справа №2-а-5562/10
ПОСТАНОВА
іменем України
27 грудня 2010 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - Юдіна Є.0.,
за участю секретаря - Ємець О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій по нездійсненню перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсій,
ВСТАНОВИВ:
30 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області (далі - УПФУ), Управління праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання
неправомірними дій по нездійсненню перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсій, в якій просить застосувати практику Європейського Суду з прав людини; визнати дії відповідачів неправомірними; зобов'язати УПФУ провести перерахунок та виплату їй, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (3 групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст.152
Конституції України, ст.ст. 268, 1175 ЦК України та ст.ст.50,54 Закону України
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з 01.102007 року по момент ухвалення рішення з урахуванням проведених виплат; зобов'язати УПФУ усунути порушення, а саме призначити (встановити) позивачу, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (З групи інвалідності), основну пенсію, в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком встановленої ч.І ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення; зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального
захисту населення Харківської обласної державної адміністрації виплатити згідно ст.48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 2007 року; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області призначити (встановити) позивачу, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (3 групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення у 4 мінімальнихзаробітних плат згідно вимог ст.48 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ; зобов’язати
Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації виплачувати в подальшому позивачу, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (3 групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення у 4 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ; стягнути на її користь, згідно ст.ст. 90, 94 КАС України, кошти, затрачені нею на правову допомогу у розмірі 500 грн.
В судове засідання позивач не з'явилась, просить суд слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, належним чином, рекомендованою кореспонденцією повідомлені про день та час слухання справи.
В зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.І ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катакстрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи позивача (а.с.8), довідки МСЕК (а.с.9) встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями ст.14 Закону №796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996р., в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які- є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
У ст.54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсій проводиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин позивач має право на призначення щомісячної пенсії як інвалід II групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії по відношенні до позивача, підлягають застосуванню ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на підставі яких були нараховані та
перераховувались пенсії позивачеві оскільки останні суттєво звужують обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому суд не може прийняти до уваги положення ч.З ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З ч.З ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 p.№231-V, вбачається, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону., а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий, мінімальний розмір пенсії залежить від нового прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму позивачу повинен проводитися перерахунок пенсії з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розмірі пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ушкодження здоров'ю, яке привело до втрати працездатності, ОСОБА_1 отримала під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. к п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року).
В відповідності до статей 5 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (надалі Конвенцій).
Згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.
Стаття V (В) Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана, ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.
Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років. П. Ь) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку.
Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 03 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97- ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 08 лютого 1995 року.
Згідно ст. 72 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування - ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
У відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України.
Таким законом є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко не визначає, що відшкодування ядерної шкоди здоров'ю, яка привела до втрати працездатності особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи здійснюється саме наданням пенсій, але факт залежності розміру пенсій від групи інвалідності, (процентів втрати працездатності), а також правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України 1 грудня 1997 року в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році (п. 85), в яких вказано, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід мати на увазі, що завдана інвалідам ЧАЕС шкода відшкодовується призначенням державної пенсії та виплатою додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, свідчать, що, фактично, пенсії встановлені інвалідам ЧАЕС є відшкодуванням ядерної шкоди завданої їх здоров'ю, яка привела до втрати працездатності.
Стаття 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаєтеся Кабінетом Міністрів України. Припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 повністю співпадає з нормою ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону.
Також, згідно зі ст. 50 Закону особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії Д щомісячного довічного грошового утримання) прямо вказав про неприпустимість обмеження обсягу прав людини звуженням обсягу прав і свобод, яке має прояв в зменшенні кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод.
Право відповідача на отримання відшкодування завданої його здоров'ю ядерної шкоди, яка привела до втрати працездатності, виникло з моменту її завдання, до прийняття Конституції України і ратифікації Конвенції. Відповідні правовідносини урегульовані Законом з 1991 року. Обсяг права позивача на отримання відшкодування завданої його здоров'ю ядерної шкоди, яка привела до втрати працездатності, встановлено Законом. Обсяг, наповнення цього права, його кількісно вимірювані показники, визначені відповідно до закону постановою КМУ № 244 від 03 жовтня 1991 року. З 26 червня 1996 року Конституція України закріпила зміст та обсяг цього права - з цього часу вони не можуть бути обмежені, скасовані.
З 12 липня 1996 року, часу коли Україна ратифікувала Конвенцію, ці права і свободи набули абсолютного характеру.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 198 6 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України позивач заявив в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір і вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень.
Частина друга статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Так як суд встановив неправомірність дій УПФУ, позовні вимоги про нарахування та сплату частини пенсій підлягають задоволенню.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 99, 122, 159-163, 167, 256 КАС України, ст.ст. 268, 1175 ЦК України, ст.ст. З, 8, 19, 21, 22, 56, 58, 64, 124, 152 Конституції України, рішеннями Європейського Суду з прав людини, ст.ст. 1, 4, 5, 6, 8
Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ст.ст. 48-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації щодо призначення та перерахунку ОСОБА_1 основної та додатковрї пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області, на час існування для нього обов'язку по виплаті пенсій ОСОБА_1, як інваліду 3-ої групи ЧАЕС, нараховувати та виплачувати належні до сплати пенсії в розмірі не меншому ніж 6 мінімальних пенсій за віком встановленої ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування», згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за відрахуванням вже виплачених сум, в тому числі і за рішеннями судів по виплаті пенсій.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Харківського району Харківської області та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, на час існування для нього обов'язку по виплаті пенсій ОСОБА_1, як інваліду 3-ої групи ЧАЕС, нараховувати та виплачувати згідно з вимогами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на щорічну допомогу на оздоровлення.
Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 витрати витрачені на правову допомогу у розмірі 500 (п'ятьсот) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: