Судове рішення #7459
6/531/05

           

 

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р.

Справа № 6/531/05

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Никитенко Т.В., Мурза О.В.

від відповідача –Лушніков В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України  в Центральному районі м. Миколаєва

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2006р.

у справі №  6/531/05

за позовом Управління Пенсійного фонду України  в Центральному районі    м. Миколаєва

до ЗАТ „Миколаївський Діпроміст”

про стягнення 85335.52грн.

                                            встановив:

                

        Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі                   м. Миколаєва звернулось з позовом до ЗАТ „Миколаївський Діпроміст” про

стягнення заборгованості в сумі 85335.52грн., яка виникла за період з 01.01.2004р. по 01.11.2005р., у зв’язку із відмовою відповідача сплатити різницю між сумою призначених пенсій працівникам останнього, згідно Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів. Позовні вимоги обґрунтовані приписами пунктів 1, 2, 6  статті 24 вказаного Закону  та положеннями Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 372.

         Заперечуючи проти задоволення позову ЗАТ „Миколаївський Діпроміст” послалось на включення до позовних вимог заборгованості, яка виникла у іншої особи, а саме Управління ПФУ в Ленінському р-ні  м. Миколаєва; на заявлення позову із перевищенням повноважень; на відсутність правових підстав для відшкодування товариством заявлених до стягнення сум (а.с.130-131).

           Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.03.2006р. (суддя Ткаченко О.В.), яке оформлено відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15.03.2006р., у позові відмовлено із посиланням на ст.24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1994р. № 1977, пункти 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004р., оскільки наукові працівники, яким була виплачена різниця у пенсіях за 2004-2005р.р., набули право на наукову пенсію до 1992 року, і ці пенсії їм були призначені в період до 2002 року. Доказів того, який статус мало підприємство до 1994 року і чи було воно бюджетним або не бюджетним позивачем не надано.

       Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, вважає, що докази про форму фінансування повинен надавати відповідач, а не позивач.

         В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ЗАТ     „Миколаївський Діпроміст” послався на безпідставність доводів скаржника, у зв’язку з чим просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

   Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія відзначає наступне.

      З огляду на правові позиції, викладені в Інформаційних листах Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, Вищого господарського суду України від 03.02.2006р. № 01-8/297, від 07.02.2006р. № 01-8/301, позовні заяви і апеляційні скарги органів Пенсійного фонду  України, подані ними до господарських судів у зв’язку із здійсненням цими органами владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими  судами в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

         Відповідно до ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

        До складу позовних вимог УПФ в Центральному р-ні м. Миколаєва включена заборгованість в загальній сумі 27409.53грн.,   (у т.ч. за 2004 рік –9911.48грн. та 11 місяців 2005 року –17498.05грн) по відшкодуванню різниці пенсій, призначених науковим працівникам, які виплачувались Управлінням ПФУ в Ленінському р-ні м. Миколаєва громадянам  Антонюк І.В., Рубан А.Д., Бєлая Т.С., Візір І.А., Самойленко О.О.

        Отже, сума 27409.53грн. безпідставно включена до розрахунку заявленої до стягнення суми. Посилання позивача в цій частині на абзац другий пункту 5 постанови КМУ № 372  від 24.03.2004р. не заслуговує на увагу, оскільки цим пунктом встановлений  порядок визначення сум, що підлягають до сплати та їх перерахування органу Пенсійного фонду і не змінює права суб’єкта владних повноважень на звернення до суду, передбачений ст.104 КАС України.

     Решта суми заборгованості, по відшкодуванню різниці пенсій, призначених науковим працівникам, згідно розрахунку позивача, складає загальну суму 57925.99грн. (у т.ч. за 2004 рік –26114.37грн., 11 місяців 2005 року –31976.35грн., за мінусом перевиставленої у 2004 році суми 164.73грн.), яка виплачувалась УПФ в Центральному р-ні м. Миколаєва. Згідно довідки останнього особам, прізвища яких наведені у розрахунку суми позову, пенсії відповідно до Закону України „Про наукову і науково- технічну діяльність” були призначені у 2002 році (а.с. 232).

