ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" грудня 2009 р.                                                           Справа № 12/49-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарях:                                                             ,

                    Остапчук А.Ю.

                                                        Неподобній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача : Мельника В.О. - представника за довіреністю від 02.02.2009 р.

   ( приймав участь в засіданнях 22.12.2009 р. та 24.12.2009 р. ) ,

від відповідача : не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Продавтосервіс", м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "09" липня 2009 р. у справі № 12/49-09 ( суддя Кожухар М.С. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продавтосервіс", м. Вінниця

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

Олександрівни, м. Вінниця

про стягнення 10 891,68 грн. ( згідно із заявою позивача про зменшення позовних

вимог)

з оголошеною перервою в засіданні 22.12.2009 р. до 24.12.2009 р. та з 24.12.2009 р. до

29.12.2009 р. згідно зі ст.ст.77,99 ГПК України,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від "09" липня 2009 р. у справі №12/49-09 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Продавтосервіс" ( м. Вінниця ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи   ОСОБА_4 ( м. Вінниця ) про  стягнення 10 891,68 грн. заборгованості за договором оренди майна,  інфляційних, 3% річних ( згідно із заявою позивача  про зменшення позовних вимог ).

Повернуто позивачу з державного бюджету України 0,69 грн. зайво сплаченого державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушені й неправильно застосовані норми процесуального права, а саме:

- судом прийнято рішення за відсутністю позивача; суд не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, а також позбавив можливості обґрунтувати свої заперечення, чим порушив ст.4-3 ГПК України;

- в даному випадку сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов;

- 31.10 2008 р. між ТОВ "Продавтосервіс" та СПД -ФО ОСОБА_4 було підписано і затверджено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0246; підписавши акт, відповідачка підтвердила факт наявності заборгованості, з чого слід зробити висновок, що умови договору виконувались;

- суд безпідставно послався в рішенні на те, що позивач вважає договір оренди недійсним; даний факт є таким, що не відповідає дійсності.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з"явилась, у листі від 22.12.2009 р. заявила клопотання про перегляд справи без її участі.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідачка з рішенням суду першої інстанції погоджується.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що в березні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Продавтосервіс" (м. Харків) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з підриємця ОСОБА_4 ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) 11530,73 грн., у тому числі 9817,42 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання останньою умов укладеного між сторонами договору оренди майна №1/08 від 29.09.2008 року щодо сплати орендної плати; 845,64 грн. пені; 761,97 грн. втрат від інфляції та 105,70 грн. - 3% річних (а.спр.2 ).

Ухвалою місцевого суду від 10.03.2009 року порушено провадження у справі №12/49-09 і прийнято позовну заяву до розгляду ( а.спр.1 ).

09.06.2009 року на адресу суду першої інстанції від позивача надійшов лист - уточнення позовних вимог б/н і дати, яким останній просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача 10268,68 грн. основної заборгованості; 845,64 грн. пені; 761,97 грн. втрат від інфляції та 105,70 грн. - 3% річних ( а.спр.68,69 ).

У письмовій заяві б/н від 11.06.2009 року, посилаючись на відсутність в договорі оренди майна №1/08 від 29.09.2008 року умов щодо сплати пені, позивач відмовився від позову в частині її стягнення та просив стягнути з підприємця                ОСОБА_4 10268,68 грн. основного боргу; 553,78 грн. втрат від інфляції та 69,22 грн.- 3% річних ( а.спр.75 ).

Суд першої інстанції правомірно прийняв вищезазначену заяву, оскільки дії позивача щодо зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству, не порушують будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів, узгоджуються з приписами   ст.22 ГПК України.

Згідно з наявним в матеріалах справи відзивом б/н від 06.07.2009 року на позовну заяву, відповідачка позовні вимоги не визнає, просила у позові відмовити та постановити рішення, яким визнати договір оренди майна №1/08 від 29.09.2008 року недійсним.

Обґрунтовуючи свою позицію, остання зазначила, що в рахунок виконання умов договору від 29.09.2008 року щодо здійснення авансових платежів в рахунок оплати оренди, нею та СПД Торовець Т.Ф. на користь ТОВ "Продавтосервіс" перераховані кошти та передано майно на загальну суму 14941 грн. При цьому, відповідач вважає, що договір оренди майна №1/08 від 29.09.2008 року в силу положень ст.ст. 640, 765 ЦК України є недійсним, оскільки між сторонами не підписувався документ про передачу майна - об'єкту договору оренди, а сам договір не містить істотних умов.  

Розглянувши позов по суті ( з врахуванням уточнень ), суд першої інстанції своїм рішенням від 09.07.2009 р. ( як вже зазначалось ) у його задоволенні позивачу відмовив (а.спр.109).

При цьому, місцевий суд з посиланням на положення ст. 638 ЦК України, ст.ст.283,284 ГК України вказав, що в підписаному сторонами договорі оренди відсутні умови стосовно складу і  вартості  майна  з урахуванням її індексації ( у договорі зазначено лише кількість квадратних метрів, у той час як, з матеріалів інвентарної справи вбачається, що належна позивачу  будівля по вул. Лебединського, 9 складається з трьох павільйонів ), порядок використання амортизаційних відрахувань та страхування майна, що є предметом договору оренди, дійшовши висновку, що договір оренди майна, на підставі якого подано цей позов, є неукладеним.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продавтосервіс" ( орендодавець ) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 ( орендар ) підписано договір оренди майна №1/08 ( а.спр.9 ), відповідно до умов якого орендодавець зобов"язався передати орендарю приміщення площею 55 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Вінниця, вул. Лебединського, 9 на строк з дня підписання договору до 29.09.2009 р. ( п.п.1.1., 5.1. ).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 283 Господарського кодексу України за  договором  оренди  одна сторона (орендодавець) передає другій  стороні  (орендареві)  за  плату   на   певний   строк   у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди у сфері господарювання є:  об'єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації);  строк,  на який укладається  договір  оренди;  орендна  плата  з  урахуванням   її індексації;   порядок   використання  амортизаційних  відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Разом з цим, в підписаному сторонами договорі оренди відсутні умови щодо складу і  вартості  майна  з урахуванням її індексації.

Так, в договорі оренди вказано, що у тимчасове платне користування орендарю передається приміщення площею 55 кв.м.

Проте з матеріалів інвентарної справи, що надійшла на адресу апеляційного суду на запит останнього, вбачається, що належна позивачу будівля у м. Вінниці, по вул. Лебединського, 9 складається з трьох павільйонів ( оригінал плану поверху оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи ).

Приміщення площею 55 кв.м. взагалі не існує.

В засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що фактично в користування передавалась частина приміщення і площа саме цієї частини складає 55 кв. м.

Однак в договорі про це нічого не вказано.

Враховуючи те, що в договорі оренди майна №1/08 від 29.09.2008 р. не зазначено конкретно, частина якого приміщення передається в оренду та де саме вона розташована в цьому приміщенні ( тобто не визначені індивідуальні ознаки орендованого майна ), а також не зазначено вартість орендованого майна з урахуванням її індексації,  апеляційний суд дійшов висновку, що договір оренди майна, на підставі якого подано цей позов, не є укладеним.

Отже, позов з наведених у ньому підстав задоволенню не підлягає.  

З приводу доводів скарги про те, що справу розглянуто за відсутністю позивача,  апеляційний суд вважає за необхідне вказати таке.

У позовній заяві зазначено таку адресу позивача : м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 9  ( а.спр.2 ). Цю ж адресу зазначено в свідоцтві про державну реєстрацію ТОВ "Продавтосервіс" ( а.спр.40 ).

Саме на вказану адресу господарський суд Вінницької області надіслав позивачу копію ухвали про порушення провадження у справі і призначення судового засідання на 07.04.2009 р.

Присутність представника позивача у засіданні місцевого суду 07.04.2009 р.          ( відповідний протокол судового засідання міститься на а.спр.24 ) свідчить про отримання позивачем вищезазначеної ухвали.

На думку колегії суддів, місцевий суд належним чином повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з роз"ясненням Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 р. (зі змінами) "Про деякі питання практики застосування ГПК України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для реалізації відповідачем права на захист своїх прав та інтересів. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі  питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач звертався до державного реєстратора з метою внесення  змін  до відомостей про юридичну особу, зокрема стосовно зміни адреси її місцезнаходження.

Частиною 3 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено таке : якщо  відомості,  які  підлягають  внесенню   до   Єдиного державного реєстру,  не були до нього внесені, вони не можуть бути використані  в  спорі  з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В наступних засіданнях, зокрема 11.06.2009 р. ( протокол міститься на а.спр.77) представник позивача також приймав участь.

Із розписки від 11.06.2009 р. ( а.спр.78 ) вбачається, що Мельник В.О. - представник ТОВ "Продавтосервіс" повідомлений про відкладення розгляду справи на 09.07.2009 р. - дата судового засідання, в якому місцевим судом прийнято рішення.

Господарський суд Вінницької області правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Згідно зі ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи - це право, а не обов"язок суду.

Доводи скарги не є переконливими.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Продавтосервіс" (м. Вінниця )  слід залишити без задоволення.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 липня 2009року залишити  без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Продавтосервіс" (м. Вінниця ) - без задоволення.

2. Справу №12/49-09 повернути до господарського суду Вінницької  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд