АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 108 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„12” січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В позові зазначав, що 03 травня 2008 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики на загальну суму 14300,00 грн., відповідно до умов якого останній зобов’язався повернути позичені кошти в повному обсязі в строк до 01 червня 2009 року. Оскільки боржник свої зобов”язання не виконав, позику не повернув, просив суд стягнути борг в сумі 14 576,73 грн. із урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, а також 145,77 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2009 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 14 576 грн. 73 коп..
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 145 грн. 77 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп..
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позову.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом встановлено, що 03.05.2008 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_4 гроші на суму 14300 грн., про що власноручно написав договір позики (а.с.11), які зобов’язався повернути до 01.06.2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення боргу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки у добровільному порядку боржник гроші у строк встановлений договором не повернув, тому відповідно до вимог ст.. 1049 ЦК України, суд примусово стягнув з відповідача на користь позивача борг у розмірі 14300 грн., 3% річних із простроченої суми, що становить 135 грн. 16 коп. та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 141 грн. 57 коп., передбачених ч.1,2 ст. 625 ЦК України.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства.
Твердження ОСОБА_5 про те, що він не брав у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 14300 грн. в борг, є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема договором позики від 24.08.2008 року (а.с.11) про отримання грошей та зобов”язання повернути їх в строк до 01.06.2008 року.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази про безгрошовість укладеного договору. Крім того, на протязі з 24.08.2008 року до 24.09.09 року відповідач не оспорював договір позики, а лише з поданням позову ОСОБА_4 почав заперечувати його за безгрошовість.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст..ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: