Справа № 2-3332/09 р.

      РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 листопада 2009 р.  

Керченський міський суд  Автономної Республіки Крим

у складі головуючої

судді                  Кіт  М.В.

при секретарі   Лєсковій С.А.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в м. Керч цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з  позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і третьої особі Кримському республіканському підприємству «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Уточнивши свої позовні вимоги в жовтні 2009 року, мотивувала їх тим, що вона домовилася з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яка представляла інтереси ОСОБА_2 за довіреністю, про купівлю-продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_2 за суму, яка повинна була складати еквівалент 40000 дол. США. Як завдаток відповідачці ОСОБА_2 22 серпня 2008 року була передана сума 15 000 дол. США, а 10 вересня 2008 року представникові власника квартири ОСОБА_3 була передана сума 11 000 дол. США. На залишок суми 14 тис. дол. США між ними був складений попередній договір, по якому відповідачці надавалася розстрочка виплати на рік по 3,5 тис. доларів в квартал. 15 листопада 2008 року була виплачена ще сума 4 тис. доларів. Всього було виплачено 30 000 дол. США. У зв'язку з економічною кризою став рости курс долара США. На момент домовленості про купівлю-продаж квартири вартість квартири складала 192 000 гривень по курсу НБУ 480 грн. за 100 дол. США. Позивачка виплатила  відповідачці 144 000 грн., залишок склав 48 000 грн. Відповідачка відмовилася прийняти від неї дану суму, указуючи, що комерційний курс склав за 100 дол. США 800 грн. Вважає, що відповідачка бажає збагатитися за її рахунок. Окрім цього, ціни на  ринку нерухомості впали і тепер вартість двокімнатної квартири складає 20 000 – 30 000 дол. США. Сама квартира вимагає капітального ремонту. Квартира була продана в кредит, а згідно ч.2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит по цінах, що діють на день продажу, а на момент домовленості купівлі-продажу квартири курс валюти складав за 100 дол. США 480 грн. Позивачка вважає, що свої зобов'язання покупця вона виконала, оскільки виплатила продавцеві 30 000 дол. США, а відповідачка тривалий час ухилялася і продовжує ухилятися від складання нотаріального договору купівлі-продажу квартири. На підставі ст.ст. 3, 16, 694, 328, 367 ЦК України просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.      

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, позов ОСОБА_1 підтримала і просила суд задовольнити його в повному об'ємі.    

     Представник відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_5, що діє на підставі нотаріальної завіреної довіреності, і відповідачка ОСОБА_3 позов не визнали і пояснили, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2. Дійсно в 2008 році була досягнута домовленість з позивачкою про продаж їй квартири за ціною  40 000 дол. США. Частина суми була виплачена позивачкою, а на залишок 14 000 дол. США був складений договір, в якому була надана розстрочка виплати суми, після цього ним ще була виплачена сума 4000 тис. дол. США. Після цього ніяких платежів не здійснювалися. Нотаріальне оформлення угоди передбачалося після повної виплати вартості квартири. Від її нотаріального посвідчення вони не ухилялися і ОСОБА_2 готова її укласти після виплати залишку суми у розмірі 10000 дол. США. Заперечують проти визнання за позивачкою права власності на квартиру.  

Представник третьої особи Кримського республіканського підприємства «Кримське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явився, від нього поступила заява про розгляд позову в його відсутність.

    Вислухавши пояснення позивачки, її представника ОСОБА_4, представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

    Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 (до шлюбу Корчагіной) ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 вересня 2006 року належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 35-36).

6 червня 2008 року ОСОБА_2 видала своїй матері ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, якою доручила останній продати квартиру, що належить нею, за ціною і на умовах на свій розсуд (а.с.57).

У серпні 2008 року відповідачка ОСОБА_2, її представник за дорученням ОСОБА_3 і позивачка ОСОБА_1 домовилися про укладення договору купівлі-продажу квартири за ціною 40 000 дол. США, що підтвердили сторони в судовому засіданні, а також підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 29.08.2008 р., яку представила позивачка (а.с.8).

Син позивачки ОСОБА_7 за усним дорученням матері 22 серпня 2008 року передав продавцеві ОСОБА_2 гроші у розмірі 15 000 доларів США, а 10 вересня 2008 року передав представникові продавця квартири ОСОБА_3 ще 11 000 доларів США в рахунок сплати за квартиру, що купувалася, а останні видали йому розписку про отримання даних грошових сум (а.с.7,9).

14 жовтня 2008 року ОСОБА_3, що представляє інтереси продавця ОСОБА_2 за дорученням, і покупець ОСОБА_1 в простій письмовій формі уклали договір, за умовами якого продавець ОСОБА_2 зобов'язалася продати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 за 14 000 доларів США, а покупець ОСОБА_1 зобов'язалася виплатити 14 000 доларів США за квартиру, що купувалася, протягом року, починаючи з 15 листопада 2008 року по 3 500 доларів США в квартал, після чого сторони зобов'язалися нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (а.с.10).

У судовому засіданні сторони визнали, що 14 000 доларів США це був залишок суми від договірної вартості квартири.

У виконання вищезгаданої домовленості 15 листопада 2008 року ОСОБА_1 виплатила ОСОБА_3 4 000 дол. США, про що остання видала розписку (а.с.34). Всього позивачкою було виплачено відповідачам 30 000 дол. США, залишок неоплаченої вартості квартири склав 10 000 дол. США.

ОСОБА_1, виходячи з курсу долара США на момент досягнення домовленості з відповідачкою про покупку у неї квартири, падінням ринкової вартості квартири в 2009 році, вважає, що свої зобов'язання виконала перед продавцем квартири, і просить суд визнати за нею право власності на спірну квартиру.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до ЦПК України, в межах заявлених  ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна відноситься до одного з видів правочінов. Виходячи з позовних вимог ОСОБА_1, право власності, яке вона просить визнати за нею на спірну квартиру, виникло з договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який здійснений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

    Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених Цивільним кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір купівлі-продажу, укладений між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_1 нотаріально посвідчений не був, тому є нікчемним, суд не може визнати за позивачкою право власності на спірну квартиру.

Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

До істотних умов договору купівлі-продажу відноситься ціна. Покупець і продавець досягли угоди за ціною, яка складала 40 000 доларів США. Спір виник між сторонами з приводу виконання прийнятих на себе зобов'язань по оплаті за придбану квартиру.

Позивачка не заявляла позовних вимог на підставі ст. 220 ЦК України, а тому суд не має права виходити за межі позовних вимог.

У задоволенні позову слід відмовити.

На підставі висловленого та керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ч. 4 ст. 203, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 215, ст.. 328, ст. 657, ст.. 220 ЦК України,  суд                                                                      

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності на квартиру, - відмовити.

Рішення  може бути  оскаржене до  Апеляційного  Суду  АРК  через Керченський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

           Суддя     (підпис)         Кіт М.В.

Копія вірна: суддя -