Справа № 2-а-2275/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо – Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень – рішень №006152310/0 від 10.06.08 р., №006152310/1 від 26.08.08 р., №006152310/2 від 07.11.08 р., №006152310/3 від 15.01.09 р. –
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо – Південь» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту – Відповідач) в якому, після уточнень просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення №006152310/0 від 10.06.08 р., №006152310/1 від 26.08.08 р., №006152310/2 від 07.11.08 р., №006152310/3 від 15.01.09 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх тим, що Відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржувального рішення прийшов до хибних висновків, оскільки датою збільшення податкових зобов’язань Позивача є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що чинним законодавством визначення податкових зобов’язань комісіонера по податку на додану вартість за фактом надходження грошових коштів від субкомісіонера не передбачено.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
В період з 31.03.2008 р. по 19.05.2008 р. Відповідачем проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо – Південь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. За результатами перевірки було складено акт №4930/23-3/32901813 від 26.05.2008 р., яким, крім іншого, встановлено порушення Позивачем п. 4.7 ст. 4 пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 277 694 грн.( а.с.6-33).
На підставі вищезазначеного, у зв’язку з встановленими порушенням, 10.06.2008 р. Відповідачем прийнято оскаржувальне податкове повідомлення – рішення №006152310/0 (а.с.48).
Після оскарження вищезазначеного рішення в адміністративному порядку, воно має реквізити №006152310/3 від 15.01.09 р.
Також, судом встановлено, що Позивачем та ТОВ «Ельдорадо-ІНВЕСТ» було укладено договір комісії, згідно умовами якого комітент доручає, а Позивач (комісіонер) за винагороду приймає на себе зобов’язання від свого імені за винагороду та за рахунок комітента здійснювати правочини, спрямовані на реалізацію побутової техніки, що знаходиться у власності комітента шляхом безпосереднього продажу покупцям або на підставі договорів субкомісії, здійснювати фінансові розрахунки з покупцями та іншими третіми особами та інше.
На виконання даної угоди, Позивачем було укладено низку однотипних договорів, згідно яких Позивач доручає, а субкомісіонери приймають на себе зобов’язання від власного імені здійснювати правочини направленні на реалізацію побутової техніки, що знаходиться у власності комітента шляхом безпосереднього продажу покупцям, здійснювати фінансові розрахунки з покупцями та третіми особами, організовувати сервісне обслуговування переданого на комісію товару.
За вказаними договорами до субкомісіонерів не переходить право власності на передане майно, а тому його власником залишається ТОВ «ЕЛЬДОРАДО-ІНВЕСТ» до моменту продажу товару субкомісіонером безпосередньому покупцю.
Також, судом встановлено, що зазначені договори, які наявні у матеріалах справи, ніким до суду не оскаржені та у встановленому порядку не визнані недійсними, про що в судовому засіданні представником відповідача не заперечувалось.
Відповідно до п. 4.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Таким чином, суд приходить до висновку, що моментом збільшення податкових зобов’язань за податком на додану вартість у Позивача є момент надходження грошових коштів від субкомісіонерів, оскільки у договорах субкомісії права та обов’язки комісіонера та субкомісіонера у договорі субкомісії є тотожними правам та обов’язкам комісіонера та комітента у договорі комісії, тотожним є і правовий режим майна, що передається комісіонером субкомісіонеру для подальшої реалізації. Щодо договорів субкомісії, відсутні спеціальні норми чинного законодавства, а відтак і правила оподаткування операцій по договору субкомісії є тотожним правилам операцій за договором комісії, тобто датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера за договором субкомісії є отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від субкомісіонера.
Суд приходить до висновку про помилковість тверджень представника відповідача, який вважає, що операції з передачі товару від комісіонера до субкомісіонера за договором комісії є операцією з поставки товару в понятті п. 1.4. Закону України «Про податок на додану вартість», а тому датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера за договором субкомісії є дата, визначена за правилами п. 7.3. ст. 7 зазначеного закону, тобто дата передачі товару субкомісіонеру.
Однак, такий висновок протирічить нормам чинного податкового законодавства, оскільки за зазначеними представником відповідача правилами оподатковуються операції з поставки товару, отриманого в межах договору комісії.
Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Суд приходить до висновку, що операція з передачі товару від комісіонера до субкомісіонера за договором субкомісії не передбачає передачу права власності на нього, зазначений товар залишається власністю комітента, що зафіксовано в п. 2.5. договорів субкомісії, а відтак така операція не є поставкою товарів в розумінні Закону України «Про податок на вартість».
За зазначеними правилами, визначеними п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкові зобов'язання виникають у субкомісіонера, який здійснює безпосередній продаж отриманих в межах договору субкомісії товарів кінцевим споживачам за договорами купівлі-продажу, а не у комісіонера.
Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Що стосується вимог Позивача щодо скасування податкових повідомлень – рішень №006152310/0 від 10.06.08 р., №006152310/1 від 26.08.08 р. та №006152310/2 від 07.11.08 р. суд вважає їх безпідставними, оскільки дані рішення були скасовані в ході адміністративного оскарження, а замість них прийнято рішення №006152310/3 від 15.01.09 р., в якому крім номеру повністю дублюються вимоги вищезазначених рішень, щодо основного платежу по заборгованості та штрафним санкціям.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо – Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень – рішень №006152310/0 від 10.06.08 р., №006152310/1 від 26.08.08 р., №006152310/2 від 07.11.08 р. №006152310/3 від 15.01.09 р. задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №006152310/3 від 15.01.09 р.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов