Справа № 2-а-15/07

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2007 року                                                                                                     м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді    -            Горяіновій К.А.,

при секретарі                  -              Гарькавій І.В.,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.Южне   цивільну   справу   за

адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1283

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Южного міського суду Одеської області з адміністративним позовом до військової частини А1283 про визнання дій неправомірними.

Позивач в позові зазначає, що він є майором запасу. З 02.11.83 по 18.06.04 проходив військову службу у Збройних Силах, а з 04.06.88 по день звільнення з військової служби у військовій частині А3671. Враховуючи те, що відповідно до директиви Командувача військ ПівдОК від 18.04.06 № 6/1/051 військова частина А3671 31.10.06 розформована, а її правонаступником є військова частина А1283, то саме військова частина А1283 має бути відповідачем по даній справі.

На 01.05.03 його безперервна служба у Збройних Силах складала понад 15 календарних років, а на 01.12.03 - понад 20 календарних років.

За час проходження військової служби в/ч А3671 в період з травня 2003 року по червень 2004 року не в повному обсязі проводила з ним розрахунок грошового забезпечення, а саме не в повному обсязі була виплачена щомісячна надбавка за безперервну військову службу у Збройних Силах України, право на отримання якої у розмірі 50 % та 70 % відповідно від грошового забезпечення він мав на підставі п.1 Указу Президента України від 05.05.03 №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу».

Свою відмову у виплаті вказаної надбавки командування а/ч A3 671 за ці періоди в розмірах, встановлених Указом, пояснює тим, що під час здійснення розрахунку виплати йому грошового забезпечення керувалось телеграмами Міністра оборони України від 26.05.03 №146/2095 від 16.01.04 №146/1/11/26.

В результаті таких дій, відповідачем суттєво звужено право ОСОБА_1 на отримання грошового забезпечення в повному розмірі.

В зв'язку з викладеним, позивач вважає дії відповідача незаконними, та просить визнати дії відповідача неправомірними та визнати його право на отримання надбавки за безперервну службу у повному обсязі, зобов'язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення урахуванням  надбавки за безперервну службу в повному обсязі за період з травня 2003 року по червень 2004 року, чим доплатити йому 4301,40 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені раніше в позові позовні вимоги та доповнив, що ОСОБА_1 необхідно провести перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу в повному обсязі за період з травня 2003 року по 18.06.2004 року, тобто до дня з якого він був виключений зі списків особового складу військової частини. Щодо того, що пропустив строк на звернення до суду пояснив, що йому не було відомо, що не вірно нарахували грошову надбавку, поки йому не сказали про це сослуживці.

Представник відповідача - військової частини А1283, позов не визнав, в судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні позову, так як сплинули строки звернення до суду, та пояснив наступне. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Міністр оборони України, на його думку, не має права визначати військовослужбовцям розмір надбавки, оскільки вона визначена Указом Президента України від 05.05.03 №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" залежно від стажу служби в таких розмірах : понад 5 років - 10; понад 10 років -30; понад 15 років - 50; понад 20 років - 70; понад 25 років - 90 відсотків.

Відповідно до роз'яснення Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України від 26.05.05 № 241/3/913 вимоги позивача є безпідставними.

Так, цим Указом чітко визначено, що право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України надано Міністру оборони України. Він же визначає порядок і умови її виплати.

Крім цього, Указом встановлено граничний розмір надбавки залежно від стажу служби (понад 5 років-до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років-до 50; понад 20 років -до 70; понад 25 років - до 90 відсотків). При цьому мінімальні та максимальні розміри в межах конкретної вислуги років Указом не визначені. Позивач вважає, що граничний розмір надбавки є обов'язковим. Тобто слова „до" перед кожним розміром надбавки, визначеної Указом, він вважає зайвим.

Позивач не бере до уваги і те, що відповідно до зазначеного Указу визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік на утримання Збройних Сил У країни (стаття 2 Указу).

Отже, ця норма чітко приписує Міністру оборони України дотримуватися бюджетного законодавства, зокрема Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

З цією метою Міністром оборони України був виданий наказ від 26.05.03 №149 „Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України", пунктом 2 якого встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Зазначений наказ як нормативно - правовий акт Міністерство оборони України пройшов у Міністерстві юстиції України правову експертизу на відповідність чинному законодавству і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732.

