Справа №22-ц-61 Головуючий у 1 інстанції – Кудін А.М.
Категорія 20 Суддя-доповідач – Шевченко В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
19 січня 2010 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.,
при секретарі судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Ковальчук С.П., управління Держкомзему в м. Охтирка, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку, земельної ділянки та державного акта про право власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_4 з позовом, в якому просила визнати укладений між ними 25 листопада 2005 року договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 та відповідачка(її син та онука) її обманули, внаслідок чого вона підписала вказаний договір помилково, вважаючи його заповітом.
У вересні 2009 року в заяві про зміну позовних вимог позивачка з цих же підстав поряд із зазначеним вище правочином просила визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0953 га, розташованої за тією ж адресою, та виданий на ім’я відповідачки державний акт на право власності на цю ділянку.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2009 року позов задоволено у повному обсязі.
Постановлено визнати недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, а також державний акт на право власності на земельну ділянку.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на поверхове вирішення спору, недоведеність обставин, визнаних судом встановленими, невідповідність висновків суду матеріалам справи та на невірне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати і в позові відмовити.
У зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права представник ОСОБА_2 просить змінити мотивувальну частину рішення, вказавши, що договір купівлі-продажу був укладений нею під впливом обману, а не помилки, як зазначив суд І інстанції.
Колегія суддів вважає, що скарга відповідачки підлягає задоволенню, а позивачки-відхиленню з наступних мотивів.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 була власником будинку АДРЕСА_1, житловою площею 67,7 м2 і загальною – 93,4 м2 та земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,0953 га (а. с. 89, 90, 91, 125).
За нотаріально посвідченими договорами від 25 листопада 2005 року позивачка вказане майно продала відповідачці: будинок за 29270 грн. і земельну ділянку за 4900 грн. (а. с. 26, 124).
Державна реєстрація договору купівлі-продажу будинку відбулася 22 грудня 2005 року (а. с. 27), а 8 червня 2007 року відповідачці був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку (а. с. 158).
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що оспорювані правочини були вчинені позивачкою під впливом помилки її щодо прав і обов’язків сторін та юридичної природи правочину.
Втім, такий висновок суду є невірним, оскільки він грунтується на поверховому з’ясуванні обставин справи, неналежній перевірці доводів і заперечень сторін та на фактах, які не можна визнати доведеними.
Так, покладаючи в основу рішення лише дані про незадовільний стан здоров’я і похилий вік позивачки, факти проживання її в будинку після укладення угод, сплати комунальних та інших послуг, суд відповідної правової оцінки їм не дав і не навів мотивів відхилення інших доказів.
Зокрема, на порушення вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 10, ст. ст. 57, 179, абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України суд належним чином не перевірив заперечень відповідачки проти позову, в яких вона вказувала, що після оформлення на неї заповіту позивачка, щоб не залишати поза увагою також інтереси своєї доньки, з власної ініціативи без будь-якого обману чи помилки вирішила саме в оплатний спосіб провести відчуження їй будинку і земельної ділянки.
Вказані обставини підтверджуються тим, що дійсно, 30 червня 2005 року позивачка у приватного нотаріуса Ковальчука С.П., оформила заповіт на все своє майно на ім’я відповідачки ( а. с. 33).
З медичної довідки, на яку послався суд, слідує, що позивачка перебувала на лікуванні в ортопедичному відділенні з 19 по 23 червня 2005 року та в інфекційному з 26 по 27 червня 2005 року (а. с. 86), тобто ще до складання заповіту.
Даних про наявність у позивачки фізичних чи психічних вад, які б перешкоджали їй особисто вчиняти дії, пов’язані з укладенням правочинів, цей доказ не містить, а інших засобів доказування з цього приводу позивачка не надала.
З договорів купівлі-продажу будинку й земельної ділянки, підписаних сторонами особисто і укладених у того ж нотаріуса в порівняно незначний проміжок часу з моменту складання заповіту, слідує, що продаж здійснено за домовленістю сторін ; розрахунки між ними проведено, їх особу встановлено і дієздатність перевірено; вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків правочинів їм було роз’яснено (а. с. 26, 124).
Поряд з цим, нотаріус Ковальчук С.П. 22 жовтня 2005 року посвідчив особисто підписану і видану позивачкою довіреність на ОСОБА_4 (матір відповідачки) на отримання нею у Сумському обласному архіві дубліката свідоцтва про право на спадщину чи іншого правовстановлюючого документа(а. с. 36).
Звідси та обставина, що ця особа займалася збором і інших правовстановлюючих документів, необхідних для оформлення відчуження майна, теж не може свідчити про те, що в момент укладення угод позивачка помилялася чи її обманули.
Не свідчить про це й те, що позивачка після вчинення правочинів продовжувала проживати в будинку, займатися господарством та здійснювати необхідні платежі, оскільки все це відбувалося за згодою сторін, між якими на той час були дружні родинні стосунки.
Так, ще до укладання угод, так і значно пізніше, у липні 2007 року, позивачка офіційно зверталася до управління праці та соціального захисту населення і центру зайнятості з приводу працевлаштування відповідачки в м. Охтирці ( а. с. 34, 35).
Крім того, з огляду на положення ст. 229 ЦК обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент його вчинення. Особа повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.
Проте, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Щодо обману, то як зазначено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
З наведеного слідує, що всупереч з вимогами ст. 60 ЦПК позивачка не довела тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а заперечення відповідачки ґрунтуються на вказаних вище доказах, які відповідають критеріям належності, допустимості й достовірності, і які у своїй сукупності, будучи взаємодоповнюючими, свідчать про те, що права позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, порушені не були.
Отже, на підставі п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 88 ЦПК з позивачки на користь відповідачки на компенсацію судових витрат понесених нею підлягає стягненню 12 грн. 75 коп.((8 грн. 50 коп. + 8 грн. 50 коп. + 8 грн. 50 коп.) : 2) по сплаті судового збору та 37 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відмовити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2009 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку, земельної ділянки та державного акта про право власності на земельну ділянку відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 12 грн. 75 коп. на компенсацію витрат по сплаті судового збору та 37 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -