ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" червня 2006 р. | Справа № 17/1-06-206 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.,
Ліпчанської Н.В.
При секретарі Куриленко А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Нечитайло Д.Г.,
від відповідача –Шемошенко С.В., Манів Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства заснованого на власності об’єднання громадян „Ніогара”
на рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006р.
по справі № 17/1-06-206
за позовом Іллічівського міського козацького товариства ім. Отамана С. Палія Чорноморського козацького війська Українського козацтва
до Товариства заснованого на власності об’єднання громадян „Ніогара”
про повернення орендної плати у сумі 9 264 грн. та виплату моральної шкоди у сумі 15 000 грн.,
встановив:
11.01.2006р. Іллічівське міське козацьке товариство ім. Отамана С. Палія Чорноморського козацького війська Українського козацтва (надалі - Іллічівське міське козацьке товариство) звернулось у господарський суд Одеської області з позовом до Товариства заснованого на власності об’єднання громадян „Ніогара” (надалі – ТЗВОГ „Ніогара”) про повернення останнім орендної плати у сумі 9 264 грн. та виплату моральної шкоди у сумі 15 000 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання договору оренди останнім.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти викладених доводів та просить винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2006р. позов частково задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 687,40 грн. наперед сплаченої орендної плати, витрати по сплаті держмита у сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ТЗВОГ „Ніогара” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково - в частині стягнення 9 687,40 грн. та судових витрат. В іншій частині рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.
Як встановлено судом, та відповідає матеріалам справи, між ТЗВОГ „Ніогара” та Іллічівським міським козацьким товариством ім. Отамана С. Палія Чорноморського козацького війська Українського козацтва 15.06.2001р. укладено договір оренди нежитлового приміщення № 001, відповідно до умов якого відповідач надає, а позивач приймає у оренду нежиле приміщення, загальною площею 143,08 кв.м, розташоване за адресою: м.Іллічівськ, вул. Леніна, 35-Б.
Даний договір був укладений строком з 15.06.2001р. по 15.07.2004р. з орендною платою 772,63 грн. щомісячно (5,40 грн. х 143,08 кв.м).
Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання договору було сплачено орендодавцю-відповідачу орендну плату за 23,5 місяці, що становить 18 186,33 грн.(з 2001р. по липень 2002р., в тому числі й наперед по 20.05.2003р.)
У грудні 2003р. ТЗВОГ „Ніогара” звернулось з позовом у господарський суд до Іллічівського міського козацького товариства про розірвання вищезазначеного договору оренди, виселення орендаря та стягнення з останнього заборгованості по орендній платі у сумі 5 293,07 грн.
За даним позовом порушено провадження у справі та призначено їй номер 30/22-04-179.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2004р. по справі № 30/22-04-179 позов задоволено: розірвано договір оренди, виселено орендаря з орендованого приміщення, стягнуто з останнього заборгованість з орендної плати в сумі 5 293,07 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2004р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2004р., вищезазначене рішення місцевого суду скасоване, а у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що невиконання Іллічівським міським козацьким товариством зобов’язань за спірним договором оренди сталося з вини орендодавця, внаслідок створення ним з червня 2002р. перешкод у користуванні орендованим приміщенням, а тому Іллічівське міське козацьке товариство звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання за спірним договором. Крім того, судами було встановлено, що орендарем протягом 2001 року –липня 2002року сплачено орендодавцю орендну плату в загальній сумі 17 885,83 грн., тобто за вказаний період й наперед по 20.05.2003р. включно. Заборгованість козацького товариства з орендної плати в сумі позовних вимог –5 293,07 грн., ТЗВОГ „Ніогара” було визначено починаючи з 20.05.2003р.
Пославшись на те, що козацьке товариство з червня 2002р. по травень 2003р. не мало можливості користуватись об’єктом оренди, що доказано у вищезазначених судових рішеннях, а орендна плата за цей період була виплачена наперед, козацьке товариство звернулось у господарський суд з вимогами до ТЗВОГ „Ніогара” про повернення виплаченої наперед орендної плати в розмірі 9 264 грн. та стягнення моральних збитків у сумі 15 000 грн.
ТЗВОГ „Ніогара” даний позов не визнало з підстав сплину позовної давності для вирішення даного спору.
Задовольняючи позов в частині стягнення наперед сплаченої орендної плати, місцевий суд виходив з того, що позивачем доказана сплата орендної плати за 23,5 місяці, у тому числі й наперед у загальній сумі 18 186,33 грн., хоча позивачем приміщення використовувалось тільки 11 місяців і сплатити оренду за них потрібно тільки у сумі 8 498,93 грн.
Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як зазначалося в постанові вище, при розгляді справи №30/22-04-179 судами було встановлено, що козацьке товариство з червня 2002р. по травень 2003р. не мало можливості користуватись об’єктом оренди, внаслідок створення орендодавцем з червня 2002р. перешкод у користуванні приміщенням.
Саме тому, місцевий суд обґрунтовано на підставі ст.1213 ЦК України дійшов висновку, що відповідач повинен повернути позивачу безпідставно набуте майно в натурі, а саме, сплачену йому наперед орендну плату та орендну плату за термін з червня 2002р. по 20.05.2003р., сума якої становить 9 687,40 грн.
Висновки суду щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди також ґрунтуються на законних підставах, оскільки позивач сплатив надмірну орендну плату добровільно, а тому у діях відповідача відсутня як вина, так і протиправність дій та причинний зв’язок між ними, у зв’язку з чим правові підстави стягнення моральної шкоди відсутні.
У судовому засіданні апеляційного суду сторонами підтверджено факт того, що на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2004р. по справі № 30/22-04-179, яким розірвано договір оренди № 001 від 15.06.2001р. та виселено козацьке товариство з орендованого приміщення, козацьке товариство виселилось та, не дивлячись на скасування даного рішення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2004р., затвердженою постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2004р., козацьке товариство так і не повернулось у орендоване приміщення, тобто не користувалось ним.
Апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено свої позовні вимоги в частині стягнення наперед сплаченої орендної плати у сумі 9 264 грн., а суд першої інстанції на законних підставах їх задовольнив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач (скаржник) не надав ніяких доказів в обґрунтування своїх заперечень, викладених ним в апеляційній скарзі.
Посилання відповідача на сплив позовної давності протирічить нормам закону та фактичним обставинам справи, що належним чином мотивував місцевий господарський суд у своєму рішенні.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Приймаючи до уваги, що місцевим судом повно, всебічно та об’єктивно встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка доказам та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006р. у справі № 17/1-06-206 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства заснованого на власності об’єднання громадян „Ніогара” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
Н.В. Ліпчанська