Справа № 22ц-109 /2010 Головуючий у першій інстанції –
Категорія - цивільна Гумен В.М.
Доповідач - Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді – Литвиненко І.В.
Суддів – Скрипки А.А., Євстафіїва О.К.
при секретарі – Штупун О.М.
з участю - представника ВАТ '' Українська страхова компанія
'' Дженералі Гарант'' Шаповалова М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” про відшкодування шкоди , завданої злочином , -
в с т а н о в и в :
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково . Стягнуто з ВАТ ’’ Українська страхова компанія ’’ Дженералі Гарант’’ на користь ОСОБА_4 4232 грн. 05 коп. – в рахунок відшкодування матеріальної шкоди , 2550 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди , заподіяної її неповнолітній дочці ОСОБА_6, а всього – 6782 грн. 05 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди , заподіяної її неповнолітній дочці ОСОБА_6 та 200 грн., - в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату правової допомоги по кримінальній справі , а всього 4200 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього моральної шкоди, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в даній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_4 у сумі 2000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної її неповнолітній дочці ОСОБА_6 та стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_4 у сумі 2000 грн. та ОСОБА_5 у сумі 2 000 грн. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховані положення п. 9.3, статті 9, п. 22.3 статті 22 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” щодо обов’язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду , заподіяну життю та здоров’ю потерпілих , який становить 51 000 грн. на одного потерпілого . Потерпілому також відшкодовується і моральна шкода, при цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту , визначеному у п. 9.3 статті 9 вказаного закону. Різницю між сумою відшкодування , яка визначається судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа , яку визнано винною у ДТП. Апелянт зазначає, що в даному випадку , згідно полісу НОМЕР_1 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 вересня 2008 року, ліміт відповідальності страховика становить 2550 грн. За таких обставин апелянт вважає, що суд першої безпідставно стягнув з нього моральну шкоду на користь ОСОБА_4 в сумі 2000 грн. та на користь ОСОБА_5 в сумі 2000 грн.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що 27 квітня 2009 року близько 22 год. 05 хв. на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Боброва та Густинська в м. Прилуки сталася дорожньо-транспортна пригода , в ході якої зіткнулася автомобіль марки „Деу-Ланос” реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3 та автомобіль марки „Деу-Ланос” реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого неповнолітня потерпіла - дочка позивачів ОСОБА_6, яка їхала пасажиром останнього транспортного засобу, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, з якими знаходилася довгий час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді , згідно вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 вересня 2009 року ( а. с. 8 - 9) , визнано ОСОБА_3 Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а. с. 33) на момент ДТП цивільно – правова відповідальність була застрахована ОСОБА_8, в числі інших осіб , цивільна – правова відповідальність яких застрахована за цим полісом , зазначений і відповідач у даній справі - ОСОБА_3; застрахованим транспортним засобам є автомобіль ’’ ДЕУ Ланос ’’, номерний знак НОМЕР_2 ; страховик - ВАТ ’’ Українська страхова компанія ’’ Дженералі Гарант’’ забезпечує відшкодування шкоди , завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участю вказаного транспортного засобу та внаслідок цієї ДТП настає цивільно – правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди , суд першої інстанції вірно керувався положеннями статті 23 Цивільного кодексу України та статтею 22 Закону України ’’ Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів ’’. Відповідно до приписів статті 3 вказаного Закону обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди , заподіяної життю, здоров’ю та / або майну потерпілих внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. П. 1, 2 ч. 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено , що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я ; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім’ї чи близьких родичів.
П. 22.3 статті 22 Закону України ’’ Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів ’’ передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода , передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Відшкодування такої шкоди проводиться у встановленому судом розмірі , відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту , визначеного у п. 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, яка визначена судом та сумою , яка має бути відшкодована страховиком , сплачує особа , яку визнано винною у вчиненні ДТП.
Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого в результаті ДТП, є шкода ( в тому числі і моральна шкода ) , пов’язана , зокрема , з лікуванням потерпілого , - згідно приписів статті 23 Закону України ’’ Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів ’’.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції , в результатаі ДТП потерпіла неповнолітня ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження , тривалий час перебувала на лікуванні , перенесла фізичні та моральні страждання у зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями , були порушені нормальні умови її навчання , вона була позбавлена можливості вести активне громадське життя, для організації свого життя потребуються додаткові зусилля. Батьки неповнолітньої ОСОБА_6 також зазнали душевних страждань у зв’язку з даною подією, тривалим лікуванням та фізичними стражданнями їх дочки . За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_3 морального відшкодування на користь позивачів та їх неповнолітньої дочки є безпідставними і необґрунтованими . З врахуванням глибини , тривалості моральних страждань позивачів , наявності фізичних і моральних страждань та вимушених змін у житті неповнолітньої ОСОБА_6, апеляційний суд приходить до висновку , що стягнуті оскаржуваним рішенням суду першої інстанції суми в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди з винуватця ДТП є виваженими та справедливими.
Не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції твердження апелянта відносно того, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачам має лише страховик – ВАТ ’’Українська страхова компанія ’’ Дженералі Гарант’’ згідно полісу № НОМЕР_1 обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 вересня 2008 року. Оскільки апеляційний суд приймає до уваги , що згідно статті 9 п . 9.3 , статті 22 Закону України ’’ Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів ’’ ліміт відповідальності ВАТ ’’Українська страхова компанія ’’ Дженералі Гарант’’ щодо відшкодування моральної шкоди становить 2550 грн. і в межах даної суми страховик за рішенням суду в не оскаржуваній частині поніс відповідальність. Оскільки судом врахована відповідальність страховика , тому заподіювач шкоди має нести відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваних апелянтом висновків суду першої інстанції. Крім того, положеннями Закону України ’’ Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ’’ регламентовано , що Закон має на меті захист прав не лише потерпілих , але і захист інтересів заподіювача шкоди. Твердження апеляційної скарги не дають підстав апеляційному суду вважати , що рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині порушені його майнові права та інтереси ОСОБА_3, як особи, винної у заподіянні шкоди .
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині , оскільки воно ухвалено на основі повно з’ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :