Справа № 11-а 1340 2009р.                                            Головуючий у 1-й інстанції  Спічак О.Б.

 ст.191 ч 3                                                                                            Доповідач  Ковальова Н.М.                        

                                          У  Х  В  А  Л  А

                               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

8 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого судді  Червоненка В.Я.

Суддів : Ковальової Н.М., Литвиненко І.І.

З участю прокурора Литвиненка О.О.

Засудженої  ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні  кримінальну справу  за апеляцією цивільного позивача – МПП “Таврія” на вирок    Суворовського  районного суду  м. Херсона  від 12.10.2009 року,                                    

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судима, засуджена за ч.1 ст.191 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати  матеріально-відповідальні посади строком на один рік; за ч. 3 ст.191 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади  строком на два роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,  остаточно призначено  три роки позбавлення волі з позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади  строком на два роки.

На підставі ст.75, ст.76  КК України звільнена від відбування  призначеного покарання, якщо вона протягом  двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації  до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь  Малого приватного підприємства “Таврія” 3000 грн.  завданої матеріальної шкоди.

Міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд залишена без змін.

ОСОБА_1  визнана  винною  і засуджена судом за те, що 07.12.2008р., близько 21.40 години по вул.Патона, 5 у м.Херсоні, працюючи на посаді продавця  в магазині №46 МПП “Таврія”, та будучи матеріально відповідальною особою, шляхом використання коду  доступу проникла в приміщення цього магазину, де привласнила  ввірені їй грошові кошти  у сумі 1000 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 в цей же день, близько 23.50 год., шляхом використання коду  доступу у приміщення цього ж магазину, проникла до нього та привласнила  ввірені їй кошти у розмірі 2000 грн., чим спричинила МПП “Таврія” матеріальну шкоду на загальну суму 3000 грн.

В апеляції представник цивільного позивача  посилаючись на однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи, що призвело до необґрунтованого  вирішення цивільного позову, оскільки позов був заявлений на суму 6498,64 грн. а задоволений на 3000 грн.,  порушує питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення вироку без змін, засуджену вважавшу вирок законним і обґрунтованим і її останнє слово,   перевіривши матеріали справи  та обговоривши доводи апеляції,  судова колегія вважає, що вони задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.

Висновки суду щодо винуватості  ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, ґрунтуються на зібраних у справі й досліджених у судовому засіданні доказах.

Зокрема, на показаннях самої засудженої, де вона не заперечувала того, що працюючи продавцем магазину  №46 МПП “Таврія” 7 грудня 2008 р.  двічі проникала до магазину та привласнювала на загальну суму 3000 грн.

 Свідок ОСОБА_2 підтвердила, що 7 грудня 2008 р.  за допомогою коду доступу ОСОБА_1  з охорони знімався магазин, та через короткий проміжок часу знову ставився під охорону.  8.12.2008 р.  під час інвентаризації була виявлена нестача  таваро-матеріальних цінностей та грошей.

Згідно інвентаризаційного опису по магазину                     №46 МПП “Таврія” від 8.12.2008 р.  виявлена нестача  матеріальних цінностей на  суму 7363 грн. 64 коп.

Цим доказам,  узятих  у їх сукупності,  суд   дав належну оцінку і зробив правильний висновок про винність  ОСОБА_1 і правильно кваліфікував її  злочинні дії   за ч. 1 ст.191  КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі та за ч.3 ст.191 КК України  як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно.

Доводи апелянта про те, що судом  невірно встановлені фактичні обставини,  є безпідставними, оскільки спростовуються  зібраними у справі доказам.

Не можна погодитись з доводами апеляції про те, що судом необґрунтовано задоволено цивільний позов на суму  лише 3000 гривень, оскільки обвинувачення ОСОБА_1 пред’явлено саме на такий розмір завданої матеріальної шкоди і він визнаний судом доведеним.

Щодо різниці розміру між заявленим позовом та задоволеним, то ця різниця постановою  слідчого від 25.02.2009 р. (а.с.69) виділена в окреме провадження для додаткової перевірки, і ця постанова є чинною, а тому суд по цій обставині обґрунтовано відмовив  у направленні справи на додаткове розслідування за клопотанням представника цивільного позивача, про що ставиться питання в апеляції.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд вірно врахував  характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, дані про її особу і всі обставини справи, і призначив покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування чи зміни вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,

                               У Х В А Л И Л А :  

Апеляцію представника цивільного позивача – залишити без задоволення, а вирок Суворовського  районного суду  м. Херсона  від 12.10.2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.                                

Головуючий:

Судді: