Справа № 22-7230 2008 р.     Головуючий у 1 інстанції Трусова Т.О.

Доповідач Котула Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Котули Л.Г..

Суддів Ратнікової В.М., Штелик С.П.

При секретарі Полонській А.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту « Енергоперспектива» ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного науково-дослідного проектно - вишукувального технологічного інституту « Енергоперспектива» , третя особа, ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну дати та підстав розірвання трудового договору, зобов»язання видати трудову книжку та провести остаточний розрахунок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива» ОСОБА_3 від 25 березня 2008 року №16-к про звільнення начальника відділу бухгалтерського обліку і фінансування - головного бухгалтера ОСОБА_2 з 15 лютого 2008 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Змінено дату і формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу бухгалтерського обліку і фінансування - головного бухгалтера.

Визнано , що ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу бухгалтерського обліку і фінансування - головного бухгалтера з 11 червня 2008 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнуто з Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту « Енергоперспектива» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2008 року по 11 червня 2008 року в сумі 18 548 грн. , 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 30 грн. судових витрат, а всього 20 078 грн.

В решті позову - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту « Енергоперспектива» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 20 робочих днів(1 місяць) в сумі 4 637 грн.

Стягнуто з Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту « Енергоперспектива» в дохід держави судовий збір в сумі 202 грн. 48 коп.

У апеляційній скарзі представник Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту « Енергоперспектива» ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону і судом неповно з»ясовані обставини справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити з підстав викладених у ній, позивачки, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала, що суд ухвалив законне та обгрунтоване рішення, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-швалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 21 березня 1997 року працювала в Державному науково-дослідному проектно-вишукувальному технологічному інституті« Енергоперспектива» на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку і фінансів-головного бухгалтера.

Наказом від 14 січня 2008 року № 4 - ад ОСОБА_2 була надана щорічна відпустка на 18 календарних днів з 28 січня по 14 лютого 2008 року (а.с 4, 33)

28 січня 2008 року позивачка подала заяву про звільнення її з займаної посади за власним бажанням (а.с.5, 6)

Після цієї заяви позивачка подала іншу заяву, в якій просила звільнити її за власним бажанням з 30 січня 2008 року (а.с.7, 8)

Зазначені заяви позивачки були отримані позивачем , про свідчить штамп відповідача на заяві і не заперечується представником відповідача.

Зі змісту обхідного листа НВП « Енергоперспектива» , який підписаний старшим інспектором з кадрів, видно, що зазначений обхідний лист був виданий позивачці, у зв»язку з її звільненням з 14 лютого 2008 року. (а.с. 12)

Зазначені обставини підтвердила у судовому засіданні представник відповідача начальника відділу кадрів.

14 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до відповідача про видачу трудової книжки та вказала , що всі домовленості , які мали місце між нею та керівництвом відповідача вона виконала. (а.с. 13)

26 лютого позивачка повторно звертається до відповідача з заяви про видачу трудової книжки(а.с. 15)

Наказом №16-к від 25 березня 2008 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 15 лютого 2008 року за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин)

Задовольняючи позовні вимоги , суд дійшов правильного висновку , що при звільненні позивачки відповідачем були порушені вимоги трудового законодавства та порушені її права, оскільки позивачка відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України письмово попередила власника за два тижні про розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк. Зазначена заява позивачкою не була відізвана до закінчення двотижневого строку, а тому відповідач зобов»язаний був звільнити позивачку по закінченню двотижневого строку, якщо не знаходив підстав для задоволення її заяви про звільнення у строк, про який вона просила в одній із заяв.

Встановивши порушення відповідачем законних прав позивачки, що призвело до моральних страждань і вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, суд обгрунтовано поклав обов»язок на відповідача по відшкодуванню на користь позивачки заподіяної моральної шкоди, розмір якої, суд визначив відповідно до вимог закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те , що нібито позивачка не здала матеріальні цінності, а тому відповідач її не звільнив з роботи, не заслуговують на увагу , оскільки відповідач не позбавлений був можливості створити спеціальну комісію і доручити їй прийняти матеріальні цінності.

Крім того, як видно з матеріалів справи та заяв позивачки на ім»я генерального директора ДНДПВТІ «Енергоперспектива» від 28 січня 2008 року вона просила визначитися з передачею гербової печатки, основних засобів та МБП , які значаться за нею, а також повідомила про те, що вона виконала домовленості, які існували між ними, а також передала в архів бухгалтерські документи .(а.с.35)

Судом встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому доводи апеляційної скарги про те , що судом неповно з»ясовані обставин є необгрунтованими.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, а тому колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива» ОСОБА_1 відхилити , а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.