ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.05.2007 | Справа №2-23/18653-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Іщенко Г.М.,
секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників
від позивача – Кулик В.Г.-представник, дов. від 14.12.2006р.,б/н.,
від відповідача –Божко О.М.- головний спеціаліст-юрисконсульт, дов. від 13.04.2006р. №94/05-5,
від прокурора –не з’явився, повідомлений належним чином,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 4474 Міністерства Оборони України (95006, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Казанська,27),
до відповідача Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (98403, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Сімферопольська, 5а),
про скасування акту перевірки та рішень,
в с т а н о в и в :
Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А4474 Міністерства Оборони України звернувся в господарський суд Автономної Республіки Крим із позовом до Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про скасування акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і переліку страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих в систему персоніфікованого обліку відомостей по військовій частини А 4474 Міністерства Оборони України №22 від 20.03.2006р. та рішень від 16.06.2006р. про застосування фінансових санкцій за не надання (несвоєчасне, надання не по встановленої формі або надання недостовірних відомостей) в систему персоніфікованого обліку у строки, які встановлені законодавством: №636 на суму 2809,78грн., №637 на суму 1682,78грн., №638 на суму 6051,00грн., №639 на суму 673,56грн.
Позивач зазначав, що згідно статтям 1,3 Закону України «Про Збройні Сили України» військова частина А4474 є структурним формуванням Збройних Сил України - військовою державною частиною, яка фінансується за рахунок державного бюджету, і вказані порушення з боку Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим завдають шкоду не тільки майновим інтересам військової частини А4474, а й насамперед інтересам держави.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що наведене позивачем обґрунтування заявлених вимог не відповідає дійсності, а спірні рішення прийняті з дотриманням вимог законодавства.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників відповідача та позивача, дослідив надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом спору у даній справі є застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи, 20.03.2006р. Управлінням пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим був укладений акт №22 перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей , наданих в систему персоніфікованого обліку відомостей по Військовій частини А 4474 Міністерства Оборони України.
На підставі акту перевірки 16.06.2006р. відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за не надання (несвоєчасне, надання не по встановленої формі або надання недостовірних відомостей) в систему персоніфікованого обліку у строки, які встановлені законодавством: №636 на суму 2809,78грн., №637 на суму 1682,78грн., №638 на суму 6051,00грн., №639 на суму 673,56грн.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів пенсійного фонду таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для притягнення до відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, перевіркою Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим від 20.03.2006р. встановлені факти: заниження позивачем загальної суми фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 6051,00грн.;несвоєчасності та не в повному об’ємі сплати авансових платежів у вигляді сум страхових внесків в розмірах 32%, 32,3% від виплаченої заробітної плати в загальній сумі 1347,12грн.; не нарахування страхового внеску на виплачену суму матеріальної допомоги; надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку строки, які встановлені законодавством.
Як вбачається із спірного рішення №636 від 16.06.2006р. до Військовій частини А 4474 Міністерства Оборони України застосовані фінансові санкції в сумі 2809,78грн. за недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку відомостей в строки, які встановлені законодавством, що є порушенням пункту 8 Порядку формування та надання органам пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу і тягне за собою застосування фінансових санкцій в розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені в або підлягали сплаті за відповідний звітний період.
Як вбачається із спірного рішення №637 від 16.06.2006р. до Військовій частини А 4474 Міністерства Оборони України застосовані фінансові санкції в сумі 1682,78грн. за не нарахування страхового внеску на виплачену суму матеріальної допомоги, що є порушенням пунктів 1 і 2 статті 19, пункту 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і тягне за собою застосування фінансових санкцій в розмірі 5% вказаних сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховані ці суми.
Як вбачається із спірного рішення №638 від 16.06.2006р. до Військовій частини А 4474 Міністерства Оборони України застосовані фінансові санкції в сумі 6051,00грн. за не включення суми нарахованої матеріальної допомоги в розрахунках за жовтень та листопад 2004р., тобто, за заниження загальної суми фактичних витрат на оплату праці на суму 6051,00грн., що є порушенням пунктів 1 і 2 статті 19, пункту 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і тягне за собою застосування фінансових санкцій в розмірі всій суми заниженої заробітної плати.
Як вбачається із спірного рішення №639 від 16.06.2006р. до Військовій частини А 4474 Міністерства Оборони України застосовані фінансові санкції в сумі 673,56грн. за несвоєчасну та не в повному об’ємі сплачених авансових платежів у вигляді сум страхових внесків в розмірі 32%, 32,3% від виплаченої заробітної плати, що є порушенням частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і тягне за собою застосування фінансових санкцій в розмірі 50% від сум несплачених або несвоєчасно несплачених авансових платежів.
Суд приходить до висновку, що Управлінням пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим надані суду документальні докази, які підтверджують факти: заниження Військовою частиною А 4474 Міністерства Оборони України загальної суми фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 6051,00грн.; несвоєчасності та не в повному об’ємі сплати авансових платежів у вигляді сум страхових внесків в розмірах 32%, 32,3% від виплаченої заробітної плати в загальній сумі 1347,12грн.; не нарахування страхового внеску на виплачену суму матеріальної допомоги; надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку строки, які встановлені законодавством. Тому суд вважає, що факти порушень позивачем вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Порядку формування та надання органам пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, у судових засіданнях доведені, отже, відповідачем обґрунтовано було застосовані фінансові санкції у зазначених розмірах згідно спірним рішенням.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного судочинства України судом приймається акт перевірки від 20.03.2006р.№22 як доказ встановлення фактів порушення позивачем Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Порядку формування та надання органам пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу. При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушень.
Таким чином, відповідач надав докази, що підтверджують свої заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірних рішень документально спростував надані позивачем вимоги.
З урахуванням викладеного суд доходить обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані позивачем рішення прийняті Управлінням пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим відповідно до вимог діючого законодавства України, є законними і не порушують права позивача, у відповідача були законні підстави для застосування фінансових санкцій.
Суд відмовляє позивачу і в частині вимог про скасування акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і переліку страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих в систему персоніфікованого обліку відомостей №22 від 20.03.2006р. через наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 17, пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Оскаржуваний акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і переліку страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих в систему персоніфікованого обліку відомостей №22 від 20.03.2006р. Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим не є актом ненормативного характеру.
Тобто за результатами перевірки Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим прийняло відносно позивача рішення, які і є предметом оскарження по даній справі. Отже, предмет позову - про скасування акту перевірки- не в відповідає встановленим законом способам захисту прав, що повністю узгоджується з позицією, яка визначена у Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. №10/732.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про порушення позивачем Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Порядку формування та надання органам пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу через доведеність відповідачем цих порушень і достатніх доказів, підтверджуючих факти вчинення позивачем зазначених порушень.
Отже, Управлінням пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим надані докази, які підтверджують обґрунтованість висновків акту перевірки, і застосування до позивача фінансових санкцій за вказані порушення згідно спірним рішенням від 16.06.2006р.: №636,637,638,639 на загальну суму 11216,82грн. є правомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджені відповідачем.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем достатніх доказів.
За таких умов факти вказаних в спірних рішеннях порушень слід вважати належне встановленими, що є підставою для відмови позивачу у позові.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За таких обставин справи, позовні вимоги Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 4474 Міністерства Оборони України не підлягають задоволенню.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 31травня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 04 червня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.