04.11.2010

              Справа № 2-633/10

РІШЕННЯ

Іменем України

4 листопада 2010 р. Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (далі- ПАТ КБ «ПриватБанк», до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Юргенса-Транс», (далі - ТОВ «Юргенса-Транс»), ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Юргенса Транс», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу недійсним. (Найменування ЗАТ КБ «ПриватБанк» було змінено Па ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Позивач вказував на те, що 31 травня 2006 р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №35МК/2006. На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу строковий кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 250000 грн.. З метою забезпечення виконання відповідачем свого зобов’язання по поверненню грошових коштів за договором від 31.05.2006 р. було укладено договір застави автотранспорту. За умовами договору відповідач ТОВ «Юргенса-Транс» передало в заставу Банку належний йому на праві власності напівпричеп фургон-Е Schmitz SKO 24, 1996 р.в. Договір застави посвідчено 31 травня 2006 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, дані про заставу внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Посилаючись на те, що відповідачем неправомірно було реалізоване обтяжене майно, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу автотранспортного засобу напівпричепу фургон-Е Schmitz SKO 24, 1996 р.в. між ТОВ «Юргенса-Транс» і ОСОБА_4, укладений 20 січня 2007 р. та зареєстрований в органах ДАІУМВС України в Миколаївській області.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримала позов Банку, просила про його задоволення. Представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти позову, вказувала на те, що ОСОБА_4 на законних підставах як добросовісний покупець придбав транспортний засіб. Банк не є ні стороною ні іншою заінтересованою особою, якій належить право оскарження договору, до того ж Банк знав про укладення спірного договору. Посилаючись на вказані обстави, просила в позові відмовити. Відповідачі ОСОБА_5, представник ТОВ «Юргенса-Транс» в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 на підставі заяви на отримання кредиту від 22.05.2006 р. 31 травня 2006 р. укладено кредитний договір №35МК/20061. Згідно умов цього договору ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав

відповідачу ОСОБА_3 строковий кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 250000 грн., який в подальшому на підставі заяви про збільшення кредитного ліміту, було збільшено на 250000 грн. та згідно Договору про внесення змін до кредитного договору від 24.01.2007 р. зменшено до 378 000 грн. З метою забезпечення виконання свого зобов’язання по поверненню грошових коштів за договором 31.05.2006 р. відповідачем ТОВ «Юргенса-Транс», директором якого є ОСОБА_3, укладено в нотаріальному порядку договір застави автотранспорту. За умовами договору відповідач ТОВ «Юргенса-Транс» передало в заставу Банку належний йому на праві власності автотранспортний засіб - напівпричеп фургон-Е Schmitz SKO 24, 1996 р.в.. Договір застави посвідчено 31 травня 2006 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу. Відомості щодо цього предмета застави були внесені 18 липня 2006 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 34758821.

Відповідно до п. 17.7 цього договору застави заставодавець не має права продавати, дарувати або іншим чином розпоряджатись предметом застави за власним розсудом без попередньої письмової згоди на це заставодержателя до повного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором..

З матеріалів справи вбачається, що зобов’язання за вказаним кредитним* договором ОСОБА_3, ТОВ «Юргенса-Транс» не виконали, в зв’язку з чим рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10.04.2008 р. з ОСОБА_3В_ ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Юргенса-Транс», ОСОБА_8 стягнуто в солідарному порядку на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 379615 грн. 04 коп. заборгованості та судові витрати. На теперішній час рішення знаходиться на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби.

Між тим 20 січня 2007 р. ТОВ «Юргенса -Транс» на підставі договору купівлі- продажу, зареєстрованого ММРЕВ ВДАІ УМВС в Миколаївській області продаю зазначений транспортний засіб ОСОБА_4.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки угода купівлі-продажу транспортного засобу суперечить умовам договору застави, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч.1 ст.215 ЦК України її слід визнати недійсною.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_4 є добросовісним покупцем за договором, а Банк не є заінтересованою особою, якій належить право оспорювати правочин, до того ж Банку було відомо про укладення договору, то суд вважає їх необґрунтованими.

Статтею 10 Закону України від 18 листопада 2003 року №125 5-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуженні рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала ас майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі CT.3SS ЦК України лише за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майка відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, дані про заставу рухомого майна у вигляді спірного транспортного засобу, які ТОВ «Юргенса-Транс» відчужило ОСОБА_4 були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 18 липня 2006 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» с обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.88 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами судові витрат.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Юргенса-Транс», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі- продажу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір № 8167 від 20.01.2007 р. купівлі-продажу транспортного засобу - напівпричепу фургон-Е Schmitz SKO 24, 1996 р.в., білого кольору, реєстраційний номер BE 3096ХХ, шасі № WSMS7480000071013, зареєстрований 20 січня 2007 р. відділом ММРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області між ТОВ «Юргенса-Транс» і ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3, ТОВ «Юргенса-Транс» на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1700 грн. судового збору та 30 грн. інформаційно-технічних витрат, а саме з кожного по 865 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня /його проголошення.

Суддя: Н.А. Спінчевська