включно номерів запису у реєстрі (УЗНР). Вирішено вести облік та документацію сто-совно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 як побутових споживачів за прізвищем, ім'ям та по батькові, без збору та обробки їхніх персональних да-них. Стягнуто з регіональної газової компанії ПАТ «Вінницягаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» у рівних частинах на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 по 640,00 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено ( т. 1, а. с. 158-161 ).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року ( т. 1, а. с. 162 ), що є невід'ємною частиною рішення суду від цієї ж дати, у резолютивній частині судового рішення виправлено описку, а саме в другому абзаці після слів «десятизначний рахунок споживачів» зазначено «унікальний код споживачів».

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати в час-тині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рі-шення про задоволення позову у повному обсязі. Скаржниця вважає оскаржува-не рішення у частині відносно неї незаконним, ухваленим без урахування об-ставин справи щодо укладення нею договору від 13 січня 2015 року найму квартири АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_12 та, відповідно, переоформлення рахунків для оплати спожитого газу. До того ж заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу роздрукована на її ім'я з присвоєним ЕІС-кодом ( т. 1, а. с. 167-168 ).

Рішення суду першої інстанції від 27 вересня 2017 року також оскаржується в апеляційному порядку директором ТОВ «Вінницягаз збут» Сопільником В.О., який просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у за-доволенні вимог позивачів. Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, за не з'ясування обставин справи, що мають істотне зна-чення, за недоведеності позивачами обставин, які суд помилково, протиправно вважав встановленими; зазначає про невмотивованість рішення суду першої ін-станції щодо протиправності дій відповідачів, адже ними не допущено пору-шень порядку укладення договорів зі споживачами, дотримання законодавства при зборі, обробці та передачі персональних даних, присвоєнні ЕІС-кодів, осо-бових рахунків та веденні обліку останніх. При цьому обраний позивачами спо-сіб захисту порушеного права не передбачений чинним законодавством ( т. 1, а. с. 178-189 ).

08 листопада 2017 року у відповідності до вимог ЦПК України в редакції, чинній на час їх подання, до апеляційного суду надійшли заперечення позива-чів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на апеляційну скаргу директора ТОВ «Вінницягаз збут» Сопільника В.О., де вони просять апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін. Позивачі заперечують що-до задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення суду пер-шої інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог зако-нодавства на противагу доводів скаржника ( т. 1, а. с. 211-215 ).

У відповідності до вимог ЦПК України в редакції, чинній на час їх подання, 09 листопада 2017 року до апеляційного суду надійшли заперечення представ-ника ТОВ «Вінницягаз збут» Рибака В.В. на апеляційну скаргу ОСОБА_3, де за-значається про необгрунтованість цієї скарги, недоведеність її вимог. ТОВ «Вінницягаз збут» просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній нею частині залишити без змін ( т. 1, а. с. 219-221 ).

Справа розглядалася судами не одноразово.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року частково задоволена каса-ційна скарга ТОВ «Вінницягаз збут», рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року скасоване, справу передано на новий роз-гляд до суду апеляційної інстанції ( т.2, а. с. 92-96 ).

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здій-снюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційні скарги сторін у справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3, директора ТОВ «Вінницягаз збут» Сопільника В.О. підлягають частко-вому задоволенню.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає цим вимогам.

