Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-42/734-06 Суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
11 червня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
при секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача – Виноградської О.В. за довіреністю №22/А від 15.03.2007р.,
відповідача –Анохіної Н.В. за довіреністю №40/10/10-017 від 09.01.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 866Х/2) ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007 р. по справі № АС- 42/734-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю. „Радуга Центр”, м. Харків
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій, -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив скасувати повідомлення-рішення відповідача № 0002542320/0 від 29.11.2006р., згідно якого підприємству визначена сума податкового зобов’язання з єдиного податку на загальну суму 417133,30грн. (основний платіж –310377,30 грн., штрафні(фінансові) санкції –106756,00грн.); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.11.2006р. № 0002552320/0, згідно якого застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 29,70 грн., податкове повідомлення-рішення від 30.11.2006р. № 0004591720/0, згідно якого підприємству визначена сума податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 109,59грн. (основний платіж –36,53 грн., штрафні (фінансові) санкції –73,06грн.).
Постановою господарського суду Харківської області від 08.02.2007 р. по справі № АС- 42/734-06 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано повідомлення-рішення відповідача № 0002542320/0, від 29.11.2006р., згідно якого підприємству визначена сума податкового зобов’язання з єдиного податку на загальну суму 417133,30 грн. ( основний платіж –310377,30 грн., штрафні(фінансові) санкції –106756,00 грн.). В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 08.02.2007 р. по справі № АС- 42/734-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити позивачу у позові повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період позивач отримав поворотні додаткові пайові внески, але відсотки за користуванням вказаної фінансової допомоги позивачем не нараховувались. Апелянт розцінює отримання поворотних додаткових паїв, як отримання поворотної фінансової, вважає, що це доход підприємства.
Суми коштів, які суб'єкт підприємницької діяльності - платник єдиного податку отримує як поворотну фінансову допомогу (поворотні додаткові пайові внески), згідно з п 40 ПБО 25 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва") є іншими доходами, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства й відображаються у статті „Інші звичайні доходи" фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.
Таким чином, на думку апелянта, підприємства для оподаткування єдиним податком повинні враховувати всі надходження, отримані на їх розрахункові рахунки та в касу від продажу продукції(товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, включаючи поворотну фінансову допомогу (поворотні додаткові пайові внески) та виручку від іншої реалізації.
Отже, апелянт вважає, що правомірно дійшов висновку про порушення позивачем вимог 1, 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та зроблено донарахування єдиного податку і застосовані штрафні санкції.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. по справі АС-42/734-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.05.2007р. оголошувалась перерва до 21.05.2007р. до 16:00 год., у судовому засіданні 21.05.2007р. оголошувалась перерва до 23.05.2007р. до 15:00 год., у судовому засіданні 23.05.2007р. оголошувалась перерва до 11.06.2007р. до 16:00 год.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти та своєчасності сплати до бюджету податків та інших платежів та валютного законодавства України за період з 01.10.2003р. по 01.10.2006р., про що складений акт перевірки № 7652/23-2/31631658 від 20.11.2006р.
Підприємством позивача 20.09.2006р. було отримано повідомлення № 97, згідно якого підприємство позивача повідомлялося про проведення згідно з планом-графіком документальних перевірок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та на підставі Закону України „Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами і доповненнями) з 24 жовтня 2006 року по 06 листопада 2006 року виїзної планової документальної перевірки ТОВ „РАДУГА-ЦЕНТР" з питань дотримання податкового та валютного законодавства.
Планова перевірка була проведена на підставі направлення № 2552 від 30.10.2006р., в якому зазначений інший строк проведення перевірки, а саме з 31 жовтня 2006 року по 13 листопада 2006 року.
Згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Відповідно до ст.11-2 цього ж Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається з наданих документів перевірка позивача була передбачена в плані роботи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Підприємство було повідомлено про проведення перевірки, таке повідомлення було надіслано більше ніж за 10 днів до початку проведення перевірки.
В даному випадку неспівпадіння дати проведення перевірки, яка зазначена в повідомленні, даті, яка зазначена в направленні на перевірку, не потягло за собою порушень прав позивача, а отже, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт № 7652/23-2/31631658 від 20.11.2006р.
Колегія суддів зазначає, що акт перевірки є актом ненормативного характеру та не створює для перевіреного суб'єкту ніяких прав та обов'язків, описки, допущені відповідачем в акті перевірки, не потягли порушення прав та інтересів позивача, крім тих що допущені в розділі при проведенні перевірки позивача щодо сплати єдиного податку.
Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що порушення порядку проведення перевірки не може бути підставою скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, які прийняті на підставі висновків такої перевірки, без з'ясування обставин чи мали місце викладені в такому акті факти порушень законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача :
- ст. 1, 3 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", занижено єдиний податок у розмірі 310377,30 грн., а саме: за 4 кв. 2005 року у розмірі 148931,60 грн., за 1 кв. 2006 року у розмірі 148932,30 грн., за 2 кв. у розмірі 12513,38 грн. Дане заниження
відбулось за рахунок не включення позивачем до бази оподаткування єдиним податком сум поворотної фінансової допомоги (додаткових пайових внесків).
