Справа № 2-а-8960/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха - Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними податкові – повідомлення рішення №0012932310/0 від 17.12.08 р., №0001942310/1 від 04.02.09 р. та №0001942310/2 від 17.03.09 р.–
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаубеха - Південь» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту – Відповідач) в якому після уточнень позовних вимог просить визнати нечинними податкові – повідомлення рішення №0012932310/0 від 17.12.08 р., №0001942310/1 від 04.02.09 р. та №0001942310/2 від 17.03.09 р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на те, що Відповідачем в ході проведеної перевірки були зроблені хибні висновки, які відображені в акті перевірки, оскільки всі суми які віднесені Позивачем до валових витрат підтверджуються належним чином укладеними угодами та складеними актами виконаних робіт, як це передбачено чинним законодавством. Також, представником позивача надано до суду заяву про зміну відомостей про Позивача, згідно яких назва ТОВ «Фаубеха» змінена на ТОВ «Фаубеха-Південь».
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки, було встановлено віднесення до складу валових витрат Позивача, витрати які у зв’язку з відсутністю оформлених належним чином первинних документів, неможливо під час проведення перевірки достовірно визначити як витрати, пов’язані з придбанням товарів, робіт та послуг для їх подальшого використання у власній господарчій діяльності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
В період з 31.10.2008 р. по 27.11.2008 р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.02.2005 р. по 01.07.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2005 р. по 01.07.2008 р. За результатами перевірки було складено акт №12266/23-10/33314230 від 04.12.2008 р.(а.с.10-41). Висновком акту (а.с.40) зафіксовано, що Позивачем порушено п.1.32, п.5.1 п. 5.2. п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (надалі по тексту – Закон України №334/94-ВР) та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2006 р. по 01.07.2008 р. у розмірі 103 036 грн.
На підставі встановлених порушень, Відповідачем, 17.12.2008 р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0012932310/0 (а.с.42), яким позивачу нараховано суму податкового зобов’язання у розмірі 154 959 грн., з яких за основним платежем 103 306 грн. та 51 653 грн. штрафні (фінансові) санкції.
29.01.2009 р. Відповідачем прийнято рішення №4353/10/25-012 (а.с.44-49) про результати розгляду первинної скарги Позивача. Даним рішенням Відповідач скасував податкове повідомлення – рішення №0012932310/0 від 17.12.2008 р. в частині 12 434 грн. податку на прибуток та 6 217 грн. застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій. Своє рішення Відповідач мотивував тим, що граничний термін для подання платником податків декларації по податку на прибуток за три квартали 2005 року є 09.11.2005 р., в той час, як податкове зобов’язання по податку на прибуток з врахуванням застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій було визначене податковим повідомленням – рішенням від 17.12.2008 р., тобто вже після закінчення 1095 днів, на ступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації за вищезазначений звітний (податковий) період. Таким чином, донарахування податку на прибуток за три квартали 2005 року на суму 12 164 грн. за результатами проведеної перевірки не відповідає чинному законодавству. В іншій частині скарга залишена без задоволення.
За результатами вищезазначеного рішення про розгляд первинної скарги, Відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №0001942310/1 від 04.02.2009 р.(а.с.43), яким позивачу нараховане податкове зобов’язання у розмірі 136 308 грн., з яких за основним платежем 90 872 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 45 436 грн.
Що стосується суті порушень встановлених перевіркою, то судом встановлено, що Позивачем включено у склад валових витрат вартість консультаційних послуг з питань управління комерційною діяльністю підприємства отриманих від фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на загальну суму 301 209 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України 334/94 – ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з організацією, веденням (виробництва, продажем продукції послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України 334/94 – ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.
Згідно ч.4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закон України 334/94 – ВР, не належить до складу валових витрат, не підтверджені відповідним розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковості ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України 334/94 – ВР валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд враховує, що пункт 11.2 статті 11 Закону України 334/94 – ВР передбачає, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг, а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Аналіз норм Закону України 334/94 – ВР , свідчить про те, що платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, здійснені, у зв'язку з придбанням послуг, для подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. При цьому Закон 334/94 – ВР не визначає чітко граничних строків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.
Судом встановлено, що Позивачем за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. було укладено договори з ФОП ОСОБА_1 про надання консультаційних послуг з питань управління комерційною діяльністю. Відповідно до умов укладених договорів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. зобов’язалася надати послуги по консультуванню керівника ТОВ «Фаубеха» з питань управління комерційною діяльністю. Щомісячна вартість наданих послуг визначається протоколами узгодження ціни на підставі обсягів наданих послуг та оформляється актами виконаних робіт.
В матеріалах справи наявні акти здачі – приймання виконаних робіт, в яких визначено перелік основних питань по яких проводились консультації, а саме: консультації по загальним питанням керівництва підприємством, консультація з питань продажу, консультація з біжучих питань комерційної та виробничої діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім вищезазначених актів, були складені щомісячні звіти, по кожному питанню зазначеному в актах виконаних робіт, у яких надаються відповіді, у вигляді щомісячного аналізу по здійсненню оптової торгівлі, заходів по ліквідації недоліків в роботі та отриманих прибутках, відповіді на поточні питання по ефективному керівництву підприємством, продажу товару, комерційної та виробничої діяльності. Інформація викладена в щомісячних звітах та додатках до нього за змістом пов’язана з господарською діяльністю Позивача, а акти здачі – приймання виконаних робіт як первинні документи бухгалтерського обліку фіксують факти здійснення передачі вказаної роботи.
Також, судом встановлено, що Позивачем включено до валових витрат вартість послуг правової допомоги від фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на загальну суму 85 572 грн. Згідно договорів про надання правової допомоги Позивач зобов’язаний сплатити узгоджену винагороду, яка складає 62800 грн. Крім того, п. 6 договорів закріплено положення про те, що ФОП ОСОБА_3 включає додатково до вартості послуг витрати, які пов’язані з здійсненням послуг з правової допомоги, що закріплено в актах виконаних робіт, загальна сума витрат, що пов’язана з виконанням робіт склала 25 372,44 грн. В зазначених актах здачі – приймання виконаних робіт визначено, що роботи передбачені договорами надані ФОП ОСОБА_3 належним чином і визначено, що даний акт є підставою для відшкодування заявлених витрат виконавця. Таким чином суд приходить до висновку, що Позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат суму 62800 грн. затрачену на отримання правової допомоги.
Також, судом встановлено, що Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок, що Позивач необґрунтовано відніс до складу валових витрат суми пов’язані зі сплатою банку комісійної винагороди за прийняття готівкових коштів від клієнтів покупців товарів у сумі 25 367 грн., у зв’язку з тим, що вказані витрати не являються компенсацією вартості товарів. Судом встановлено, що позивачем укладено угоди з АКБ «ТАС-Комерцбанк» та АБ «Південний», згідно яких банки зобов’язуються здійснювати розрахунково – касове обслуговування, шляхом приймання на користь Позивача готівкових платежів від фізичних та юридичних осіб в оплату товарів та послуг що надає Позивач, в свою чергу комісійна винагорода на користь банків сплачується Позивачем, що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В зазначених виписках банку, грошові кошти були прийняті банками за призначенням платежу «перерахування грошових коштів за отриманий товар». Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що суми сплаченої комісійної винагороди банкам є витратами, які пов’язані з продажем товару, що є господарською діяльністю Позивача, а тому грошові кошти сплачені за комісію банкам мають бути віднесені до валових витрат Позивача.
Вищезазначені висновки суду підтверджуються наявним в матеріалах справи висновком експертного дослідження запитань включення до складу валових витрат господарських операцій ТОВ «Фаубеха» №4968/4969 від 13.07.2009 р. (а.с.130-136).
Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха - Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними податкові – повідомлення рішення №0012932310/0 від 17.12.08 р., №0001942310/1 від 04.02.09 р. та №0001942310/2 від 17.03.09 р. задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012932310/0 від 17.12.08 р.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001942310/1 від 04.02.09 р.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001942310/2 від 17.03.09 р
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов