Справа 2-а-318/2010 року

ПОСТАНОВА

іменем України

    15 січня 2010 року Зміївський районний суд Харківської області в складі:     головуючого – судді Нестерцової Н.В.

    секретаря – Шевцова Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з адміністративної практики ДАІ з обслуговування Зміївського району та АТІ ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій по накладенню адміністративного стягнення, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

ВСТАНОВИВ:

    21 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до інспектора з адміністративної практики ДАІ з обслуговування Зміївського району та АТІ ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 450 грн.

    Позивач вказав, що постанова інспектора з адміністративної практики ДАІ з обслуговування Зміївського району та АТІ ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а інспектор ДАІ не мав права складати протокол та виносити постанову.

    Законом України « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений обов’язок власників транспортних засобів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

    Згідно Вимоги ( вказівки) начальника УДАІ ГУ МВС України в Харківській області № 52/ЧЧ-4348 від 29 листопада 2008 року. Перевірка вказаного вище полісу виконується при виявленні і документуванні порушень ПДР України; оформленні дорожньо-транспортних пригод; проведення державного технічного огляду; операцій по реєстрації транспортних засобів.

    Таким чином, як вважає позивач, інспектор ДАІ ОСОБА_2 допустив грубе порушення локального акту та дійшов помилкового висновку щодо наявності в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, склавши відносно нього необґрунтований протокол про адміністративне правопорушення серії АХ № 006829 та незаконну постанову серії АХ№ 004340, оскільки у вказаний вище час він не допускав порушень Правил дорожнього руху; не був учасником ДТП; не проходив державний технічний огляд та не проходив операції по реєстрації транспортних засобів.

    Так, відповідно протоколу, 12 серпня 2009 року, о 01 годині 43 хв. він керував за дорученням автомобілем ЗАЗ-113307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в м.

2.

 Змієві Харківської області по вул..Бутівській біля незазначеного будинку без чинного договору страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

    ОСОБА_1 зазначив, що 12 серпня 2009 року, о 01 годині 40 хв. він дійсно керував за дорученням автомобілем ЗАЗ-113307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в м.Змієві Харківської області по вул..Бутівській без чинного договору страхування через вкрай складні сімейні обставини, а саме: на той час він направлявся до аптеки для придбання ліків для тяжко хворої дружини. Діючи в стані крайньої необхідності він поїхав на автомобілі до аптеки.  

    Про вказані обставини він розповідав відповідачу, який, на його думку, порушуючи загальновизнані норми моралі та порушуючи норми права, склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та відповідну постанову.

    У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову, посилаючись на ті ж обставини, викладені в позовній заяві.

    Позивач вважає, що за конкретних сімейних обставин, інспектор ДАІ не мав морального права складати протокол та притягувати його до адміністративної відповідальності.

    Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позов не визнав, вказуючи на те, що діяв в межах наданих повноважень. У зв’язку з порушенням ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було складено протокол, а в подальшому, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

    Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, і з урахуванням конкретної ситуації, зазначив, що на ОСОБА_1 було накладено штраф у мінімальному розмірі, який передбачено ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    У подальшому, відповідач звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутністю у зв’язку з зайнятістю на службі.

    Ознайомившись с матеріалами справи, заслухав пояснення позивача, відповідача, дослідив надані докази, суд приходить до наступного висновку.

    Судом встановлено, що 12 серпня 2009 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2 в м. Змієві Харківської області по вул.. Бутівській без чинного договору обов’язкового страхування.

    Згідно ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред’явили чи не передали для перевірки в.т.ч. поліс ( договір) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката « Зелена картка») – тягне за собою накладення штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

    Відповідно до ст.ст. 255,222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач був вправі складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 цього Кодексу та розглянути справу про таке правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі,

3.

у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Судом не встановлено порушень здійснення владних функцій на основі законодавства збоку відповідача.

    Відповідач в ході підготовчого провадження вказав, що за конкретних обставин, ним були враховані пояснення позивача про сімейні обставини, тому він обмежився накладенням штрафу у мінімальному розмірі.

    Судом не встановлено обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення  відповідно до п.1,4 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    Застосування ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення органом, який уповноважений вирішувати справу є його правом, а не обов’язком.

    На підставі ст. 162 КАС України, суд позбавлений права вирішувати питання щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з огляду на його сімейні обставини.

    За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ч.1 ст. 126, 222,255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.  КАС України, ст. ст. 2, 9, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167 КАС України, суд

                                                          ПОСТАНОВИВ:

    У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора з адміністративної практики ДАІ з обслуговування Зміївського району та АТІ ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій по накладенню адміністративного стягнення, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відмовити.

    Повний текст постанови буде виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

    Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

4.

    Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Головуючий: