Справа № 2607/14514/12
Категорія 33
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі -Кравцовій Ю. В.,
за участю :
представника позивачки - ОСОБА_1
представника відповідача - Пономарьова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення суми страхового відшкодування, суд,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування мотивуючи свої вимоги, що 07.11.2011 року у м. Києві по вул. Саперно-Слобідській - просп. Науки, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хонда Аккорд, д/н НОМЕР_1 належного їй та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого її автомобілю були завдані технічні пошкодження.
Зазначає, що 24.11.2011 року постановою Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винним у вчинення ДТП.
Посилається на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у СТДВ «Гарантія» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АА №2084688.
Звертає увагу суду на те, що 08.11.2011 року вона направила на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку, довідку про ДТП та інші документи. Через 10 днів після надання повідомлення про ДТП експертом відповідача за участю фахівця приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест», що є офіційним представником компанії «Хонда», був оглянутий автомобіль позивачки, встановлені пошкодження та визначено вартість відновлювального ремонту у сумі 10168,80 грн.
Зазначає, що 29.11.2011 року вона подала до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування. 08.12.2011 року сума страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля була узгоджена нею з відповідачем і становила 8 400 грн., з якої 1 000 грн. суми франшизи сплатив їй ОСОБА_4 Однак, протягом 15 днів з цього часу, тобто до 24.12.2011 року, рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплата у сумі 7 400 грн. відповідачем здійснені не були. У зв'язку з чим вона з 24 грудня 2011 року по 04 вересня 2012 року отримала право на стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє у період за який нараховується пеня.
Крім того посилається на те, що внаслідок пошкодження її автомобіля, вчинення нею необхідних дій для врегулювання страхового випадку та невиплатою їй вчасно страхового відшкодування, вона зазнала душевних хвилювань, погіршився стан її здоров`я, вона стала дратівливою, чим їй було завдано також і моральну шкоду, яку повинен відшкодувати відповідач.
В подальшому у зв'язку з тим, що відповідач здійснив часткове відшкодування завданої їй внаслідок ДТП шкоди та перерахував 31 жовтня 2012 року на її картковий рахунок 7407, 02 грн., а 07 листопада 2012 року - 657,93 грн. страхового відшкодування, вона уточнила свої вимоги та просила стягнути з відповідача 117 грн. 54 грн. пені, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 2 600 грн. витрат на правову допомогу та 221 грн. судового збору.
В судовому засіданні представник позивачки уточнені позовні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обгрунтуваши поясненнями просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог, обгрунтуваши поясненнями просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2011 року о 17 годині 50 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2 рухаючись по вул. Саперно-Слобідській у м. Києві, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався у безпечності маневру, порушивши Правила дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем Хонда д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5
Судом встановлено, що винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4, що підтверджується наданою суду постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року (а.с. 9). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно ж ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.
Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Крім того Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, зазначив, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП була застрахована в СТДВ «Гарантія» на підставі полісу № АА 2084688 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 березня 2011 року (а.с. 51).
Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2011 року ОСОБА_5 звернувся до страхової компанії, у якій була застрахована цивільна відповідальність винної у ДТП особи, із повідомленням про настання страхового випадку (а.с.10).
Згідно калькуляції, проведеної 15 листопада 2011 року приватним акціонерним товариством «Дніпро Мотор Інвест», вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки становить 10 168 грн. 80 коп.
Згідно звіту ТОВ «Автопартнер-Центр» від 24 листопада 2011 року вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивачки, складає 8 407 грн. 02 коп. (а.с. 52-65).
29 листопада 2011 року ОСОБА_3 подала до СТДВ «Гарантія» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.11).
08 грудня 2011 року сума страхового відшкодування, за мінусом франшизи у розмірі 1000 грн., яку сплатив ОСОБА_4, була узгоджена з відповідачем і він у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язаний був її виплатити позивачці до 24 грудня 2011 року.
Судом встановлено, що незважаючи на вищевикладене, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, що стало підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.
Як вбачається з наданого суду Платіжного доручення № 10027 від 31 жовтня 2012 року відповідач сплатив ОСОБА_3 7407 грн. 02 коп. страхового відшкодування, а згідно Платіжного доручення № 12724 від 01 листопада 2012 року 657 грн. 93 коп. пені.
У зв'язку з чим позивачка 07 лютого 2013 року уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 117 грн. 54 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 2600 грн. витрат на правову допомогу та 221 грн. судового збору.
Статті 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначають при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 2 ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження з ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, визначених у статті 35 цього Закону, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Судом встановлено, що після настання страхового випадку, а саме 29.11.2011 року позивачка звернулась до страховика про здійснення їй виплати страхового відшкодування, а 08.12.2011 року між нею та страховиком було узгоджено його розмір, однак, відповідач, як передбачено ч. 2 ст. 36 Закону протягом 15 днів не сплатив позивачці страхове відшкодування, у зв'язку з чим повинен сплатити пеню за прострочення, що є підставою для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, обраховуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося вище, 24.12.2011 року страховик повинен був здійснити виплату страхового відшкодування позивачці.
Станом на 4 вересня 2012 року, час звернення до суду з позовом, страхове відшкодування не було здійснено відповідачем.
31 жовтня 2012 року відповідач сплатив позивачці 7407 грн. 02 коп. страхового відшкодування.
З огляду на викладене, пеня повинна нараховуватись починаючи з 24 грудня 2011 року по 04 вересня 2012 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (15 % річних).
Отже, строк прострочки становить 255 днів, а 15 % від суми страхового відшкодування (7400 грн.) становить 1110 коп., що в залежності від кількості прострочених днів складає 775 грн. 47 коп. ((1110 грн./ 365 дні)*255).
Однак, ураховуючи, що відповідачем 1 листопада 2012 року було виплачено позивачці 657 грн. 93 коп. пені, то стягненню підлягає різниця в розмірі 117 грн. 54 коп.
Що стосується позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, то в цій частині позову необхідно відмовити виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України, згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом не встановлено належних та допустимих доказів завдання позивачці відповідачем моральної шкоди, що виразилася у її душевних стражданнях та погіршенні стану її здоров`я, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Разом з тим враховуючи, що позовні вимоги позивачки задоволені частково, відповідно до ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України, стягненню на користь позивачки підлягають понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 2 400 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги та розрахунковими документами, які містяться в матеріалах справи (а.с.13, 83), а також понесені нею і документально підтверджені інші судові витрати, а саме 221 грн. судового збору, сплаченого відповідно до Квитанції від 04.09.2012 року (а.с. 6).
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 23, 386, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 625, 979, 988, 989, 990, 992, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 31.03.1995 року № 4, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», код ЄДРПОУ 21130899 на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3:
- суму страхового відшкодування (пені) в розмірі 117 грн. 54 коп.;
- судовий збір в розмірі 221 грн. 00 коп.;
- витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 2 400, 00 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко