ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1051/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Бенедик А.П. ,  Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 (повний текст складено 20.04.2018), суддя Бондар С.О. по справі № 818/1051/17

за позовом     ОСОБА_1  

до     Головного управління Національної поліції в Сумській області ,     Начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області             

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В./позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі – ГУНП в Сумській області/відповідач), начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, яка полягає у ненаданні йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої статтею 18 Закону України "Про відпустки".  Свої вимоги про зобов’язання надання відпустки  мотивував тим, що поданий ним рапорт від 18.07.2017 про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з  20.07.2017 не був розглянутий по суті, оскільки будь-яких наказів чи розпоряджень з цього питання управлінням не було видано, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку йому не була надана.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 по справі № 818/1051/17 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, яка полягає у нерозгляді рапорту від 18.07.2017 про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов’язано Головне управління Національної поліції в Сумській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ГУНП в Сумській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу з вимогами про його скасування та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що листом ГУНП в Сумській області від 21.07.2017 №2766/12/2/02-2017 ОСОБА_1 було проінформовано, що рішення за його рапортом буде прийнято після того, як позивач повідомить про своє місцезнаходження. Стверджує, що на час звернення ОСОБА_1 з рапортом ГУНП в Сумській області не володіло інформацією про його фактичне місцезнаходження. Запевняє, що ГУНП в Сумській області надало відповідь на рапорт позивача, однак, через тривале неповідомлення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 про його фактичне місцезнаходження, не інформування безпосереднього керівника та керівника ДУ «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Сумській області» про перебування на лікарняному, відповідач не мав змоги вирішити питання про надання соціальної відпустки по суті.

Представник ГУНП в Сумській області в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити. Підтвердила, що на час розгляду справи у суді як першої, так і апеляційної інстанції рапорт позивача від 18.07.2017 про надання відпустки по догляду за дитиною не був розглянутий по суті заявлених вимог.

Позивач у судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 18.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Сумській області із рапортом про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.07.2017. До рапорту додав копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця роботи матері дитини та відповідну довідку з департаменту соціального захисту населення. Про результати розгляду заяви просив повідомити його за адресою: м. Суми, пр. Курський, 141 (а.с.7).

ГУНП в Сумській області листом від 21.07.2017 роз’яснило позивачу, що рішення по рапорту буде прийнято у разі повідомлення про дійсне місце його перебування (а.с. 26).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області, яка полягала у нерозгляді рапорту від 18.07.2017 про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежний розгляд рапорту позивача, оскільки відповідач не приймав жодного наказу або розпорядження за наслідками такого розгляду.

Керуючись нормами ч. 2  ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, мотивуючи це необхідністю для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, зобов'язавши ГУНП в Сумській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 18.07.2017 про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками  суду першої інстанції, з огляду на діючі норми чинного законодавства на час спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

За приписами ч. 3 ст. 61 Закону України "Про Національну поліцію" за поліцейськими зберігаються всі права, визначені для громадян України Конституцією та законами України, крім обмежень, встановлених цим та іншими законами України. Зокрема,  п.5 ч.10 ст. 62 вказаного Закону передбачено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Право позивача на отримання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплене у ч. 2 ст. 92 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 4 Закону України “Про відпустки” .

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 181 КЗпП України.

Аналіз вищезазначених норм діючого законодавства на час спірних правовідносин свідчить, що роботодавець за заявою осіб, визначених законом, зобов’язаний був розглянути по суті заяву позивача щодо надання відпустки по догляду за дитиною, за наслідками якого видати відповідний наказ чи розпорядження. В той же час, будь-якого наказу чи розпорядження про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку чи відмову у наданні відповідачем не приймалося. 

За таких обставин  є очевидним висновок про неналежний розгляд відповідачем рапорту позивача від 18.07.2017 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Доводи апеляційної скарги про неможливість розгляду рапорту позивача через відсутність достовірної інформації про місцезнаходження ОСОБА_1 визнаються безпідставними, оскільки не грунтуються на нормах діючого законодавства. Зокрема, ні  нормами Закону України "Про Національну поліцію", ні нормами Закону України “Про відпустки” чи Кодексу законів про працю України не передбачено обов’язковість виконання такої умови для належного розгляду заяви про надання соціальної відпустки як підтвердження особою, яка звернулася з такою заявою, свого фактичного місцезнаходження. Також, не може бути перепоною для своєчасного розгляду рапорту про надання соціальної відпустки відсутність інформування позивачем свого безпосереднього керівника та керівника ДУ «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Сумській області» про перебування на лікарняному.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни рішення суду не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду справи, вимоги ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 по справі № 818/1051/17  залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3  ОСОБА_4

Повний текст постанови складено  16.10.2018.