Судом встановлено та не спорюється сторонами у справі, що позивачі є спо-живачами природного газу, у зв'язку з чим на їх адресу відповідачами надсила-лися заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу ( для по-бутового споживача). У порядку реагування на ці заяви позивачі зверталися до відповідачів із заявами про незаконність їхніх дій щодо присвоєння їм ЕІС - ко-дів, інших цифрових ідентифікаторів як суб'єктам ринку природного газу. Згід-но листів ТОВ «Вінницягаз збут» та ПАТ «Вінницягаз», адресованих позива-чам, відповідачі вказали, що діють виключно в межах вимог закону та порядку, якими визначені загальні вимоги до обробки та захисту персональних даних суб'єктів персональних даних, що обробляються повністю чи частково із засто-суванням автоматизованих засобів, а також персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення у картотеку, із застосуванням неавтомати-зованих засобів. При цьому вказали, що користуються доступом лише до тих персональних даних ( їх частини ), які необхідні у зв'язку з виконанням своїх обов'язків як постачальника природного газу. Щодо присвоєння ЕІС - коду вка-зали, що оператор ГРМ ( ПАТ «Вінницягаз» ) присвоює ЕІС - коди всім спожи-вачам, які приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора, або відповідні ЕІС - коди їх точкам комерційного обліку за необхідності. При цьо-му ЕІС - код не включає відомості про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а отже твердження про те, що ЕІС - код є цифровим ім'ям чи особистим номером людини - помилкове і жодним чином не порушує права особи, яка має власні релігійні переконання.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, суд першої інстанції, керуючись нормами статей 15, 16 ЦК України, Законів України «Про свободу совісті і релігійні організації», «Про захист пер-сональних даних», «Про захист прав споживачів» виходив з того, що позивачі категорично заперечують проти присвоєння їм ЕІС - коду, будь-яких числових ідентифікаторів, зазначаючи, що інакше внаслідок їхніх релігійних переконань будуть порушені їхні права, гарантовані Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації», тобто останні не дали згоди на обробку їх персональних даних, як це передбачено статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних». Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування присвоєних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 ЕІС - кодів, штрих-кодів, десятизначних рахунків споживачів, унікальних кодів спо-живачів, вилучивши їх з бази даних, заборонивши у подальшому присвоєння їм будь-яких ідентифікаторів, включно номерів записів у реєстрі. Вирішено, що ведення обліку та документації стосовно позивачів як побутових споживачів повинно здійснюватися за прізвищем, ім'ям, по батькові, без збору та обробки їх персональних даних. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд пер-шої інстанції виходив з того, що згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, він відкритий на ім'я ОСОБА_12, а не на позивачку ОСОБА_3 Отже оскільки ОСОБА_3 не укладала з відповідачами договору про поста-чання природного газу, тобто не є стороною договірних стосунків, то суд вва-жав, що її права відповідачами не порушенні.

Однак з такими висновками суду першої інстанції цілком погодитися не можна, оскільки вони не у повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Нормами статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстан-ції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та пере-віряє законість і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах дово-дів та вимог апеляційної скарги. Частиною першою статті 368 цього Кодексу визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного прова-дження, з особливостями, встановленими цією главою 1 «Апеляційне прова-дження».

Статтею 376 ЦПК України встановлені підстави для скасування судового рі-шення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній части-ні або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають зна-чення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викла-дених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У пункті 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти Укра-їни» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий су-довий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачи-ти в контексті преамбули Конституції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немай-нового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між постачальниками природного газу, яким є ТОВ «Він-ницягаз Збут» та фізичними особами - побутовими споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з оператором газорозподільних систем ( оператор ГРМ ), регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 ( далі - Правила ), Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відпо-відно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому догово-ром, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хі-мічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затвер-джується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, ін-шими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природно-го газу.

Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту третього розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору пос-тачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил. Постачання природного газу побутовим спо-живачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регу-лятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 затверджений Типо-вий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам цей договір є публічним і регламентує порядок та умо-ви постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальни-ком. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ри-нок природного газу», Правил постачання природного газу, затверджених по-становою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Відповідно до пункту четвертого розділу третього Правил постачання при-родного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу по-бутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'-єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, разом із супровідним листом за формою, вста-новленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побу-товим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-при-єднанні та її змісту побутовий споживач зобов'язаний підписати заяву-приєд-нання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повер-нув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору ( акцептування заяви-приєднання ) є сплачений споживачем рахунок ( квитанція ) постачальника за поставлений природний газ, а щодо по-стачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання при-родного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

Згідно з пунктами першим, другим глави 4 розділу VІ Кодексу газорозпо-дільних систем з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного об-ліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника при-родного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мере-жею операторів газотранспортних систем. Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб'єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановле-ному Кодексом ГТС.

Пунктом п'ятим розділу першого Правил постачання природного газу, зат-верджених Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, визначено, ЕІС-код ( Energy Identification Code ) - персональний код ідентифікації спожива-ча як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку ( за необхідності ), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ ( по спо-живачах, які підключені до газорозподільної системи ) або Оператором ГТС ( по споживачах, які підключені до газотранспортної системи ).

З матеріалів справи убачається та не заперечується її учасниками, що по-зивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_5 є споживачами природного газу та відповідно до надісланих заяв-приєднання як споживачам їм присвоєні відповідні ЕІС-коди. Щодо позивачки ОСОБА_3 слід зазначити, що на момент звернення до суду з позовом вона проживала в квартирі АДРЕСА_1, користувалася послуга-ми газопостачання, сплачувала за них кошти. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 грудня 2014 року № 2892 ( т. 1, а. с. 226 ) житло-во-експлуатаційній конторі був наданий дозвіл на укладення договору найму з членом сім'ї квартиронаймача вказаного помешкання, тобто з ОСОБА_3, у зв'язку зі смертю 07 жовтня 2014 року попереднього наймача ОСОБА_12 ЕІС-код присвоюється споживачу, який підключений до газотранспортної сис-теми. У даному випадку, починаючи з грудня 2014 року, таким споживачем є ОСОБА_3

Згідно статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про свобо-ду совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантуєть-ся право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і зміню-вати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадя-нином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання ре-лігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Статтею другою Закону України «Про захист персональних даних» передба-чено, що згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фі-зичної особи ( за умови її поінформованості ) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, вислов-лене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надан-ня згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних мо-же бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання доз-волу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Згідно частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається об-робка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Пунктом четвертим глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортних систем визначено, що Оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу EIC-кодів суб'єктам ринку природного газу України. Оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім спо-живачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора, та відповідні EIC-коди їх точкам комерційного обліку ( за необхідності ).

Постановою НКРЕКП від 11 серпня 2016 року № 1418 пункт третій глави четвертої розділу VІ Кодексу газорозподільних систем доповнений новим абза-цом, згідно з яким у разі, якщо за релігійними переконаннями споживач запере-чує проти присвоєння йому, як суб'єкту ринку природного газу, персоніфікова-ного ЕІС-коду, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.

Однак, як убачається з матеріалів справи, ЕІС-код саме точкам комерційно-го обліку споживачів-позивачів на момент ухвалення 27 вересня 2017 року су-дом першої інстанції не присвоювався. З листів відповідачів на адресу позива-чів, датованих 2016 роком, убачається, що такі коди лише будуть присвоєні. Відтак, оскільки документація стосовно побутових споживачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3 ведеться за ЕІС-кодами та іншими циф-ровими ідентифікаторами, але при цьому останні категорично заперечують що-до присвоєння їм будь-яких числових ідентифікаторів та обробки їхніх даних в силу релігійних переконань, то присвоєні їм ЕІС-коди,інші цифрові ідентифі-катори підлягають скасуванню і видаленню з бази даних. Облік і вся необхідна документація стосовно них, як побутових споживачів, мають вестися за прізви-щем, ім'ям, по батькові та місцем проживання.

У судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ЕІС-коди щодо то-чок комерційного обліку газу споживачами - позивачами у справі із символом «Z», який присвоюється у коді для позначення окремих точок комерційного об-ліку суб'єкта господарювання, лише за письмовим зверненням споживача у ви-падках, передбачених Кодексом ГРМ, зазначені щодо кожного з позивачів у до-датку до письмового пояснення ТОВ «Вінницягаз Збут» від 22 серпня 2018 ро-ку за вихідним № Viz007.2-Ск-1359-0818 ( т. 2. а. с. 122-124 ).

На неодноразові запитання у судових засіданнях апеляційного суду щодо за-значення дати присвоєння точкам обліку газу споживачів ЕІС-кодів із симво-лом «Z» представники відповідачів пояснювали про невстановлення такої кон-кретної дати, їм вона невідома; позивачам, за їхніми поясненням, про присвоєн-ня таких кодів не повідомлялося, їм стало про це відомо лише у серпні 2018 ро-ку.

Крім викладеного слід звернути увагу, що ЕІС-коди із символом «Z» при-своюються точкам комерційного обліку суб'єкта господарювання за письмовим зверненням споживача. Позивачі у даній справі не здійснюють комерційної дія-льності, не є суб'єктами господарювання, а є виключно побутовими споживача-ми - фізичними особами, які не зверталися з письмовими заявами до надавачів послуг ( відповідачів у справі ) про присвоєння кодів їхнім окремим точкам ко-мерційного обліку.

Щодо вимог позивачів про заборону відповідачам присвоювати у майбут-ньому їм будь-які ідентифікатори споживачів ( цифрові, буквенно-цифрові, штрих-кодові ), то слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання. З урахуванням цієї норми Закону правом на звернення до суду за захис-том наділена особа лише у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, упов-новажених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та сус-пільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирі-шити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення ( визнання ) порушених ( оспорюваних ) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкрет-ні цивільні правовідносини. Однак вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції, який, задовольняючи вказану вимогу пози-вачів, не звернув уваги, що такий спосіб захисту на майбутнє не передбачений законом. Вимога заборонити вчиняти певні дії в майбутньому не може бути за-доволена, оскільки захисту підлягає тільки фактично порушене право.

Окремо належить наголосити, що суд першої інстанції в оскаржуваному рі-шенні не визначив осіб, котрі повинні вилучити з баз даних присвоєні позива-чам цифрові, штрих-кодові індентифікатори, через що судове рішення у певній частині нівелюється, його виконання буде неможливим.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і осно-воположних свобод щодо обгрунтування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвен-ції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду спра-ви.

Аналіз усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо засто-сування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( наприклад рішення від 21 січня 1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року у справі «Красула проти Росії», від 05 травня 2011 року у справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року у справі «Трофимчук проти України» свідчить, що право на мотивоване ( обгрунтоване ) судове рі-шення є частиною загального права людини на справедливий і публічний роз-гляд справи.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рі-шення судом апеляційної інстанції. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрун-товувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає деталь-ної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різно в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище доводи та висновки, колегія суддів апеляційно-го суду дійшла висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не врахував належним чином усі норми законодавства, матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, які виникли та мають місце між сторонами у справі, не повно дослідив усі обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 у повному обсязі, а також щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 Таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням но-вого судового рішення на часткове задоволення обох апеляційних скарг.

Статтеюми 374 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеля-ційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» Сопільника Василя Олександровича задоволити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року скасувати.

Позов задоволити частково.

Скасувати присвоєний ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 ЕІС-код, штрих-код, десятизначний рахунок споживачів, номер запису у реєстрі ( УЗНР ) та зо-бов'язати Публічне акціонерне товариство «Вінницягаз», Товариство з обмеже-ною відповідальністю «Вінницягаз Збут» виключити їх з баз даних.

Вести облік, всю необхідну документацію стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 як побутових споживачів за прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем проживання, без збору та обробки їх персональних даних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вінницягаз», м. Вінниця, пров. Костя Широцького ( Щорса ), № 24 та Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Вінницягаз Збут», м. Вінниця, пров. Костя Широцького, № 24, код ЄДРПОУ 39593306, на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 по 256, 00 гривень з кожного у відшкодування сплаченого при зверненні в суд судового збору, по 281,60 гривні на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Товариства з об-меженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» у часткове відшкодування спла-ченого судового збору при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 140,80 гривень з кожного з позивачів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складений 30 жовтня 2018 року.

Суддя-доповідач: Т.О. Денишенко

Судді: В.С. Марчук

В.М. Медяний