17.06.2011

Справа № 2-630/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої - судді - Крамаренко Т. В.,

при секретарі - Наумкіній І. М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління держкомзему у м. Миколаєві, треті особи - Центр державного земельного кадастру в Миколаївській області та ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління держкомзему у м. Миколаєві про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку розташовану у м. Миколаєві, пров. Першотравневий, 86, виданий 02.08.2005р. на ім'я ОСОБА_3.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.10.2008р. за нею ОСОБА_1 (на той час Туруновою) було визнано право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, що розташована по пров. Першотравневому, 86, у м. Миколаєві. В серпні 2009 року їй стало відомо, що право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2004 року. На теперішній час рішення на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстроване право приватної власності на землю скасоване.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_3 від 02.08.2005р. та зобов'язати Центр державного земельного кадастру в Миколаївській області відмінити запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану по про. Першотравневий, 86 в м. Миколаєві.

В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'я ОСОБА_3 від 02.08.2005р.. зобов'язати Управління Держкомзему внести зміни до Державного реєстру земель та в Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землю, скасувавши запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою суду вимоги позивачки щодо зобов'язання Управління Держкомзему зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку, залишені без розгляду.

У судовому засіданні позивачка та її представник вимоги позову підтримали та просили про їх задоволення.

Представник відповідача - Управління Держкомзему у місті Миколаєва у судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, позов визнають.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, су д встановив наступне.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.10 2008 року за ОСОБА_1 к Н. М. (до шлюбу Туруновою) визнано право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, загальною площею 0. 0485 га. що розташована по пров. Першотравневому. 86 в м. Миколаєві після смерті її батька ОСОБА_4, померлого 24.05.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2004р. за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, площею 489 кв.м., розташовану по пров. Першотравневому, 86 в м. Миколаєві та видано державний акт на право приватної власності на землю від 02.08.2005року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2009 року зазначене вище рішення на підставі якого ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю скасоване.

Згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Окрім того, приписами частини 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди не дійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування: г”) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 378 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи положення ст.152 Земельного кодексу України та ст. 21 ЦК України суд вважає, що єдиним способом захисту права власності на земельну ділянку позивачки є визнання державного акту від 02.08.2005 року на право приватної власності на земельну ділянку, площею, 0, 0485 га., розташовану по пров. Першотравневий, 86, в м. Миколаєві, виданий на ім’я ОСОБА_3 недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Таким чином, дослідивши усі надані докази та оцінивши їх у сукупності суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212; 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт від 02.08.2005 року на право приватної власності на земельну ділянку, площею, 0, 0485 га., розташовану по пров. Першотравневий, 86, в м. Миколаєві, виданий на ім'я ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: