ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року №22а-15451/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Пліша М.А.,
суддів: Стародуба О.П., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Вітер І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про стягнення недоплаченої соціальної грошової допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 26.08.2008 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова про стягнення соціальної грошової допомоги за 2006-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2008 року позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 1383, 04 грн. щомісячної державної соціальної допомоги, в решті позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у відповідності до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затв. Указом Президента України від 01.03.2001 року управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.
Крім того апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Апелянт зазначає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Місцевим судом проведено аналіз вище вказаних правових норм, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки починаючи з 26 серпня 2007 року та по 31 грудня 2007 року, йому повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена за помилкової аргументації відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Вказаний термін випливає із норми ч. 2 ст. 99 КАС України, який стороною позивача неоспорюється та підставно такий застосовано судом.
Невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій сторони відповідача.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Разом з тим, місцевим судом при задоволенні позовних вимог позивача за 2008 рік не враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи лише з 22.05.2008 року і до 25.09.2008 року вимоги ОСОБА_1. підлягають задоволенню.
З врахуванням вище наведеного с удова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст. 160, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова – задоволити частково, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 р. у справі №2а-2161/08.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 вересня 2008 року з врахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : М.А.Пліш
Судді: О.П.Стародуб
Р.М.Шавель
Повний текст постанови
виготовлений 01.12.2009 року