         При дослідженні матеріалів справи та додатково наданих, на вимогу суду апеляційної інстанції доказів, встановлено, що повідомлення про виплату УПФ в Центральному р-ні м. Миколаєва пенсій науковим працівникам за травень, липень і серпень 2004 року взагалі відсутні, а також до суми, заявленої до стягнення включена допомога на поховання виплачена в 2005 році в сумі 536.69грн.

     Як вбачається з позовної заяви, розрахунків позивача, щомісячних повідомлень пенсійного органу, до відшкодування заявлені суми у розмірі 50 відсотків різниці пенсії на одну особу.

      Згідно із ст.24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 01.12.1998р. № 284-XIV в редакції Закону України від 20.11.2003р. № 1316-IV „Про внесення змін до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, що набрав чинності з 01.01.2004р., різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

-  для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та  вищих навчальних закладів ІІІ рівнів акредитації –за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та  вищих навчальних закладів ІІІ рівнів акредитації –за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та  вищих навчальних закладів ІІІ рівнів акредитації –за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

       Миколаївський державний проектний інститут (Миколаївський Діпроміст) був створений та заснований на загальнодержавній власності і знаходився в сфері управління Міністерства України у справах будівництва і архітектури, про що свідчить Статут, затверджений зазначеним Міністерством 14.07.1993р. та зареєстрований Виконкомом Миколаївської міської Ради 03.08.1993р. № 5458 (а.с.148-153).

       05.05.1994р. зареєстровано Положення про організацію орендарів Миколаївського державного проектного інституту (Миколаївський Діпроміст), згідно якого метою створення цієї організації було оренда цілісного майнового комплексу інституту з подальшим викупом  (а.с.155-161).

         07.09.1994р. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Миколаївській області та організацією орендарів Миколаївського державного проектного інституту укладений договір купівлі-продажу вищезазначеного держмайна (а.с.132-138).

        28.11.1994р. Миколаївським міськвиконкомом зареєстрований Статут Закритого акціонерного товариства „Миколаївський Діпроміст”, згідно якого товариство є правонаступником орендного підприємства Миколаївського державного проектного інституту „Миколаївський Діпроміст” (а.с.139-147).

        Отже, на момент призначення пенсій громадянам (2002 рік) відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, ЗАТ „Миколаївський Діпроміст” не підпадало під перелік наукових підприємств, установ і організацій , зазначених у ст.24 вказаного Закону, більш того, що останнє ніколи не було зареєстровано як наукова установа, організація; не проходило державної  атестації, відповідно до Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 07.04.1998р.; не зареєстровано у державному реєстрі наукових установ, згідно до постанови КМУ № 380 від 23.04.2001р.; не звітувало в Головному управлінні статистики у Миколаївській області за формою № 1 –наука (квартальна) „Звіт про виконання наукових та науково-технічних робіт”, що підтверджується відповідною довідкою від 23.05.2006р. № 07/1-177; основним видом діяльності за КВЕД є діяльність  у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, пов’язана з будівництвом (74.20.1), яка не є науковою, оскільки наукова діяльність за КВЕД значиться під номером 73; товариство ніколи не користувалось податковими пільгами, встановленими для наукових установ, організацій, закладів.

       Таким чином, відповідач взагалі не повинен відшкодовувати пенсійному органу різницю між сумою призначеної пенсії за Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

        З огляду на наведене суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний спір, але судова колегія зазначає, що у позові слід було відмовити з інших правових підстав, у зв’язку з чим рішення не підлягає скасуванню.

                Керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                          ухвалив:

     Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2006р. у справі                № 6/531/05 –без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

      Головуючий суддя                                        ТуренкоВ.Б

      Суддя                                                                Бандура Л.І.

      Суддя                                                                 Поліщук Л.В

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація