Справа №22-ц-56 Головуючий у 1-й інстанції Левченко Т.А.
Категорія 19 Суддя-доповідач – Лузан Л.В.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
2010 року січня « 13 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Лузан Л.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м. Сум від 02 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» Закритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-1», треті особи: Сумська міська рада, Закрите акціонерне товариство «Сумиінвест», Закрите акціонерне товариство «Промтехмонтаж-1», про стягнення грошової компенсації,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 02.11.2009 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та судом невірно застосовані нормі матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що з березня 1990 року позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі. З кінця 1989 року ОСОБА_2 проживав у будинку АДРЕСА_1 у якості члена сім’ї своєї дружини, якій на праві власності належала 1/6 частина названого будинку, а власником 4/6 часток цього будинку була її мати ОСОБА_4 В цьому будинку також проживали двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 від першого шлюбу. (рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28.07.1994 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення (а. с. 6-8 том 1).
Рішенням виконкому Сумської міської ради № 70 від 17.03.1988 року (додаток № 6) Сумському спеціалізованому управлінню № 14 була надана земельна ділянка для проектування та будівництва 176-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 за рахунок вилучення земельних ділянок, які знаходились в користуванні громадян, у тому числі мешканців будинку АДРЕСА_1 (а. с. 116-118 том 1).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09.12.1993 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був розірваний, а в органах РАЦС розірвання шлюбу було зареєстровано 24.01.1994 року. 10.02.1994 року колишня дружина позивача, ОСОБА_3, вступила в шлюб з ОСОБА_6, який також був прописаний в будинку АДРЕСА_1.
На підставі рішення Сумського міського виконавчого комітету № 485 від 15.09.1994 року ОСОБА_3 одержала 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 37.74 кв.м на чотирьох осіб: вона, чоловік ОСОБА_6, донька ОСОБА_8, син ОСОБА_9, а її мати – ОСОБА_4 на підставі рішення Сумського міського виконавчого комітету № 180 від 21.04.1994 року одержала однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 19.1 кв.м. (а. с. 58 том 1).
Названим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28.07.1994 року було встановлено, що ОСОБА_2 набув право користування житловою площею в будинку АДРЕСА_1 як член сім’ї співвласника будинку, тому його позов про вселення в дане житлове приміщення був задоволений. Цим же рішенням також було встановлено, що у зв’язку з тим, що будинок АДРЕСА_1 підлягав знесенню, то за договором № 43 від 01.06.1993 року, укладеним між СУ-14 і його дружиною ОСОБА_3, ОСОБА_2 перебував у списку на отримання житлової площі як член її сім’ї.
В подальшому в зв’язку зі зміною в складі її сім’ї, ОСОБА_3 07.08.1994 року був укладений договір № 33, за яким замість її колишнього чоловіка ОСОБА_2 у список на отримання житлової площі як член її сім’ї був включений її чоловік ОСОБА_6 (а. с. 58 том 2).
Таким чином на час забезпечення житлом вищевказаних осіб у зв’язку зі зносом будинку, ОСОБА_2 житлом забезпечений не був.
Судом також встановлено, що 14.02.1995 року між Сумським спеціалізованим управлінням № 14 і ОСОБА_2 був укладений договір № 1 про знос жилого будинку АДРЕСА_1 та компенсацію за нього у вигляді надання окремої однокімнатної квартири в будинку АДРЕСА_2 по закінченню будівництва вказаного будинку (а. с. 164 том 2).
14.12.2006 року Дочірнє підприємство СУ «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» продало об’єкт незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. «А», готовністю 25 % за адресою: АДРЕСА_2 закритому акціонерному товариству «Сумиінвест» ( а. с. 248 том 1).
Як вбачається з Положення про Сумське спеціалізоване управління «Хіммонтаж № 14», на час укладення вищезазначеного договору з позивачем, управління являлось підрозділом закритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-1» та не мало статусу юридичної особи (а. с. 249-255 том 1).
Крім того. Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Промтехмонтаж-1» від 19.06.1996 року було прийняте рішення про створення дочірніх підприємств та затвердження Статуту дочірніх підприємств (пункт 4 протоколу № 3 від 19.06.1996 року загальних зборів акціонерів ЗАТ «Промтехмонтаж-1» на а. с. 261 том 1).
На підставі вказаного рішення загальних зборів від 19.06.1996 року генеральним директором ЗАТ «Промтехмонтаж-1» 08.07.1996 року був виданий наказ № 21 про надання статусу дочірнього підприємства спеціалізованим підрозділам та призначення у відповідності з контрактами директорів дочірніх підприємств (а. с. 263 том 1).