Виходячи з загальних принципів тлумачення права, особа, яка наділена більшим повноваженням відносно предмета права, вважається наділеною й меншими повноваженням відносно цього предмета.    

Саме тому, реалізуючи надане Указом право встановлювати військовослужбовцям щомісячної надбавки, визначати порядок та умови її виплати, Міністром оборони України були встановлені й розміри в межах граничних розмірів, передбачених Указом, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, збільшення якого можливе лише шляхом внесення змін до Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналогічні норми містяться в інших нормативно правових актах. Наприклад, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.99 № 2288 (з подальшими змінами) „Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам цих органів надано право установлювати надбавку за особливі умови проходження державної служби і напруженість в роботі в розмірі до 100 відсотків від посадового окладу. При цьому конкретні розміри зазначеної надбавки встановлюються відповідним керівником залежно від наявного фонду заробітної плати.

Виділені Міністерству оборони України на 2003 і на 2004 роки кошти (82% від потреби) дозволяли виплачувати військовослужбовцям зазначену надбавку за травень-жовтень 2003 року і за січень-серпень 2004 року у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - 3, понад 10 років 5; понад 15 років - 10; понад 20 років -15; понад 25 років - 20 (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмами від 26.05.03 № 146/2095 і від 16.01.04 №146/1/11/26).

Внаслідок проведення у Збройних Силах України організаційних заходів у Міністерстві оборони України вивільнялися кошти за іншими видами видатків, які встановленим порядком були спрямовані на виплату цієї надбавки за листопад - грудень 2003 року у максимальних розмірах (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмою від 13.11.03 № 146/1/11/463) і за вересень - грудень 2004 року в розмірах : понад 5 років - 10; понад 10 років - 30; понад 15 років - 40; понад 20 років -50; понад 25 років - 70 відсотків грошового забезпечення (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмою від 07.10.04 № 220/2098) та в максимальних розмірах у місяці звільнення тим військовослужбовцям, які звільнялися з військової служби після 1 січня 2004 року (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмами від 26.05.03 № 146/20°5 і від 26.07.04 № 146/1/11/641).

З боку Міністерства оборони України було зроблено все, щоб з одного боку діяти в межах чинного законодавства України, а з іншого - зазначену надбавку виплачувати військовослужбовцям у розмірі, якомога більш наближеному до максимальних розмірів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - військової частини А1283, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними обставинами.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки із послужного списку майора ОСОБА_1, ОСОБА_1 призваний на військову службу 02.11.1983 року Арцизским РВК Одеської області (а.с.5).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А3671 НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Малиновського РВК м.Одеса (а.с.4).

Станом на 01.12.2003 року строк безперервної служби ОСОБА_1 у Збройних силах складав понад 20 календарних років.

Відповідно до розрахунку доплати щомісячної надбавки за безперервну Службу в Збройних силах України на військовослужбовця ОСОБА_1, по червень 2004 року ОСОБА_1 здійснювався розрахунок доплати щомісячної надбавки за безперервну Службу в Збройних силах України (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом у судовому засіданні роз'яснено позивачу право надати відповідне клопотання щодо відновлення пропущеного строку з зазначенням причин пропуску.

Позивач клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв. Надав суду заяву, в якій вказав, що строк на звернення до суду пропустив так як йому не було відомо, що не вірно нарахували грошову надбавку, поки йому не сказали про це сослуживці.

Судом не встановлено підстав для визнання причини пропущення строку звернення до суду позивачем поважною.

Незалежно від закінчення строку, звернення до адміністративного суду приймається до розгляду адміністративним судом.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

На основі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до військової частини А1283 про визнання дій неправомірними задоволенню не підлягає, так як сплинув строк звернення до суду, відповідач наполягає на відмові у позові з підстави пропуску строку звернення, суд не вважає причину пропущення строку звернення поважною.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.10, 11, 94, 100, 154, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити з підстави пропуску строку звернення до суду.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 (вісім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Южного міського суду Одеської області заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Южного міського суду Одеської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області або в порядку ч. З ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.