Справа 4с-6

2009 рік

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    23 грудня 2009 року Балтський районний суд Одеської області в складі

        ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ К.М.

        ПРИ СЕКРЕТАРІ  -  ПОГРЕБНЮК Л.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балті скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

    28.08.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 20.05.2009 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС знаходився виконавчий лист, виданий Балтським районним судом Одеської області 5.06.2008 р. про стягнення на його користь з Міністерства фінансів України заборгованості по заробітній платі і компенсації в сумі 3294 грн. 96 коп., однак оскаржуваною постановою державного виконавця йому повернуто виконавчий документ, оскільки, як зазначено в постанові, Міністерство фінансів України не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тоді як вказаний виконавчий лист виданий на стягнення його заробітної плати. Тому просить визнати постанову державного виконавця неправомірною та  зобов’язати виконати судове рішення.

    Департамент державної виконавчої служби надав клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника, а також подав  заперечення, згідно яких вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк оскарження постанови, встановлений ч.1 ст.258 ЦК України, а також, що оскаржувана постанова є законною, оскільки згідно повідомлення Міністерства фінансів України, відсутні рахунки, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги скаржника та виконати рішення суду, причиною невиконання судового рішення про стягнення коштів з державної установи є у відсутність відповідних законодавчих заходів, які б забезпечували виконання цього рішення.

      Суд, ознайомившись з вимогами ОСОБА_1 та запереченнями Департаменту ДВС, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    На виконанні  у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби перебував виконавчий лист 2-509/2006, виданий 05.06.2008 р. Балтським районним судом Одеської області, про стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі і компенсації.

    Постановою державного виконавця Борейка В.С. від 20.05.2009 р. вказаний виконавчий лист повернуто стягувачеві  на підставі п.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

    Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилось або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

    Як вбачається з тексту постанови державного виконавця, підставою для прийняття відповідного рішення послужило те, що Міністерство фінансів України не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а головним розпорядником коштів для виплати такої допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України.

    З такими висновками державного виконавця погодитися не можна, оскільки виконавчий лист виданий на стягнення заробітної плати та компенсації, а не разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а наведені в постанові підстави свідчать про те, що державним виконавцем не вживалися заходи щодо його виконання.

    За таких обставин суд не приймає до уваги заперечення Департаменту ДВС про відсутність рахунків, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги скаржника та виконати рішення суду, а також про відсутність відповідних законодавчих заходів, які б забезпечували виконання цього рішення.

    Відповідно до ст..385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася про порушення її прав чи свобод.

    Постанова, що оскаржується, винесена державним виконавцем 20.05.2009 р., однак за твердженнями заявника, він  отримав її тільки 25.08.2009 р., тоді і дізнався про порушення свого права, до суду звернувся 28.08.2009 р., будь-яких відомостей, які б спростовували ці твердження, Департаментом ДВС не надано, отже відповідно до ч.1 ст.385 ЦПК України  заявником не порушені строки для звернення зі скаргою.

    На підставі вищевикладеного, керуючись ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»,  ст..ст.386, 387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 20.05.2009 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві визнати неправомірно.

Зобов’язати  відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів до виконання виконавчого листа 2-509/2006, виданого 05.06.2008 р. Балтським районним судом Одеської області, про стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі і компенсації в сумі 3294 грн. 96 коп.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            СУДДЯ

.