Справа 2-19

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2 жовтня 2009 року Балтський районний суд Одеської області в складі

        ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ К.М.

        ПРИ СЕКРЕТАРІ  -  ДУМІК Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балті цивільну справу за позовом Православної парафії (релігійної громади) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії УПЦ до ОСОБА_1, Балтського районного споживчого товариства, третя особа – приватний нотаріус Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу магазину недійсним та визнання права власності на нього за релігійною громадою,

В С Т А Н О В И В:

    29.05.2006 р. Православна парафія (релігійна громада) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії УПЦ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу магазину недійсним та визнання права власності на нього за релігійною громадою, стягнення моральної шкоди.

    Уточнивши позовні вимоги, позивач заявив позов до ОСОБА_1, Балтського районного споживчого товариства, третя особа – приватний нотаріус Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу магазину недійсним та визнання права власності на нього за релігійною громадою.

    В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та пояснили, що з метою створення релігійної громади громадян православного віросповідання сіл Ухожани, Волове та Крижовлін Балтського району Одеської області в  1999 році відбулися збори жителів цих сіл, на яких було прийнято рішення про створення релігійної громади, ОСОБА_1 був обраний її старостою, а також вирішено клопотати перед Балтським райспоживтовариством про купівлю будівлі бувшого магазину «Господарчі товари» для її подальшого переобладнання під церкву і провести збір пожертвувань для купівлі цього магазину.

    Балтське райспоживтовариство погодилось продати релігійній громаді будівлю магазину за пільговою ціною, яка складалася з її балансової вартості, зібрані пожертвування були передані ОСОБА_1, який і повинен був внести їх в касу райспоживтовариства та оформити договір купівлі-продажу.

20.09.2001 року між Балтським райспоживтовариством та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу магазину, однак оскільки  на той час релігійна громада ще не була зареєстрована та не мала статусу юридичної особи, договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_1, як на фізичну особу з метою подальшого переоформлення права власності на цей магазин за релігійною громадою.

Приміщення магазину було освячене під культову споруду, в ньому проводились богослужіння, однак з часом ОСОБА_1 заборонив використовувати це приміщення релігійній громаді, заявивши про свої одноосібні права на нього.

7.04.2006 р. Православна парафія (релігійна громада) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії УПЦ зареєстрована в Одеській обласній держадміністрації, про що видано свідоцтво  №252/А 2006, отже набула статусу юридичної особи, тому одразу звернулась до суду з позовом.

Таким чином, позивач вважає поважними причини пропуску строку для звернення до суду і просить поновити цей строк, а також визнати договір купівлі-продажу магазину від 20.09.2001 р., укладений між Балтським райспоживтовариством та ОСОБА_1, недійсним, так як продавець мав намір продати магазин релігійній громаді, при укладенні договору у сторін не було наміру передати право власності на магазин ОСОБА_1, а покупець, придбаваючи цей магазин за кошти, зібрані жителями сіл Ухожани, Волове та Крижовлін в якості пожертвувань для придбання будівлі під церкву, мав на меті його привласнити, отже ввів в оману як продавця, так і громаду, а також визнати право власності на магазин за релігійною громадою, стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 400 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та пояснив, що дійсно у 1999 році при вирішенні питання про створення релігійної громади жителів сіл Ухожани, Волове та Крижовлін було також досягнуто домовленості з Балтським райспоживтовариством про купівлю магазину під культову споруду. Однак пожертвувань, які збирали жителі цих сіл, не вистачало для його придбання. Тому він одноосібно вирішив придбати магазин за власні кошти для його використання під церкву. Приміщення магазину було освячене, в ньому проводились церковні обряди.

У вересні 2001 року він вніс в касу Балтського РСТ власні кошти в сумі 2130 грн., і 20.09.2009 року після оформлення всіх необхідних документів між Балтським райспоживтовариством та ним укладено договір купівлі-продажу магазину, який був нотаріально посвідчений.

Однак придбана ним будівля потребувала значних коштів для її реконструкції під церкву, за браком яких він вирішив не використовувати це приміщення в якості культової споруди, а збудувати капличку, в якій віруючі могли б проводити богослужіння. Така капличка була ним збудована, тому, як власник будівлі магазину, він закрив це приміщення, що і унеможливило доступ до нього сторонніх осіб.

Вважає, що підстав для визнання договору купівлі-продажу магазину недійсним немає, так як дотримані всі необхідні умови для його укладення, придбаний магазин за його власні кошти. Крім того, вважає, що при зверненні до суду позивач не являвся юридичною особою, отже не мав права на звернення до суду.

Представник відповідача – Балтського районного споживчого товариства позов визнала та пояснила, що за клопотанням жителів сіл Ухожани, Волове та Крижовлін Балтського району, на зборах яких була присутня голова правління товариства, було прийнято рішення про клопотання перед правлінням Одеської облспоживспілки про реалізацію будівлі бувшого магазину «Госптовари», розташованого в с.Ухожани, за балансовою вартістю для розміщення культового закладу релігійній общині Свято-Успенської церкви. Враховуючи, що релігійна община тривалий час не мала статусу юридичної особи, а її інтереси представляв ОСОБА_1, були оформлені відповідні документи на реалізацію цього магазину ОСОБА_1, як фізичній особі, однак вважалось, що в подальшому він переоформить його на релігійну общину. ОСОБА_1 вніс в касу Балтського РСТ кошти в сумі 2130 грн., чиї це були кошти, він не повідомляв, однак  керівництво райспоживтовариства вважало, що  це були кошти,  зібрані в якості пожертвувань жителями цих сіл, оскільки на зборах приймалось рішення про зібрання пожертвувань для придбання магазину. Після цього було укладено договір купівлі-продажу магазину між Балтським райспоживтовариством та ОСОБА_1 Згодом від жителів цих же сіл стало відомо, що ОСОБА_1 перешкоджає у використанні приміщення магазину під культову споруду.

Погоджується, що договір слід визнати недійсним, оскільки Балтське райспоживтовариство, як продавець, мало намір реалізувати магазин не ОСОБА_1, а релігійній громаді, саме тому і приймалось рішення про його реалізацію на пільгових умовах – за балансовою вартістю, а необхідні для укладення договору документи були оформлені на ім’я ОСОБА_1, як на фізичну особу, тільки через те, що на час укладення договору релігійна громада не мала статусу юридичної особи, а ОСОБА_1 представляв інтереси цієї громади як її староста. Сам же ОСОБА_1 як фізична особа ніколи не повідомляв Балтське РСТ про намір придбати собі у власність будівлю магазину, тому питання про можливість продажу магазину саме йому Балтським РСТ не розглядалось.

Третя особа – приватний нотаріус Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши доводи сторін, оцінивши докази, що є у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.224 ЦК України (в ред..1963 р.)  за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст..153 ЦК України (в ред..1963 р.) встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що у 1999 році жителі сіл Ухожани, Волове та Крижовлін Балтського району вирішили створити релігійну громаду, придбати споруду для проведення церковних богослужінь, та розпочати збір пожертвувань. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Не дивлячись на те, що релігійна громада не була зареєстрована у встановленому законом порядку, особи, які вирішили створити цю релігійну громаду, обрали ОСОБА_1 її старостою, ревізійну комісію, звернулися до голови правління Балтського райспоживтовариства з клопотанням про реалізацію будівлі бувшого магазину «Госптовари» під культову споруду та почали збір добровільних пожертвувань для придбання будівлі.

  Балтське райспоживтовариство мало намір реалізувати будівлю магазину «Госптовари», розташовану в с.Ухожани Балтського району Одеської області, релігійній громаді Свято-Успенської церкви, продавцем була визначена ціна для продажу магазину саме релігійній громаді, а укладено договір-купівлі продажу магазину з ОСОБА_1 тільки через те, що релігійна громада не мала статусу юридичної особи, і продавцеві, тобто Балтському райспоживтовариству, було відомо, що останній представляє інтереси саме тих осіб, які вирішили створити цю релігійну громаду, діє від їхнього імені та в їхніх інтересах, сплачує кошти, пожертвувані цими особами для придбання будівлі під культову споруду.

Питання про укладення договору купівлі-продажу цього магазину між Балтським райспоживтовариством та фізичною особою ОСОБА_1 не розглядалося, не обговорювалися  його істотні умови.

При укладенні договору продавець був упевнений, що після отримання статусу релігійною громадою будівля магазину перейде саме до неї, оскільки ще до укладення договору вказана будівля була передана релігійній громаді, була освячена і використовувалася нею як культова споруда.    

За таких обставин суд доходить висновку, що на час укладення оспорюваного договору сторони не мали наміру створити юридичні наслідки у вигляді переходу права власності на будівлю магазину від Балтського районного споживчого товариства до ОСОБА_1,  отже відповідно до ч.1 ст.58, ст.60 ЦК України (в ред.. 1963 р.) угода є недійсною в частині купівлі магазину ОСОБА_1

Крім того, в судовому засіданні підтверджено факт збору добровільних пожертвувань жителями сіл Ухожани, Волове та Крижовлін Балтського району для придбання будівлі магазину, сума яких була достатньою для придбання магазину, що підтверджено поясненнями свідків, наявними у справі копіями актів. Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що зібрані кошти використані при організації церковних свят, до уваги не приймаються, оскільки він не був уповноважений особами, які вносили ці пожертвування, на використання їх на інші цілі, не пов’язані з придбанням будівлі магазину, так як і не було згоди цих осіб на будівництво каплиці в с.Ухожани та використання на це зібраних коштів.

Враховуючи, що досягнуто згоди по всіх істотних умовах угоди між Балтським райспоживтовариством та релігійною громадою, метою якої була купівля-продаж магазину і як наслідок - перехід права власності на нього до релігійної громади, що розрахунок за купівлю магазину здійснено за кошти позивача, отже підлягають задоволенню вимоги про визнання за позивачем права власності на будівлю магазину.

Також суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач при зверненні до суду не мав статусу юридичної особи, оскільки позовна заява подана до суду 29.05.2006 р., а відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №624817 проведено державну реєстрацію Православної парафії Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії Української Православної Церкви 07.04.2006 р. (а.с.43).

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення понесених і документально підтверджених судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.58,60, 80 ЦК України (в ред..1963 р.), ст.267 ЦК України (в ред..2003 р.) ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Поновити Православній парафії (релігійній громаді) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії УПЦ строк позовної давності для звернення до суду.

    Позов Православної парафії (релігійної громади) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії УПЦ до ОСОБА_1, Балтського районного споживчого товариства,третя особа – приватний нотаріус Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу магазину недійсним та визнання права власності на нього за релігійною громадою задовольнити частково.

    Визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину «Господарчі товари» з належними до нього прибудовами, розташованого в с.Ухожани Балтського району Одеської області, укладений між Балтським районним споживчим товариством та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_2 20 вересня 2001 року, зареєстрований в реєстрі за №2976, частково недійсним, а саме в частині купівлі магазину ОСОБА_1.

    Визнати за Православною парафією (релігійною громадою) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії Української Православної Церкви право власності на нежитлове приміщення магазину «Господарчі товари» з належними до нього прибудовами, розташоване в с.Ухожани Балтського району Одеської області, яке раніше належало Балтському районному споживчому товариству.

Стягнути з ОСОБА_1 Деомидовача на користь  Православної парафії (релігійної громади) Свято-Успенської церкви с.Ухожани Балтського району Одеської єпархії Української Православної Церкви судові витрати в сумі 400 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                СУДДЯ