Копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-12/2010р. Головуючий в першій
інстанції Кравченко В.Є.
Категорія 23 Доповідач апеляційної
інстанції Клочко В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Водяхіної Л.М., Алєєвої Н.Г.,
за участю секретаря – Пономаренка О.О.,
позивача – ОСОБА_4,
представника відповідача – ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 23 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та, вточнивши вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь матеріальний збиток в розмірі 12 673 грн., суму індексу інфляції за період з жовтня 2007 року по квітень 2009 року в розмірі 5 069,2 грн., 3% річних в розмірі 842,75 грн. та моральну шкоду – 1 000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 20.07.2006р. між сторонами в справі було укладено договір найму жилого приміщення по вул.Покришкіна, 24 в п.Кача в м. Севастополі, умови якого відповідач виконав неналежним чином, оскільки допустив втрату ввіреного йому майна. ОСОБА_6 видав позивачу розписку, згідно до якої зобов’язався відшкодувати кошти за втрачене майно, проте, борг не повернув.
В квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору найму жилого приміщення по вул.Покришкіна в п.Кача в м. Севастополі та просив стягнути на його користь матеріальний збиток в розмірі 5 650 грн. та відшкодувати моральну шкоду - 2 000 грн.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ОСОБА_4 порушив вимоги до укладення договору та не міг виступати стороною в договорі як наймодавець, оскільки він не є власником житла. Позивач зазначає, що ОСОБА_4 ввів його в оману, що в жилому приміщенні, що є предметом договору, зникло майно, в зв’язку з чим він безпідставно поніс матеріальні затрати: здійснив предоплату за найм житла в сумі 1 000 грн., компенсував частину вартості втраченого майна в сумі 150 грн. та вніс 500 грн. за оренду за 2 місяці. Також, вказує, що поніс витрати на сплату правової допомоги, отриманої в зв’язку зі зверненням до суду.
Рішенням місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 23.09.2009р. первісний позов задоволено частково. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто 12 535 грн., як основний борг за розпискою та 500 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні вимог зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині незадоволених вимог та просить ухвалити рішення, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та просить направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2006р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір найму жилого приміщення – АДРЕСА_1, згідно до якого ОСОБА_6 взяв на себе обов’язок, зокрема, здійснювати контроль, охорону ввіреного йому майна за місцем проживання (а.с. 6, п.3 Договору).
Також, Договором передбачено, що в разі виникнення форс-мажорних обставин наймач зобов’язаний повідомити наймодавця за певною адресою, а в випадку заподіяння шкоди під час дії договору будь-якій зі сторін шкода підлягатиме відшкодуванню, відповідно до чинного законодавства України, Росії (а.с. 6).
Згідно до ч.1 ст.810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, в разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана або у стані, який було обумовлено в договорі.
До грудня 2006 року ОСОБА_6 проживав в орендованому будинку, згодом покинув його та переїхав до іншого житла.
Наприкінці червня 2006 року ОСОБА_4 з'ясував про непроживання ОСОБА_6 в будинку та про зникнення ввіреного йому майна.
31 липня 2007 року ОСОБА_6 видав розписку, в якій зобов’язався відновити втрачене майно ОСОБА_4, згідно до узгодженого між ними переліку та його вартості на суму 9 195 грн. (а.с. 94), проте, 17.10.2007р. він вдруге видав розписку, в якій погодився з сумою боргу за втрату ввіреного йому майна в розмірі 13 300 грн. (а.с. 95).
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.604 ЦК України, відбулася новація зобов’язання між сторонами.
Згідно до ст.1053 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник зокрема з договору найму майна може бути замінений позиковим зобов’язанням.
Зі справи видно, що ОСОБА_6 в рахунок відшкодування втраченого майна було повернуто ОСОБА_4 150 грн. та сплачено 500 грн. в рахунок орендної плати за два останні місяці проживання в орендованому за договором будинку. Інших дій, спрямованих на повернення боргу за розпискою, ОСОБА_6 не вчинено, проте вчинені дії свідчать про визнання боржником своїх зобов’язань.
Таким чином, колегія також вважає, що взяті на себе зобов’язання за розписками ОСОБА_6 мають бути виконані, а тому сума боргу, що узгоджена в розмірі 12 535 грн. підлягає стягненню з нього.
Що стосується вимог позову про стягнення 3% річних та суми індексу інфляції на підставі ст.625 ЦК України, то колегія також погоджується з висновком суду та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Норма статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає відповідність за порушення грошового зобов’язання.
Проте, в даних правовідносинах порушення грошового зобов’язання не має місця, оскільки зобов’язання щодо сплати боргу виникло в результаті неналежного виконання договору найму (оренди) житла.
Початково грошові кошти відповідачу не передавалися.
Всі доводи ОСОБА_4 в цій частині оцінені та враховані судом першої інстанції.
Що до моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що суд прийняв до уваги обставини спору, характер та страждання позивача та в достатньому розмірі стягнув на його користь грошове відшкодування.
За таких обставин, колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 та залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, як такого, що ухвалене з додержанням вимог закону.
Відповідно до ст.813 ЦК України, сторонами в договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.
Судом встановлено, що спірний договір укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Апелянт ОСОБА_6 зазначає, що ОСОБА_4 не мав права на укладення договору, а тому останній є недійсним.
З такими доводами судова колегія не погоджується.
З заповіту на а.с. 62 вбачається, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_7, що датований 02.09.2004р.
Згідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві від часу відкриття спадщини.
16 жовтня 2004 року ОСОБА_4 вчинив дії на прийняття спадщини – будинку по вул.Покришкіна, 24 в п.Кача в м. Севастополі (а.с. 75-81).
Таким чином, посилання ОСОБА_6, що ОСОБА_4 не мав права на розпорядження зазначеним будинком є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Визнанню недійсним з підстав, зазначених ОСОБА_6, договір найму від 20.07.2006р. не підлягає.
Також, колегія погоджується й з тим висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для повернення ОСОБА_6 грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Сплачення ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1650 грн. було здійснено в якості виконання договірних зобов’язань. Оскільки є дійсним договір найму від 20.07.2006р. та договір позики, то підстав для повернення 1650 грн. не має.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст..308 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 23 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: /підпис/ В.П. Клочко
Судді: /підпис/ Л.М. Водяхіна
/підпис/ Н.Г. Алєєва
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.П. Клочко