Справа 2-2403
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2009 року Балтський районний суд Одеської області в складі
ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ К.М.
ПРИ СЕКРЕТАРІ - ПОГРЕБНЮК Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива», треті особи – ТОВ «Балта-Хліб», профспілкова організація ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про стягнення заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
15.08.2007 Р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДСП «Хліб Балтщини», ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», третя особа – ТОВ «Балта-Хліб» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення заробітної плати , середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» зарплату, розрахункові з індексом інфляції та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 5.11.2009 р. в якості третьої особи до участі у справі залучено профспілкову організацію ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».
В судовому засіданні позивач підтримав позов та пояснив, що він працював у відповідача з 14.07.2005 р., а 13.07.2007 р. звільнився. У день звільнення відповідач не провів розрахунок із ним, перерахувавши кошти тільки 17.08.2007 р., тому він просить стягнути середній заробіток за період з 13.07.2007 р. до 17.08.2007 р. в сумі 746 грн.
Крім того, відповідач безпідставно утримав із заробітної плати 575,05 грн. в рахунок як би завданої шкоди, яку він насправді не завдавав, тому просить стягнути з відповідача 575,05 грн. та середній заробіток за час затримки їх виплати з 13.07.2007 р. до 15.01.2009 р. (по дату перерахування йому цих коштів) в сумі 11279,52 грн.
Також вважає, що за період його роботи з нього безпідставно утримувалися профспілкові внески, оскільки він не вступав до членів профспілки, тому просить стягнути безпідставно утриману суму внесків – 158,40 грн. та середній заробіток за час затримки їх виплати з 13.07.2007 р. до 7.10.2009 р. (на дату складення заяви) в сумі 5550,24 грн.
Вказаними порушеннями відповідач завдав йому моральної шкоди, яку він просить стягнути в сумі 25000 грн.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивач дійсно працював на підприємстві до 13.07.2007 р. В день звільнення йому були нараховані належні до виплати кошти, однак позивач сам відмовився отримати їх в касі підприємства, в зв’язку з чим вони були перераховані йому на картковий рахунок 17.08.2007 р.
Під час роботи позивача на посаді начальника охорони, який був матеріально-відповідальною особою, з території підприємства викрадено матеріальні цінності, у зв’язку з чим директором було видано спочатку усне розпорядження про відшкодування вартості викраденого винними особами, а потім 31.07.2007 р. було видано наказ, згідно якого із заробітної плати позивача належало утримати 575 грн. В подальшому підприємство визнало незаконність утримання цієї суми, у зв’язку з чим 15.01.2009 р. вона повернута позивачеві поштовим переказом, а також на цю суму проведено нарахування індексації в сумі 184,58 грн., таким чином позивачеві повернуто 759,58 грн.
Профспілкові внески із заробітку позивача утримувались на підставі його заяви, так як він являвся членом профспілкової організації, кожен місяць він отримував розшифровку нарахування та утримань із заробітної плати, зокрема і утримань профспілкових внесків, за весь період своєї роботи ніяких претензій, незгоди стосовно утримань профспілкових внесків не висловлював, тому вважає, що профспілкові внески утримувались законно.
Будь-якої моральної шкоди позивачеві підприємство не завдало, тому вважає безпідставними вимоги про її стягнення.
Представник третьої особи – профспілкової організації ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» пояснив, що позивач являвся членом профспілкової організації, з його заробітної плати утримувались профспілкові внески, які в подальшому використовувалися для соціально-побутових потреб членів профспілки, якими позивач постійно користувався.
Суд, заслухавши доводи сторін та третьої особи, оцінивши докази, що є у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 згідно наказу №80-к по ДСП «Хліб Балтщини» від 14.07.2005 р. прийнятий на роботу начальником охорони заводу.
У зв’язку із реорганізацією ДСП «Хліб Балтщини» позивач 02.02.2007 р. був переведений в ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» ( яке є правонаступником ДСП «Хліб Балтщини») на посаду бригадира охорони.
Наказом №57-к від 13.07.2007 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 13.07.2007 р.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
В порушення зазначених вимог відповідач у день звільнення не виплатив позивачеві всіх належних до виплати сум, а перерахував їх на картковий рахунок позивача тільки 17.08.2007 р.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача про неотримання позивачем вказаних сум з його вини, оскільки в такому випадку відповідач мав можливість перерахувати йому кошти на його зарплатний картковий рахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за таких обставин суд погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.07.2007 р. до 17.08.2007 р., а саме середньоденний заробіток позивача складає 29,84 грн. (зарплата за травень 2007 р. – 573,62 грн. + зарплата за червень 2007 р. - 590,17 грн. = 1163,79 грн. : 39 робочих днів = 29,84 грн.) х 25 робочих днів = 746 грн.
Безпідставно утримані кошти в сумі 575 грн. із заробітку ОСОБА_1 йому повернуті та сплачена індексація в сумі 184.58 грн. за затримку у їх виплаті, позивач 15.01.2009 р. отримав поштовим переказом 759 грн. 58 коп., що підтверджується поштовим повідомленням, та визнає сам позивач, отже підстав для повторного стягнення утриманих коштів у сумі 575 грн. немає.
Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати утриманих коштів задоволенню не підлягають, оскільки вимоги ст.117 КЗпП України стосуються належних звільненому працівнику сум.
Як зазначено п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для цього порядку.
Позивачем не надано доказів безпідставності утримання із його заробітної плати профспілкових внесків за період його роботи, оскільки як пояснив представник профспілкової організації, він являвся членом профспілки на підставі його заяви та рішення профспілкової організації, позивачем визнано той факт, що на протязі всього часу його роботи йому було відомо про утримання із його заробітку профспілкових внесків, оскільки це відображалось у розшифровках нарахувань та відрахувань із його зарплати, які постійно видавались йому на руки, а також ним визнаний факт користування соціальними благами, як члена профспілки, зокрема, поїздок на екскурсії, участі у святкуваннях, організованих профспілковою організацією спільно з адміністрацією підприємства, отримання путівки для оздоровлення.
Посилання позивача на порушення у порядку реєстрації профспілкової організації, ведення діловодства тощо не є підставою визнавати незаконним утримання профспілкових внесків.
Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таких підстав для стягнення моральної шкоди судом не вбачається, оскільки порушення з боку відповідача, встановлені при розгляді справи, не призвели до наслідків, передбачених ст.2371 КЗпП України, а завдання іншими діяннями відповідача моральної шкоди позивачеві останнім не доведено.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива», треті особи – ТОВ «Балта-Хліб», профспілкова організація ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про стягнення заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 746 грн., в іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» на користь держави державне мито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