Категорія № 6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2010 року Справа № 2а-1141/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
ВСТАНОВИВ:
02 грудня 2009 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до відповідача ПП ОСОБА_1, в обґрунтування якого вказав наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. ПП ОСОБА_1 у порушення зазначеного закону не працевлаштувала необхідну кількість інвалідів і тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства. Відповідач не інформував Брянківський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів. Замість 1 інваліда у відповідача не працювало жодного. За 2007 рік підприємцем не було перераховано 2425,05 грн. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачеві було нараховано пеню в сумі 363,94 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 2061,11 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 363,94 грн., всього – 2425,05 грн.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Справи за участю відділень Фонду є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення поняття адміністративної справи.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв’язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону).
Пункт 4 частини першої статті 17 КАС визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, в тому числі й інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями.
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Виходячи з цієї норми, на підприємства (об’єднання), установи та організації покладено обов’язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.
Згідно положень цієї ж статті Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов’язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
При цьому адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1767 (далі - Порядок), сума штрафних санкцій дорівнює розміру середньої річної заробітної плати на даному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а для підприємств з чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб - розміру половини такої середньої річної плати, при цьому зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Відповідно до Наказу Мінпраці України № 223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна вживати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 9 осіб, у нього в 2007 році повинен працювати 1 інвалід.
Згідно листа Брянківського міського центру зайнятості від 01.09.2008 № 04-3/2144 (а.с. 6), ПП ОСОБА_1 звітів про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може застосовуватися праця інвалідів, не надавала.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі та строк, який у даному випадку становить 2061,11 грн., згідно наданому позивачем розрахунку (а.с. 7).
Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 363,94 грн., згідно наданому позивачем розрахунку (а.с. 7, 8).
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) несплачені штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 2061 грн. 11 коп. та пеню за порушення строків сплати цих санкцій у сумі 363 грн. 94 коп., а всього – 2425 грн. 05 коп. (дві тисячі чотириста двадцять п’ять грн. 05 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складено 21 січня 2010 року.
Суддя О.П.Островська