Судове рішення #74508221



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД




Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/406/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року місто Київ

справа № 756/7459/18

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року про задоволення подання державного виконавця, постановлену під головуванням судді Васалатія К.А., у справі за поданням старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської Катерини Михайлівни про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, заінтересовані особи: стягувач ОСОБА_4, боржник ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року старший державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ЯсінськаК.М. звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з поданням про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 для проведення опису й арешту майна боржника ОСОБА_2

В обґрунтування подання зазначала, що на примусовому виконанні в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження №55268753 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №754 від 13 грудня 2016 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Гончар Т.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 невиплаченого в строк боргу, що виник на підставі договору позики грошових коштів, посвідчений нотаріусом КМНО Гончар Т.В. 26 грудня 2011 року за реєстровим №2653, а саме: грошових коштів у розмірі 1918998,27 грн., а також витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 грн.

04 грудня 2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55268753.

Вказувала, що 21 лютого 2018 року державним виконавцем було направлено сторонам виконавчого провадження лист про примусові дії з опису квартири за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний лист було отримано боржником ОСОБА_2 24 лютого 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зазначала, що 13 березня 2018 року державним виконавцем з метою проведення опису майна боржника здійснено вихід на дільницю за адресою: АДРЕСА_2. Двері квартири відчинив боржник, однак доступу до квартири для її опису не надав , у зв'язку з чим державний виконавець не мав змоги здійснити опис майна.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року подання державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської К.М. задоволено.

Дозволено державному виконавцю Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінській К.М. здійснити примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, а саме до квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що виконавчий напис нотаріуса на підставі якого відкрито виконавче провадження №55268753є таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість не є безспірною, відповідність вимогам закону та дійсним обставинам справи розрахунків заборгованості нотаріусом не перевірялася, виконавчий напис вчинено саме на суму, яка була вказана стягувачем.

Вказував, що при вчиненні виконавчого напису не були ураховані повернуті суми коштів, що потягло за собою невірний розрахунок заборгованості, а відповідно - не відповідаючий вимогам закону та дійсним обставинам справи оспорюваний виконавчий напис нотаріуса.

Зазначав, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Посилався на те, що стягував пропустив встановлений законом строк для звернення до виконання виконавчого напису нотаріуса.

Вказував, що боржник поставив в судовому порядку питання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Гончар Т.В. від 13 грудня 2016 року №754 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1918998,27 грн. на підставі договору позики грошових коштів від 26 грудня 2011 року та 1700 грн. витрат, пов'язаних з виконавчим написом нотаріуса.

Посилався на те, що виконавчий напис не підлягає виконанню, а відтак не має підстав для примусового проникнення до житла боржника.

Від державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2, в якому посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставна, необґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні апеляційного суду боржник доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник стягувача проти апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції у справі залишити без змін.

Представник Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження №55268753 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №754 від 13 грудня 2016 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Гончар Т.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 невиплаченого в строк боргу, що виник на підставі договору позики грошових коштів, посвідчений нотаріусом КМНО Гончар Т.В. 26 грудня 2011 року за реєстровим №2653, а саме: грошових коштів у розмірі 1918998,27 грн., а також витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 грн.

04 грудня 2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55268753.

08 грудня 2017 року державним виконавцем на адресу боржника направлено виклик з вимогою з'явитись на прийом до державного виконавця 15 грудня 2017 року.

У поданні зазначено, що боржник на виклик державного виконавця з'явився.

18 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна, що належить боржнику.

В межах виконавчого провадження №55268753 державним виконавцем Ясінською К.М. було направлено запити до різних державних органів з метою з'ясування наявності рухомого або нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

З довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-375 (И-2018) від 12 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3.

21 лютого 2018 року державним виконавцем було направлено сторонам виконавчого провадження лист про примусові дії з опису квартири за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний лист було отримано боржником ОСОБА_2 24 лютого 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

13 березня 2018 року державним виконавцем з метою проведення опису майна боржника здійснено вихід на дільницю за адресою: АДРЕСА_2. Двері квартири відчинив боржник, однак впускати в квартиру відмовився для її опису, чим перешкоджав примусовому виконанню рішення суду та відмовився виконувати вимогу державного виконавця від 21 лютого 2018 року, про що складено акт державного виконавця від 13 березня 2018 року.

Так, відповідно до ч.1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.

Пунктом 13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2018 здійснено вихід державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2, проте доступу до зазначеного житлового приміщення боржником ОСОБА_2 надано не було, про що складено відповідний акт державного виконавця від 13 березня 2018 року.

Зазначені вище обставини свідчать не тільки про свідоме невиконання боржником виконавчого напису та законних вимог державного виконавця, але й вжиття боржником заходів, спрямованих на ускладнення та затягування процесу проведення ряду виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження №55268753.

Тобто, виконавчий напис нотаріуса по сьогоднішній день боржником не виконано, а будь-яких дій, спрямованих на його виконання - не здійснено.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий напис нотаріуса на підставі якого відкрито виконавче провадження №55268753є таким, що не підлягає виконанню, а відтак немає підстав для примусового проникнення до житла боржника, колегія суддів відхиляє, оскільки як суду пояснили представники сторін виконавчого провадження рішення суду по справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за позовом боржника ще судом не ухвалювалося.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення подання відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують,

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Судді:



  • Номер: 6/756/342/18
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 756/7459/18
  • Суд: Оболонський районний суд міста Києва
  • Суддя: Борисова Олена Василівна
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.06.2018
  • Дата етапу: 18.10.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація