Справа № 22ц-251 /2010                                 Головуючий у першій інстанції –

        Категорія - цивільна                                        Меженнікова С.П.

                                                                 Доповідач -  Скрипка А.А.

У  Х  В  А  Л  А

                                           І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

19 січня  2010  року                                                                               місто  Чернігів

                  А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  у  складі:

                                   Головуючого  судді  –  Литвиненко І.В.

                             Суддів  –  Скрипки А.А.,  Євстафіїва О.К.

                             при  секретарі –  Штупун О.М.

                                   за участю –  представника позивача  Богдан О.В.      

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області  від 02 грудня 2009 року по справі за позовом відкритого  акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон , -

                                                         в с т а н о в и в :

        Оскаржуваним заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відкритого  акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції  вказав в оскаржуваному рішенні, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

        Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення  позовних вимог. Апелянт вказує, що судом  першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушені вимоги матеріального і процесуального права . Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що  відповідачі мають заборгованості за кредитними договорами , добровільно наявні борги  вони   не погашають .  Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи  в задоволенні позовних  вимог, залишив поза увагою  положення  статтей  15, 16 Цивільного кодексу  України, статтей 3, 4, 11 ЦПК України, відповідно до яких право обирати спосіб  захисту своїх прав  належить позивачу, а суд повинен розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів. Апелянт також вважає, що оскаржуване рішення суду  суперечить  вимогам статті  6 Закону України „ Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України ”, в якій зазначено  обставини , що є підставами для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.  

        Вислухавши суддю – доповідача,  пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  приходить до  висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,  оскаржуване рішення  суду першої інстанції, -  скасуванню.  Апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі  за позовом відкритого  акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон  на підставі положень ч.1, п. 1 статті 205 ЦПК України , оскільки дана справа не підлягає розгляду  в порядку цивільного судочинства.

         Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими. При цьому зазначивши ,  що   умови  і  порядок  виконання  рішень судів та  інших         органів  ( посадових осіб) , що відповідно до закону підлягають  примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку , визначає Закон України ’’ Про виконавче провадження ’’. Крім того,  в відповідно до ч. 1  статті 19 Закону України  ’’ Про  Державну прикордонну службу України ’’, обов’язок щодо запобігання та недопущення в’їзду в Україну  або виїзду з України осіб , яким згідно із законодавством  не дозволяється в’їзд в Україну  або яких тимчасово обмежено  у праві виїзду з України , покладається на Державну  прикордонну службу України.

          Проте, апеляційний суд вважає, що  при вирішенні спору по суті суд першої інстанції не врахував чинні норми матеріального та процесуального права , що призвело до невірного вирішення спору.

          Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що порядок здійснення права громадян України на виїзд з України , порядок оформлення документів для  зарубіжних поїздок , випадки тимчасового обмеження  права громадян на виїзд з України , порядок розв’язання спорів у цій сфері  регулює Закон України ’’ Про  порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України ’’. Положеннями  статті 6 вказаного Закону  встановлено, що громадянину  України може бути тимчасово  відмовлено у видачі паспорта або громадянину України, який має паспорт , може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема , у випадках,  якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання , або він ухиляється від зобов’язань , покладених на нього судовим рішенням.  Пунктом 8 статті  19 Закону України "Про Державну прикордонну службу" встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань, серед іншого, покладається запобігання та недопущення виїзду з України осіб, яких згідно з законодавством тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в тому числі і за дорученням правоохоронних органів. За змістом п. 4 , ч. 1 статті  20 вказаного  Закону, саме на органи Державної прикордонної служби покладено завдання не пропускати через державний кордон України осіб, яким за мотивованим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється виїзд з України або яким тимчасово обмежено право виїзду з України .

         Крім того, відповідно до положень статті 217 ЦПК України , забезпечення виконання  рішення може бути на  стадії його ухвалення  і способами , передбаченими  статтею 152  ЦПК України , яка не  передбачає  такого способу , як обмеження у праві виїзду  за межі України.  

        Аналізуючи  вищенаведені правові норми  та положення ЦПК України , апеляційний суд  приходить до висновку про те, що встановлення боржникові тимчасового обмеження у виїзді за кордон до виконання ним боргових зобов'язань за судовим рішенням не є тим процесуальним питанням, що вирішується в порядку, передбаченому Розділом VІ ЦПК України. Жодна інша норма ЦПК України також не передбачає ні права, ні обов'язку суду розглядати питання про встановлення боржникові тимчасового обмеження у виїзді за кордон до виконання ним боргових зобов'язань.

        Враховуючи  вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку , що           апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  підлягає частковому задоволенню, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2009 року , - скасуванню. Провадження у справі  за позовом відкритого  акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон  необхідно закрити на підставі положень ч.1, п. 1 статті  205 ЦПК України.

        Керуючись статтями : ч.1, п. 1 статті 205 , 209,  218, 303, 304, 307, 310, 313, 314, 315, 317, 319  ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                       у  х  в  а  л  и  в :

         Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  задовольнити частково.

      Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2009 року  скасувати.

          Закрити провадження у справі  за позовом відкритого  акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон .

     Ухвала набирає  законної сили  з моменту її проголошення і може бути оскаржена  до Верховного Суду України в касаційному порядку   протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

            Головуючий :  

            Судді :