- п. 2.8 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті
України", затвердженого Постановою НБУ від 15.12.04 р. №637 із змінами і
доповненнями, перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства на 1,65грн.
протягом 9 днів. У касі підприємства за період з 22.01.2005р. по 24.02.2005р.
знаходились готівкові кошти у сумі 1,65грн (листи касової книги: № 11 від
22.01.2005р. - залишок на кінець дня 1,65грн.; №13 від 15.02.2006р. - залишок на
початок дня 1,65грн.). Однак на підприємстві з 15.02.2006р. було встановлено ліміт
залишку готівки у касі - 0,0грн.
- ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого
занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у 2005р. на
суму 36,53 грн. З каси ТОВ „Радуга-Центр", були виплачені грошові кошти приватним
нотаріусам у вигляді плати за вчинення нотаріальних дій: на загальну суму 281,00
грн., підприємство при сплаті доходу приватному нотаріусу не утримало з його
доходу податок. На підставі ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних
осіб" по виплачених доходах донараховується податкове зобов'язання по податку з
доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у п.7.1 ст.7 та п.22.3 ст.22 - 13
відсотків у сумі 36,53 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006р. № 0002542320/0, згідно
якого підприємству визначена сума податкового зобов'язання з єдиного податку на
загальну суму 417133,30 грн. (основний платіж - 310377,30 грн., штрафні (фінансові)
санкції - 106756,00 грн.);
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від від 29.11.2006р.
№ 0002552320/0, згідно якого застосовані штрафні санкції згідно ст..1 абз.2 Указу
Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" в сумі 29,70 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від від 30.11.2006р. № 0004591720/0, згідно
якого підприємству визначена сума податкового зобов'язання по податку з доходів
фізичних осіб на загальну суму 109,59 грн. (основний платіж - 36,53 грн., штрафні
(фінансові) санкції - 73,06 грн.).
Судом встановлено, що в період, який перевірявся, позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, а саме сплачував єдиний податок за ставкою 6%.
Згідно рішень Правління СТ „Радуга", правонаступником якого є ТОВ „Радуга Центр", № 4 від 22 грудня 2005 року, № 6 від 23 січня 2006 року та № 12 від 06 червня 2006 року в касу підприємства, а потім на поточний рахунок надійшли кошти у вигляді додаткового паю, з зазначенням у графі „Підстава" прибуткового касового ордеру „Додатковий пай на викуп орендованого приміщення...": відповідно до рішення Правління СТ „Радуга" № 4 від 22 грудня 2005 року -2482201,00 грн., відповідно до рішення Правління СТ „Радуга" № 6 від 23 січня 2006 року - 2482199,00 грн. відповідно до рішення Правління СТ „Радуга" № 12 від 06 червня 2006р. - 208556,00 грн.
Дані кошти були використані для розрахунку за об'єкт приватизації відповідно до договорів № 3424-В-С від 30.11.2005р. та № 3668-В-С від 06.06.2006р., купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих споживчим товариством „Радуга".
Згідно матеріалів справи, позивач не заперечує проти того, що додатковий пай підприємством був отриманий в розмірі, який зазначений у рішеннях правління СТ „Радуга". Як вбачається з тексту акту перевірки відповідачем також підтверджено надходження до каси підприємства позивача саме цієї суми.
Таким чином, інформація, на яку посилався позивач, а саме стосовно додаткового паю, прийнятого відповідно до рішення Правління № 12 від 06.06.2006 року - помилкова. Так, від Гендліна Ігоря Леонідовича було прийнято не 5756,56грн., як це зазначено в Акті, а 57562,56 грн., від Вовченко Ольги Димирівни було прийнято не 18770,0грн, а 18770,40 грн., від Прокопчука Олексія Олексійовича було прийнято не 25027,грн., а 25027,20 грн., а також прибутковий касовий ордер № 14 був виписаний не 16.06.2006 року, як ще зазначено в акті, а 15.06.2006 року, є допущенням описок, які ніяким не впливають на права та обов'язки позивача, та не вплинули на невірне визначення суми коштів, що були отримані позивачем як додаткові пайові внески.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що згідно п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про кооперацію" пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу.
Згідно ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 3 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування" встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку. 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".
Пунктом 1.31 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання послуг. Під продажем результатів робіт (послуг) розуміють будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Згідно вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що при отриманні позивачем сум додаткового паю ніяких операцій з продажу (реалізації) товарів (робіт, послуг) підприємство не здійснювало, виручки від реалізації продукції підприємство позивача не отримало, а отже сума додаткового паю не може враховуватися в складі бази оподаткування єдиним податком.
Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, що донарахування єдиного податку та застосування штрафних санкцій відповідачем зроблено при довільному трактуванні норм діючого законодавства, та що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002542320/0 від 29.11.2006р. підлягають задоволенню.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007 р. по адміністративній справі № АС-42/734-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. по адміністративній справі № АС-42/734-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Карбань І.С.