В Статуті Дочірнього підприємства СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1» зазначено, що підприємство створено на базі спеціалізованого підрозділу СУ «Хіммонтаж-14» та є юридичною особою. Пунктом 3.5 Статуту передбачено, що підприємство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях всім власним майном, на яке у відповідності з діючим законодавством може бути поширено стягнення. Підприємство не несе відповідальності по майновим зобов’язанням акціонерів, а також інших дочірніх підприємств і філіалів Товариства. Поширення стягнення по боргам Товариства на майно, яке закріплено за Підприємством, дозволяється лише при ліквідації Підприємства і після задоволення вимог його кредиторів (а. с. 264-273 том 1).
Таким чином, ухвалюючи рішення по відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Дочірнє підприємство СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1» було створене як самостійна юридична особа, не являється правонаступником чиїх-небудь майнових та інших прав та обов’язків, в тому числі і СУ «Хіммонтаж-14», а тому не повинне нести відповідальність за зобов’язаннями, яке взяло на себе Сумське спеціалізоване управління «Хіммонтаж № 14», будучи структурним підрозділом ЗАТ «Промтехмонтаж-1».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що укладаючи договір з ОСОБА_2, Сумське спеціалізоване управління № 14 не мало статусу юридичної особи, так як було структурним підрозділом ЗАТ «Промтехмонтаж-1». До речі, цей факт не оспорюється і в апеляційній скарзі.
Вірним є також висновок суду і про те, що відповідач - Дочірнє підприємство спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» не є правонаступником Сумського спеціалізованого управління «Хіммонтаж № 14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1», на чому наполягав позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції і цю ж позицію він відстоює в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про інше колегія суддів вважає необгрунтованими.
Зокрема, у апеляційній скарзі апелянт, з посиланням на ст. 9 Закону України «Про господарські товариства» та ст.7 Закону України «Про підприємства в Україні», стверджує, що оскільки раніше діючий підрозділ СУ «Хіммонтаж-14» не ліквідувався і на його базі було створене Дочірнє підприємство, яке стало юридичною особою, то мали місце реорганізація або перетворення. У зв’язку з цим, як вважає апелянт, ДП СУ«Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» є правонаступником структурного підрозділу СУ-14, з яким у нього був укладений договір про надання квартири.
Проте з такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна, так як вони ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР (1963 р.) , яка діяла на час створення Дочірнього підприємства СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1», юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
З названої норми права вбачається, що положення про правонаступництво може бути застосоване лише у випадку реорганізації (злиття, поділу або приєднання) однієї юридичної особи в іншу. В той же час Сумське спеціалізоване управління «Хіммонтаж № 14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» ніколи не мало статусу юридичної особи, а було структурним підрозділом ЗАТ «Промтехмонтаж-1».
Таким чином вбачається, що навіть у тому разі, якщо при створенні відповідача були використані виробничі потужності Сумського спеціалізованого управління «Хіммонтаж № 14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1», відсутні передбачені законодавством підстави для покладення цивільно-правової відповідальності за боргами як СУ-14, так і юридичної особи, структурним підрозділом якого було СУ-14, на новостворену юридичну особу - Дочірнє підприємство СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1», у статутних документа якого не зазначено про те, що ця юридична особа несе відповідальність в порядку правонаступництва.
Положення ст. 9 Закону України «Про господарські товариства» та ст.7 Закону України «Про підприємства в Україні» не регулюють спірних правовідносин, так як на час виникнення спірних правовідносин статтею 9 Закону України «Про господарські товариства» було передбачено право товариства створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України; а стаття 7 Закону України «Про підприємства в Україні» передбачала право підприємств створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них і т.і.
В той же час згідно ч.3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників; а відповідно до ч.7. ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Проте вбачається, що в названих нормах права мова йде про реорганізацію (перетворення) однієї юридичної особи, а не її структурного підрозділу, в іншу.
Слід також зазначити, що як в названих законах, так і з часу набуття чинності Цивільного кодексу України (2003р.) положення про правонаступництво також застосовується лише у випадку перетворення однієї юридичної особи ( а не її структурного підрозділу) в іншу юридичну особу (ст.106-108 ЦК України ).
Посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на повідомлення управління підприємництва, торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 18 том 1; а. с. 75 том 2) також не заслуговують на увагу, так як ці докази не можна визнати належними доказами у справі. Зміст цих повідомлень спростовується документами, які містяться у справі, і які є першоджерелом у спірних питаннях.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Сум від 02 листопада 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -