Справа № 2а-366/10/1270
Категорія № 2.14.2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«18» січня 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Смішливої Т.В. ,
при секретарі: Лейбенко О.Д.
за участю представників сторін:
позивача: Мерзлякової В.П. (довіреність № 10-02 від 04.01.2010),
відповідача: Шепіль В.В. (довіреність № 1-17/4623 від 11.06.2009),
Тупіченка В.Є. (довіреність № 1-17/8234 від 02.11.2009),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Луганська адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення форми «Р» № 42 від 07.09.2009, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Луганської митниці, у якому зазначив, що відповідачем прийнято 07.09.2009 року податкове повідомлення форми «Р» про застосування штрафних санкцій у сумі 680 грн. за порушення п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181. Вказане рішення позивач вважав незаконним так як, позивач, в порушення вимог Порядку оформлення результатів виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не отримував акту перевірки, за результатами розгляду якого прийнято оскаржуване повідомлення, а також у зв’язку з тим, що у відповідача відсутнє право на застосування санкцій за несвоєчасне подання вантажної митної декларації.
Позивач вважає, що митний орган нарахував штрафну санкцію без правових обґрунтувань, зазначає, що застосування штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 не належить до компетенції митних органів у розумінні ст.2 зазначеного Закону, оскільки митниця є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.
Зі змісту оспорюваного податкового повідомлення не вбачається, з яких підстав було здійснено нарахування – не наведено відповідних юридичних фактів та відсутній окремий документ, у якому б ці факти фіксувалися.
Позивач просив визнати податкове повідомлення форми «Р» № 42 від 07.09.2009 Луганської митниці про застосування штрафних санкцій у сумі 680 грн. нечинним.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того, надав письмові пояснення, у яких зазначив, що податковим повідомленням № 42 від 07.09.2009 відповідач повідомив позивача про обов’язок сплатити суму податкового зобов’язання у розмірі 680 грн. згідно з п.«а» п.п.4.2.2 ст.4 Закону № 2181 та згідно ст.85 Митного Кодексу України, п.п.17.1.1 п.17.1 зазначеного Закону. Підставою для оформлення податкового повідомлення стало порушення позивачем вимог ст.85 Митного кодексу України стосовно терміну подачі вантажної митної декларації. Представник позивача вважає, що штрафні санкції, передбачені пп.17.1.1 п.17.1 Закону України № 2181 від 21.12.2000 у розумінні діючого законодавства не є податковим боргом або збором, який справляється при ввезенні товарів на митну територію України. Крім цього зазначає, що штрафні санкції за порушення норм Митного кодексу України не можуть прирівнюватися до сплати податку, оскільки не пов’язані з невиконанням податкового зобов’язання, а отже у митного органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення і визначення платнику податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9860 грн., за відсутністю підстав для визначення податкового зобов’язання, передбачених п.п.«а», «б», «в» пп.4.2.2 ст.4 Закону № 2181. До того ж ст.17 Закону передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування штрафних санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розміри штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій, але підстав, з якими закон пов’язує застосування штрафу по даній справі відсутні.
просив позов задовольнити.
Представники відповідача визнали позовні вимоги частково, надали письмові пояснення, в яких зазначили, що п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 визначено, що штрафні санкції можуть бути накладені за порушення податкового законодавства, а у п.п.17.1.1 визначено, за яке саме порушення податкового законодавства застосовуються штрафні санкції, і в якому розмірі. Таким чином строки є невід’ємною частиною податкового законодавства, Закон № 2181 містить у собі відсилочні норми до спеціального законодавства, яке встановлює конкретні строки подання податкових декларацій. Відповідно до ст.17 Закону № 2181, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф. При цьому, відповідно до абз.2 п.17.1. ст.17 штрафні санкції накладаються контролюючими органами, яким в даному випадку є митний орган. Дії Луганської митниці не виходили за межі Закону № 2181. Форма податкового повідомлення відповідає всім вимогам, визначеним ст. 6 зазначеного Закону, підстави накладення штрафних санкцій та їх розмір відповідають ст.17, компетенція чітко визначена ст. 2 Закону № 2181. Відповідно до пункту 5.1 розділу І Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.2007 за № 443/2247, ВМД заповнюється декларантом. Тобто саме декларант визначає, яке поняття партії товарів використовувати під час декларування вантажів. Враховуючи те, що Акти складено в період, наступний за днем неподання відповідної ВМД до митного оформлення, до подання ВМД, за якою було здійснено нарахування та/або сплату податків, зборів (обов’язкових платежів), як це передбачено проектом наказу Держмитслужби України «Про внесення змін до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дошок податкових повідомлень, затвердженого наказом Держмитслужби України від 11.05.2006 № 370», то на час складання актів було неможливо визначити, яким саме поняттям скористається декларант під час наступного декларування вантажів. Тому, враховуючи непоодинокі випадки декларування підприємством своїх вантажів за різними визначеннями поняття партії товарів, складання актів відбулося саме за першим – загальним визначенням партії товарів. У зв’язку з чим, кількість Актів, яка відображає кожне неподання ВМД декларантом, і яка є необхідною і достатньою, можливо визначити лише на момент прийняття ВМД до оформлення, але ні в якому разі не на момент складання актів одразу після неподання ВМД у строк, визначений законодавством. На час розгляду справи відповідачу стало відомо, що акти № 435 – 437 складено на одну партію товарів, що вбачається з наданих позивачем копій ВМД, які вже оформлено, та в яких зазначено реквізити товаротранспортних документів (залізничних накладних) та реквізити документів контролю за доставкою вантажів в митницю призначення (ТР ЗТ), відповідно до яких і сформовано певні партії товарів. За таких обставин відповідач - Луганська митниця не заперечує проти корегування сум штрафних санкцій, нарахованих у податковому повідомленні відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, у тих випадках, коли позивачем за наявності документального підтвердження (одночасне прибуття вантажів на станцію призначення відповідно до штампів, проставлених у залізничних накладних, реквізити яких наведено у відповідних ВМД) доведено випадки декларування підприємством своїх вантажів за тим, або іншим визначенням поняття партії товару. (а.с. 65 – 70)
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив таке.
Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», ідентифікаційний номер 00190816, зареєстрована у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 18.12.1995.(а.с. 8)
Згідно податкового повідомлення від 07.09.2009 № 42 Луганською митницєю застосовано штрафні санкції до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» у сумі 680 грн. на підставі актів перевірки № 435 – 438 від 24.07.2009 за порушення п.п. «а» п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 та ст. 85 Митного кодексу України. (а.с. 58-59)
Як вбачається з Актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк № № 435, 436, 437, 438 від 24.07.2009 року митним органом встановлено, що 14.07.2009 на адресу Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надійшов вантаж вугілля марки «ГЖО», який знаходиться під митним контролем з 14.07.2009. Станом на 24.07.2009, тобто у передбачений законом 10-денний строк, вантажну митну декларацію ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» не подано. (а.с. 25 – 40)
Відповідно до ч. 1 ст. 85 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.
Факт неподання вантажних митних декларацій у строк, встановлений ст. 85 Митного кодексу України, ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» не оскаржується.
Проблемою даного спору є наявність у митного органу права застосовувати штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (далі – Закон № 2181), за порушення строків подачі митних декларацій, передбачених ст. 85 Митного кодексу України.
Визначення поняття «митна декларація» наведено у п. 12 ст. 1 Митного кодексу України, а саме: митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону № 2181 передбачено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.2 ч.1.ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Підпунктом 7.3.6. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р № 167 встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
На підставі вантажних митних декларацій здійснюється нарахування та сплата податку на додану вартість, який контролюється митними органами.
Таким чином, вантажна митна декларація є різновидом податкової декларацій, контроль за поданням та достовірністю даних, а також своєчасності сплати податку на додану вартість у якій здійснює митний орган.
Відповідальність за несвоєчасне подання податкової декларації передбачена п.п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, згідно до якого платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган має право проводити камеральні перевірки, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). (ч. 1 ст. ст.. 6 Закону № 2181)
Згідно п. 2.2 розділу 2 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Державної митної служби України № 370 від 11.05.2006 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.05.2006 року за № 613/12487, у випадку, зазначеному в пункті 2.1 цього Порядку, митний орган складає та надсилає платнику податків податкові повідомлення за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (форма "Р" - при здійсненні розрахунку сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованих відповідно до підпунктів 17.1.1-17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону, за їх наявності.
Аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства суд приходить до висновку, що митний орган має право проводити камеральні перевірки, у тому числі і щодо своєчасності подання вантажних митних декларацій, а також застосовувати при виявленні порушень штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.
Разом з цим, суд не погоджується з сумою штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні форми «Р» від 07.09.2009 № 42.
Як вбачається з Актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк № № 435, 436, 437 від 24.07.2009 їх складено у зв’язку з тим, що позивачем своєчасно не подано вантажні митні декларації на партію товару- вугілля марки «ГЖО», який прибув за ТР ЗТ 804050008/9/130997 від 12.07.2009. (а.с. 25 – 37)
Згідно вантажних митних декларацій ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» отриманий позивачем вантаж прибув залізничним транспортом на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення у межах одного зовнішньоекономічного контракту. Тобто, вказаний вантаж підпадає під поняття партії товару, визначення якої наведено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.
Таким чином, щодо неподання вантажної митної декларацій на вантаж, який прибув за ТР ЗТ 804050008/9/130997 від 12.07.2009 відповідач повинен був скласти один акт про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк, а не три, як відбулося фактично.
Вказані обставини визнано відповідачем під час розгляду даної справи та викладено у письмових поясненнях від 22.12.2009 № 1-17/9670. (а.с. 70)
Суд вважає, що Акти про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк № № 435, 436, 437 від 24.07.2009 стосуються неподання однієї вантажної митної декларації за однією партією товару та на їх підставі відповідач мав право застосувати до позивача штрафні санкції лише на суму 170 грн.
За таких обставин, з урахуванням наявності акту про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк № 438 від 24.07.2009, загальна сума штрафних санкцій, визначених у податковому повідомлення форми «Р» від 07.09.2009 № 42 повинна становити 340 грн.
Сторонам роз’ясненні вимоги статей 69-72 КАС України, наслідки їх невиконання, запропоновано надати необхідні докази по справі та заперечення у разі невизнання адміністративного позову.
Сторони стверджують, що ними були надані всі необхідні та можливі докази по справі.
Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів та доказів у справі.
На виконання вимог ст.11 ,71 КАС України, судом вжито всі передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч 3.ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання податкового повідомлення форми «Р» від 07.09.2009 № 42 про застосування штрафних санкцій у сумі 680 грн. нечинним задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» від 07.09.2009 № 42в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. (триста сорок гривень).
У задоволенні решти позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати у сумі 1,70грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 22 січня 2010 року.
Суддя Т.В.Смішлива